Справа № 580/3437/20 Суддя першої інстанції: С.М. Гарань
27 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Кобаля М.І.,
при секретарі - Закревській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області на проголошене о 11 годині 01 хвилині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, повний текст якого складено 23 листопада 2020 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акант+К» до Управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області, третя особа - Черкаська міська рада, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Акант+К» (далі - Позивач, ТОВ «Акант+К») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області (далі - Відповідач, УДКС у м. Черкасах), третя особа - Черкаська міська рада (далі - Третя особа, Черкаська міськрада), про:
- визнання протиправними дій УДКС у м. Черкасах щодо повернення ТОВ «Акант+К» без виконання наказу про примусове виконання рішення від 07.03.2019 року у справі №925/1375/18 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2019 року;
- зобов'язання УДКС у м. Черкасах прийняти до виконання рішення від 07.03.2019 року у справі №925/1375/18 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2019 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що хоча за загальним правилом орган Державної казначейської служби України виконує судові рішення у випадку, коли у боржника в такому органі відкрито рахунок, однак за правилами чинного законодавства безспірне списання коштів місцевого бюджету здійснюється органами ДКС України з рахунку, на який були зараховані такі кошти.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що хоча суд прийшов до правильного висновку про те, що безспірне списання коштів можливе лише у разі відкриття боржнику рахунку в органах ДКС України, однак помилково не врахував, що у спірному випадку має місце саме безспірне списання коштів з рахунків боржника, а не стягнення надходжень бюджету, у зв'язку з чим правила Порядку №845 щодо безспірного списання коштів місцевих бюджетів до спірних правовідносин не застосовуються.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.01.2021 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Акант+К» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що звернення до Відповідача із заявою про виконання наказу Господарського суду Черкаської області було зумовлене тим, що Північним апеляційним господарським судом було вказано на необхідність виконання такого наказу органами Казначейства. Підкреслює, що в силу положень ст. 129-1 Конституції України рішення суду є обов'язковим для виконання і невиконання його з боку держави є незаконним. Зауважує, що згідно позиції Великої Палати Верховного Суду резолютивна частина рішення суду не повинна містити відомостей про рахунки, з яких здійснюватиметься безспірне списання. Звертає увагу, що станом на 18.01.2021 року рішення суду у справі №925/1375/18 не виконано.
У відзиві на апеляційну скаргу Черкаська міськрада просить відмовити в її задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що у випадку, якщо боржником є орган місцевого самоврядування, розрахунок із стягувачем у будь-якому випадку має здійснюватися за рахунок коштів місцевого бюджету. До того ж наголошує, що Відповідача було повідомлено, що відповідальність за повне виконання рішення суду у справі №925/1375/18 несе директор департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, а рішенням Черкаської міськради внесено зміни до Програми для забезпечення виконання рішень суду на 2017-2020 роки з метою виконання рішень судів, у тому числі у справі №925/1375/18.
У додаткових поясненнях УДКС у м. Черкасах просить звернути увагу на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.01.2021 року в аналогічній справі №925/1683/17 задоволено заяву ТОВ «Акант+К» про зміну порядку і способу виконання рішення суду шляхом заміни формулювання резолютивної частини із «стягнути з Черкаської міської ради» на «стягнути з Черкаської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради». Крім того, зазначає, що до повноважень УДКС у м. Черкаси не входить питання заміни боржника на стягнення коштів з місцевого бюджету.
Також ТОВ «Акант+К» заперечувало проти викладених у додаткових поясненнях Управління ДКС у м. Черкаси доводів.
У судовому засіданні представник Третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її вимоги задовольнити повністю.
Інші особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника учасника справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.02.2019 року у справі №925/1375/18 задоволено позов ТОВ «Фірма «Акант+К» до Черкаської міськради про повернення грошових коштів та стягнуто з Черкаської міської ради на користь ТОВ «Фірма «Акант+К» 108 203,12 грн. трьох процентів річних, 413 883,72 грн. інфляційних витрат, 7 831,30 грн витрат зі сплати судового збору.
На виконання вказаного рішення 07.03.2019 року Господарським судом Черкаської області видано наказ про примусове виконання рішення від 05.02.2019 року №925/1375/18 із строком пред'явлення до виконання до 07.03.2022 року (а.с. 27).
Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Акант+К» звернулося до УДКС у м. Черкасах із заявою від 23.06.2020 року №111/06-20, в якій просило прийняти до виконання, зокрема, наказ Господарського суду Черкаської області від 07.03.2019 року про примусове виконання рішення від 05.02.2019 року у справі №925/1375/18 (а.с. 30).
