Справа № 640/13820/19 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.
27 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Кобаля М.І.,
при секретарі - Закревській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної архітектурно-будівельної інспекції України на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2019 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Позивач, ДАБІ України) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач, ОСОБА_2 ) про зобов'язання ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовані об'єкти будівництва, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - Третя особа, ОСОБА_1 ).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про зобов'язання Відповідача знести самочинно збудований об'єкт є передчасними та неспівмірними з огляду на те, що Позивачем не використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а матеріали справи не містять доказів звернення до суду із позовом щодо здійснення перебудови об'єкта самочинного будівництва.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що про неможливість перебудови спірного будинку Позивач повідомляв у позовній заяві. Крім того, факт відмови Відповідача від перебудови підтверджується його триваючою бездіяльністю і намаганням узгодити таке будівництво з Третьою особою. Підкреслює, що накладені на ОСОБА_2 штрафу останнім сплачено добровільно, водночас жодних дій, спрямованих на виконання трьох приписів ДАБІ України, ним вчинено не було. Окремо звертає увагу на помилковість посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду у справі №814/2645/15, оскільки вона прийнята за відмінних обставин.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, відповідно до якого задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом було залишено поза увагою незабезпечення виконання Відповідачем жодного з прийнятих Позивачем та не оскаржених в установленому порядку приписів, у той час як ОСОБА_2 фактично визнав факт порушень законодавства, сплативши відповідні штрафні санкції. Окремо звертає увагу, що невідведення земельної ділянки для будівництва, а також відсутність дозволу на його здійснення та істотне порушення будівельних норм і правил без можливості усунути відповідні порушення шляхом перебудови є підставою для знесення самочинного будівництва, що не було враховано судом першої інстанції.
Після усунення визначених в ухвалі від 18.12.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Крім того, ухвалою суду від 11.01.2021 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.01.2021 року.
У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що висновки перевірок щодо будівництва частини господарського блоку на суміжній земельній ділянці є помилковими, оскільки 0,52 м це показник розбіжності координат фактичних та тих, що введені у кадастр. Вказує на недоведення Позивачем існування правових підстав для задоволення позову, а також ненаведення обґрунтувань неможливості проведення перебудови з метою усунення виявлених порушень.
У судовому засіданні Третя особа доводи апеляційної скарги підтримала, не заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Позивача.
Відповідач проти задоволення апеляційних скарг заперечував та просив суд залишити їх без задоволення.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області у зв'язку з надходженням скарги ОСОБА_1 (а.с. 12-13) на підставі наказу про проведення перевірки від 08.09.2015 року №976 та направлення від 04.04.2018 року №257.18/01 (а.с. 14) проведено перевірку дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті: «забудова земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 », висновки якої викладені в акті №Т-1604/1 від 16.04.2018 року (а.с. 15-18).
У ході перевірки встановлено, що:
- ОСОБА_2 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт, виконані будівельні роботи з будівництва у 2000 року сараю літ. «В» та вбиральні літ. «Г», у 2005 року одноповерхового житлового будинку з мансардою і підвалом загальною площею 246,70 кв.м. літ «А», у 2008 року льоху, у 2010 року господарського блоку літ. «Б» (відповідно до технічного паспорту, виготовленого ТОВ «КДН «Крок на зустріч» від 07.12.2015 року, інвентаризаційна справа №005-12/15 реєстровий №001/005-12/15), що є порушенням вимог ст. ст. 5, 22 Закону України «Про основи містобудування» (стаття 22, що діяла на той час);
- ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , побудовано вбиральню літ. «Г» на відстані 0,72 м від південно-східно межі земельної ділянки, по якій встановлено паркан. Крім того, господарський блок літ. «Б» побудований за межами належної ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та на 0,54 м. знаходиться на сусідній земельній ділянці по АДРЕСА_2 , відповідно до акту перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки від 11.04.2017 року, виконаного ТОВ «НВФ «Азимут груп» (а.с. 21), що є порушенням пункту 3.25* ДБН ** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень».
Як встановлено судом першої інстанції, примірник акта перевірки отримав ОСОБА_2 18.04.2018 року, що підтверджується його підписом (а.с. 18).
Також Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області 16.04.2018 року у присутності ОСОБА_2 склав протокол №1-Л-А-1604/2 про адміністративне правопорушення у зв'язку із вчиненням останнім порушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 19).
Крім того, 16.04.2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області видано ОСОБА_2 припис №С-1604/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким, з метою усунення виявлених порушень, вимагалось усунути допущені порушення містобудівного законодавства у термін до 16.06.2018 року (а.с. 20).
Примірник указаного припису ОСОБА_2 отримав 18.04.2018 року (а.с. 20, зворотній бік).
Судом першої інстанції також встановлено, що 25.04.2018 року ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області надано заперечення та пояснення щодо акта позапланової перевірки №1604/1 (а.с. 39-41).
У свою чергу, за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, 27.04.2018 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області складено постанову №А-2704/2 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. (а.с. 42). Указану суму штрафу було сплачено Відповідачем (а.с. 43).
Матеріали справи свідчать, що 05.06.2018 року до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , в якій повідомлено, що ОСОБА_2 виявлені Департаментом порушення містобудівного законодавства не усунув (а.с. 44).
