Справа № П/320/840/20 Суддя першої інстанції: Дудін С.О.
27 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на прийняте у відкритому судовому засіданні рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині і зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Відповідач, Міноборони України) про:
- визнання протиправним та скасування пункту 4 рішення Міністерства оборони України від 15.11.2019 року №156 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 18.09.2019 року внаслідок травми, поранення, контузії та захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, поранення, контузії та захворювання з 18.09.2019 року одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки первинний огляд МСЕК було проведено 18.09.2019 року та первинне встановлення групи інвалідності мало місце у цей же час, то Відповідачем протиправно відмовлено Позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що ступінь втрати працездатності було визначено 29.08.2017 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом невірно надано тлумачення положенням спеціального закону, оскільки не враховано, що у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Після усунення визначених в ухвалі від 13.11.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вважаючи, що остання підлягає поверненню як така, що підписана неуповноваженою особою, зазначає, що вона є необґрунтованою, оскільки хоча ступінь втрати працездатності було визначено Позивачу 29.08.2017 року, однак останній до 18.09.2019 не повинен був проходити повторний огляд, у той час як проблеми із здоров'ям, що стали підставою для встановлення ІІ групи інвалідності, розпочалися на початку 2019 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей у складі в/ч ПП НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 13), а також довідкою Іванківського об'єднаного районного військового комісаріату Київської області від 13.08.2019 року №1470 (а.с. 14).
Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 від 19.01.2017 року №24 (по стройовій частині) ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «ж» (які вислужили строк військової служби за контрактом) та виключено зі списків особового складу військової частини (а.с. 69).
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2017 року Позивачу органами МСЕК встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 15%, що підтверджується актом огляду МСЕК №1084 від 29.08.2017 року (а.с. 119-122).
У подальшому, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0085054 від 18.09.2019 року (а.с. 10-11) Позивачу з 18.09.2019 року первинно встановлена ІІ група інвалідності. Причина інвалідності: травма, поранення, контузія та захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини.
Київським окружним адміністративним судом встановлено, що ОСОБА_1 04.11.2019 року була подана до Іванківського об'єднаного районного військового комісаріату Київської області заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи з відповідним пакетом документів (а.с. 68-80), за результатом розгляду яких Іванківський ОРВК направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок від 05.11.2019 року №2/5/2376 про можливість виплати Позивачу одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, 15.11.2019 року на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, було прийнято оформлене протоколом №156 рішення про відсутність підстав для призначення Позивачу одноразової грошової допомоги (а.с. 31), про яке повідомлено ОСОБА_1 . Іванківським ОРВК листом від 10.12.2019 рок №2385 (а.с. 30).
Обґрунтовуючи таке рішення, Відповідач зазначив, що Позивачу 29.08.2017 року під час первинного огляду органами МСЕК було встановлено 15% втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що сталося 04.08.2016 року, а 18.09.2019 року під час повторного огляду визнано особою з інвалідністю ІІ групи, тобто групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 17, 46 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон), Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975), а також ряду правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності, оскільки остання встановлена менш ніж через два роки з моменту встановлення нижчої групи.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 16-3 Закону якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Отже, норми частини 4 статті 16-3 Закону (абзац 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, двома роками, який обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
Судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що на момент первинного встановлення Позивачу втрати працездатності (а не інвалідності) - 29.08.2017 року - правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
Отже, зі змісту наведених вище нормативних актів випливає, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, проте при виникненні цих підстав протягом двох років з моменту їх первинного встановлення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.08.2019 року у справі № 826/7472/18, від 21.08.2019 року у справі № 806/2187/18.
Посилання Позивача у відзиві на апеляційну скаргу на постанови Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №520/9156/18 та від 22.08.2019 року у справі №826/7472/18 судовою колегією відхиляються з огляду на те, що обставини у цих справах є відмінними від справи №П/320/840/20, позаяк, на відміну від справ, що розглядалися Верховним Судом, у справі, що є предметом апеляційного перегляду, відсутні докази встановлення в акті огляду МСЕК від 29.08.2017 року №1084 дати чергового переогляду ОСОБА_1 .
У межах спірних правовідносин, як було встановлено вище, підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності Міноборони України було визначено те, що Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Відтак, на переконання судової колегії, оскільки ІІ група інвалідності встановлена Позивачу з 18.09.2019 року, тобто після спливу дворічного терміну з моменту встановлення йому втрати працездатності без встановлення інвалідності - 29.08.2017 року, то викладене виключає підстави для отримання грошової допомоги у більшому розмірі.
Наведений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02.12.2020 року у справі №1.380.2019.006957, в якій зазначено, що:
- встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов'язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги;
- встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми;
- дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Указану позицію Верховного Суду у подальшому було відображено й у постановах суду касаційної інстанції, зокрема, від 21.12.2020 року у справі №278/2604/17, від 21.12.2020 року у справі №725/4136/17, від 21.01.2021 року у справі №818/2448/18.
Крім того, у вже згадані постанові від 02.12.2020 року у справі №1.380.2019.006957 Верховний Суд підкреслив, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання одноразової грошової допомоги, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п'ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.
Щодо посилання ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу на те, що остання підписана не уповноваженою на те особою, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що до апеляційної скарги було додано витяг з реєстру ЄДРПОУ (а.с. 134-136), із змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 (особа, яка підписала апеляційну скаргу), має право вчиняти дії від імені Міноборони України, у тому числі підписувати договору тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень), а відтак право останнього діяти від імені Міноборони України у порядку самопредставництва згідно ч. 4 ст. 55 КАС України підтверджено відповідними доказами.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на те, що встановлення Позивачу групи інвалідності відбулося більш ніж через два роки з моменту встановлення йому відсотка втрати працездатності без встановлення інвалідності, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Київського окружного адміністративного суду про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити повністю.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено «27» січня 2021 року.