Разом з тим, Відповідач листом №04-11-10/1106 від 01.07.2020 року на підставі пп. 3 п. 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, повернув Позивачу документи без виконання у зв'язку з тим, що Черкаська міська рада, яка є боржником відповідно до рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/1375/18, не обслуговується та не має відкритих рахунків в УДКС у м. Черкаси (а.с. 31).
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 2 та п. 9 розд. IV Бюджетного кодексу України, а також затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позаяк відсутність відкритого в УДКС у м. Черкаси рахунку боржника не позбавляє Відповідача можливості стягнути кошти з бюджетного рахунку Черкаської міськради, на який кошти були зараховані.
З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульовано Порядком №845.
Абзацом 3 пункту 2 Порядку №845 передбачено, що у цьому Порядку термін боржник вживаються в такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Отже, умовою визнання певного органу боржником у розумінні Порядку №845 є, зокрема, те, що такий орган має відкритий рахунок в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Судовою колегією враховується, що відповідно до п. 6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
- оригінал виконавчого документа;
- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
У свою чергу, в силу положень пп. 3 п. 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Отже, за умови відсутності у боржника відкритих рахунків в органі Казначейства останнє зобов'язане в силу наведених вимог пп. 3 п. 9 Порядку №845 повернути виконавчий документ стягувачеві. За таких обставин, повертаючи ТОВ «Акант+К» без виконання наказ Господарського суду Черкаської області від 07.03.2019 року у справі №925/1375/18 з підстав того, що Черкаська міськрада не обслуговується в УДКС у м. Черкаси та не має у ньому відкритих рахунків, Відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Застосування ж судом до спірних правовідносин положень п. п. 16-23 Порядку №845, якими регламентовано питання безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету, судова колегія вважає помилковим, оскільки, як вірно підкреслено Апелянтом, у межах спірних правовідносин має місце виконання рішення суду про стягнення коштів з рахунків боржників, а не рішення суду про стягнення надходжень бюджету.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що застосуванню указаних положень п. п. 16-23 Порядку №845 у будь-якому випадку має передувати перевірка органом Казначейства існування відкритих рахунків боржника у відповідному органі Державної казначейської служби України, як це передбачено пп. 3 п. 9 Порядку №845. В іншому ж випадку, УДКС у м. Черкаси, не маючи статусу органу примусового виконання (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»), не матиме змоги забезпечити виконання судового рішення, позаяк вправі здійснювати безспірне списання коштів лише з рахунків боржника, які відкриті в органі Казначейства.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Незабезпечення ж виконання судового рішення у спосіб, визначений Позивачем, не свідчить про те, що таке рішення суду не повинно бути виконане. Разом з тим, у розрізі наведених норм судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що у спірному випадку рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2019 року у справі №925/1375/18 може бути виконано або у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», або за правилами Порядку №845 у випадку зміни способу і порядку виконання рішення відповідною ухвалою суду, постановленою у відповідності до ст. 331 ГПК України.
Проте, встановлені вище обставини відсутності у Черкаської міськради відкритих рахунків в УДКС у м. Черкаси та з огляду на резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/1375/18 свідчать, що Відповідач, не будучи органом примусового виконання, об'єктивно позбавлений можливості забезпечити виконання судового рішення, а відтак, користуючись наданими йому пп. 3 п. 9 Порядку №845 повноваженнями, правомірно повернув без виконання заяву ТОВ «Акант+К» від 23.06.2020 року №109/06-20 з доданими до неї документами.
Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, сформульованою у постанові від 16.04.2020 року у справі № 804/5950/17, яка полягає у тому, що наявність інших передбачених законом підстав для повернення органом ДКС України виконавчого документа стягувачу має бути чітко встановлена правовою нормою.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин не застосовуються:
- висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.11.2019 року у справі №200/4120/19-а, позаяк вони зроблені щодо випадків відсутності необхідного обсягу асигнувань на рахунках в органі Казначейства, у той час у справі, що розглядається, таких рахунків в органі Казначейства взагалі немає;
- висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.10.2019 року у справі № 823/5448/15, адже вони стосуються виконання судових рішень згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який до правовідносин у справі №580/3437/20 не застосовується.
Також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин висновки окремої ухвали Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі №910/4756/18, оскільки в силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на правомірність повернення Відповідачем без виконання поданих Позивачем документів через відсутність у Третьої особи відкритих рахунків в органах Казначейства, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Черкаського окружного адміністративного суду про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області - задовольнити повністю.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено « 27» січня 2021 року.