Справа № 580/3028/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
28 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Степанюка А.Г., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
24.02.2020 Позивачем до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини подано Скарги щодо відмови секретаря Білозірської сільської ради в наданні запитуваної інформації - документації із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ТОВ «Агоронива-Черкаси» площею 15,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту, ненадання Черкаською районною державною адміністрацією інформації на запит, а саме, завірених належним чином копій розпорядження Черкаської РДА про затвердження детального плану території ПП «Вла-Ден» та документів, які стали підставою для прийняття такого розпорядження, відмови Білозірської сільської ради у наданні інформації на запит - документації із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ТОВ «Агоронива-Черкаси» площею 15,0 га за кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту.
У зв'язку з тим, що Позивачу не відомо про результати розгляду зазначених Скарг, він звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 № 776/97-ВР (надалі - Закон № 776/97-ВР), парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 776/97-ВР, Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.
Відповідно до частини першої ст. 14 Закону №776/97-ВР, Уповноважений зобов'язаний додержуватися Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.
Згідно зі ст. 16 Закону 776/97-ВР, Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів України; 3) за власною ініціативою.
Відповідно до частин першої, другої ст. 10 Закону 776/97-ВР, для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка; структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Положення).
Згідно з п. 8 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20 червня 2012 року № 4/8-12 (надалі - Положення № 4/8-12), Секретаріат очолює Керівник, який призначається на посаду і звільняється з посади Уповноваженим.
Відповідно до п.п. 1-3 п. 11 Положення № 4/8-12, Керівник Секретаріату: організовує роботу Секретаріату, здійснює загальне керівництво його діяльністю та забезпечує виконання функцій Секретаріату; координує діяльність регіональних представництв Уповноваженого; організовує виконання доручень Уповноваженого.
Згідно з п. 1 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 26.07.2012 № 7/8-12 (надалі - Положення № 7/8-12), Представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Представник) є посадовими особами, яким з метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина делегуються визначені повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) та на яких розповсюджуються гарантії забезпечення діяльності Уповноваженого.
Відповідно до п. 4 Положення № 7/8-12, Представник підпорядковується безпосередньо Уповноваженому, здійснює свою діяльність у межах делегованих йому повноважень, визначених завдань та функцій.
Згідно з пп. 5.4 п. 5 Положення № 7/8-12, Представник за дорученням Уповноваженого розглядає звернення осіб.
Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (надалі - Закон № 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частинами першою, четвертою ст. 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до частини першої, третьої ст. 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань); відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно з частиною першою ст. 20 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до абзацу сьомого частини першої ст. 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
А як вбачається з Наказу «Про впровадження електронного документообігу у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 28 грудня 2018 року №89/02-18, систему електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису в структурних підрозділах Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у визначених Уповноваженим окремих адміністративно-територіальних одиницях України впроваджено з 01 квітня 2020 року.
Скарги Позивача зареєстровано Відповідачем 25.02.2020 за №№ Д-2823, Д-2824 та Д-2825, розглянуто та надіслано на адресу Позивача Листами №№ Д-2823/112вих.-20, Д-2824/115вих.-20, Д-2825/116вих.-20 24.03.2020, тобто в межах визначеного частиною першою ст. 20 Закону № 393/96-ВР місячного строку, що підтверджується Журналом реєстрації вихідної кореспонденції, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 19,20).
Крім того, як зазначено Відповідачем у Відзиві на позовну заяву, він дізнався з адміністративного позову, що Позивач не отримав Відповіді на Скарги, у зв'язку з чим їх повторно надіслано Позивачу Листом від 24.09.2020 №8081.2/7372/1/20/20/30.1, тобто до прийняття оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, що підтверджується проставленим на ньому системою електронного документообігу Відповідача штрихкодовим ідентифікатором.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо розгляду Скарг Позивача від 24.02.2020 та зобов'язання Відповідача надати Позивачу відповідь про результат розгляду його Скарг від 24.02.2020.
Щодо стягнення на користь Позивача моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами першою - третьою ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки суд дійшов висновку щодо відсутності бездіяльності Відповідача у розгляді Скарг Позивача, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з частиною другою ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
А згідно з п. 2 частини п'ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п'ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскаржена бути не може, крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п'ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків.
Постанову складено в повному обсязі 28.01.2021 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Степанюк А.Г.
Чаку Є.В.