У зв'язку з викладеним та з метою виконання вимог припису від 16.04.2018 року №С-1604/2 у липні 2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області проведено позапланову перевірку, висновки якої зафіксовані в акті №Т-2707/2 (а.с. 47-50), та у ході якої встановлено, що ОСОБА_2 не виконано вимоги припису від 16.04.2018 року №С-1604/2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей акту перевірки ОСОБА_2 від підписання акта перевірки відмовився, примірник акта надіслано засобами поштового зв'язку (0113326328781; а.с. 51).
За результатами проведеної перевірки Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області прийняв припис №С-2707/2 від 27.07.2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалося відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усунути допущені правопорушення містобудівного законодавства у термін до 27.09.2018 року (а.с. 52).
Крім того, листом від 27.07.2018 року №10/10-22/2707/06/01 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повідомив ОСОБА_2 про необхідність прибуття до 10.08.2018 року до Департаменту для складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 54).
Також, як встановлено судом першої інстанції, у період з 15.05.2019 року по 17.05.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області у зв'язку з надходженням скарги ОСОБА_1 (а.с. 56) на підставі направлення про проведення позапланового заходу від 13.05.2019 року №290.19/01 (а.с. 55) проведено позапланову перевірку виконання вимог припису від 27.07.2018 року №С-2707/2, що зафіксовано в акті перевірки №Т-1705/3 (а.с. 57-64).
У ході перевірки виявлено, що ОСОБА_2 не виконано вимоги припису від 27.07.2018 року №С-2707/2 за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому встановлено, що існує ризик настання негативних наслідків - руйнування будівлі, споруди.
Примірник вказаного акта перевірки надіслано Відповідачу засобами поштового зв'язку (01133 30132190; а.с. 64-65).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 приписів про усунення порушень ДАБІ України звернулося до суду з указаним позовом.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про основи містобудування», ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. ст. 6, 34, 36, 38, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», і практики Верховного Суду, прийшов до висновку, що хоча Відповідачем було порушено норми чинного законодавства в сфері містобудівної діяльності та не виконано вимоги приписів Позивача, однак останнім не доведено використання всіх передбачених законодавством заходів реагування, що передують звернення до суду із даним позовом, у тому числі не надано доказів звернення до суду із позовом про перебудову спірних об'єктів нерухомості.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
У силу приписів ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Положення ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначають державний архітектурно-будівельний контроль як сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема: виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до пп. «а» п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Як було встановлено раніше, ОСОБА_2 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт, виконані будівельні роботи з будівництва у 2010 року господарського блоку літ. «Б» (відповідно до технічного паспорту, виготовленого ТОВ «КДН «Крок на зустріч» від 07.12.2015 року, інвентаризаційна справа №005-12/15 реєстровий №001/005-12/15). Крім іншого, господарський блок літ. «Б» побудований за межами належної ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2 та на 0,54 м знаходиться на сусідній земельній ділянці по АДРЕСА_2 , відповідно до акту перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки від 11.04.2017 року, виконаного ТОВ «Азимут груп».
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, ч. 7 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 36 указаного Закону визначають, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.
При цьому згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
У силу приписів ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку про те, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Видання такого припису є обов'язковою передумовою для подальшого звернення контролюючого органу до суду на підставі вказаної вище норми.
З урахуванням наведеного та того, що ОСОБА_2 не виконано вимоги приписів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області від 16.04.2018 року №С-1604/2 та від 27.07.2018 року №С-2707/2, а було лише сплачено накладений 27.04.2018 року штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 96 КпАП України, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку, що Позивачем не були здійснені усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винних осіб до відповідальності.
При цьому, і в позовній заяві, й в апеляційній скарзі ДАБІ України вірно звертало увагу, що усунути дані порушення шляхом проведення перебудови неможливо, а також акцентувало на тому, що виявлені у ході перевірок порушення містять ризики руйнування будівлі та споруд.
Крім іншого, колегія суддів підкреслює, що самочинне будівництво господарського блоку літ «Б» порушує права іншої особи - ОСОБА_1 , а саме право власності останнього на земельну ділянку по АДРЕСА_2 шляхом розміщення на ній без дозволу нерухомого майна, а також на простір, що знаходиться над нею.
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що у межах спірних правовідносин правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).
У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що Відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.10.2020 року у справі № 420/228/19.
Таким чином, враховуючи, що Відповідач проводив будівельні роботи частково на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без належного дозволу на будівництво та з допущенням під час будівництва істотних порушень будівельних норм і правил, а також не виконав у встановлений строк вимоги приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, колегія суддів приходить до висновку про помилковість позиції суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. А тому вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції із прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог із зазначенням того, що знесенню по АДРЕСА_1 підлягає самочинно збудований об'єкт будівництва, а саме - господарський блок літ. «Б».
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на встановлену вище наявність правових підстав для знесення самочинно збудованого об'єкту будівництва, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, а рішення суду - скасувати.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У свою чергу, відповідно до ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 881,50 грн., сплачених згідно квитанцій від 04.12.2020 року №0.0.1929570916.1 на суму 1 207,20 грн. та від 04.12.2020 року №0.0.1930021245.1 на суму 1 674,30 грн., оскільки останній, як третя особа без самостійних вимог на предмет спору підтримував, заявлені позовні вимоги щодо господарського блоку «Б». Оскільки доказів понесення інших витрат, ніж витрати на сплату судового збору, ДАБІ України як суб'єктом владних повноважень не надано, то останні в силу ч. 3 ст. 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної архітектурно-будівельної інспекції України - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме - господарський блок літ. «Б».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено « 27» січня 2021 року.