Справа № 640/9152/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.
27 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючий-суддя: Черпіцька Л.Т., судді: Епель О.В., Пилипенко О.Є., за участю секретаря: Зуєнка Д.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу генерального прокурора в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;
- стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки при звільненні за період з 27.12.2017 року по 20.03.2020 року в сумі 418 478, 05 грн. 05 коп. В обґрунтування позову зазначив, відповідачем на момент звільнення частково була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 161 503, 65 грн. Втім, ця одноразова грошова допомога була виплачена не в повному обсязі. Сума недоплаченої грошової допомоги при звільненні склала 95 448, 66 грн. Ця сума була виплачена позивачу лише 20.03.2020 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у позивача відсутнє право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України, де отримував грошове забезпечення. Наказом Міністра Оборони України №919 від 14.12.2017 позивач був звільнений у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, виключений із списків особового складу частини Наказом Командування сухопутних військ Збройних Сил України №247 від 26.12.2017 та направлений для зарахування на військовий облік до Житомирського ОМВК Житомирської області.
Згідно з Наказом Командування сухопутних військ Збройних Сил України №247 від 26.12.2017 ОСОБА_1 визначено здійснити виплату одноразової грошової допомоги по звільненню, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 за 33 календарних роки.
На підставі Наказу Командування сухопутних військ Збройних Сил України №247 від 26.12.2017 ОСОБА_1 виплачена вихідна допомога без врахування додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".
Вважаючи такі дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України незаконними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 22 жовтня 2019 року у справі № 826/2011/18 позов задоволено. Визнано протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій". Зобов'язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення набрало законної сили.
Відповідачем 20.03.2020 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 22 жовтня 2019 року у справі № 826/2011/18 виплачено позивачу 95 448, 66 грн.
Вважаючи, що відповідач не виконав приписи законодавства щодо повного розрахунку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Законом № 2232-ХІІ не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Оскільки Законом № № 2232-ХІІ , який є спеціальним у спірних правовідносинах, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, суд вважає за необхідне для вирішення спірних правовідносин субсидіарно застосовувати положення статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу, наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Оскільки у день звільнення позивача виплата одноразової грошової допомоги відповідачем не була проведена у повному розмірі, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідно до ст.117 КЗпП України середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.
Тобто, виходячи з наведених вимог Закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок № 100).
Даний Порядок визначає періоди за які обчислюється середня заробітна плата. Так обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються наступні виплати: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, з поміж інших не враховуються: виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем протиправно не проведено своєчасного та повного розрахунку з з позивачем при звільненні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька
Судді: О.В.Епель
О.Є. Пилипенко