Справа № 707/1646/20 Суддя першої інстанції: Миколаєнко Т.А.
27 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №3 Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області сержанта поліції Дробіта Вадима Вікторовича, третя особа - Головне управління Національної поліції в Черкаській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до поліцейського СРПП №3 Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області сержанта поліції Дробіта Вадима Вікторовича (далі - Відповідач, Сержант поліції), третя особа - Головне управління Національної поліції в Черкаській області (далі - Третя особа, ГУ НП в Черкаській області), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА №055069 від 26.07.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28.08.2020 року позов задоволено повністю.
У вересні 2020 року представник Позивача звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області із клопотанням про розподіл судових витрат, в якому просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Додатковим рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20.10.2020 року клопотання представника Позивача задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції зауважив, що наданими доказами підтверджується обґрунтованість та співмірність заявлених до присудження витрат на професійну правничу допомогу, а клопотання про зменшення їх розміру Відповідачем та Третьою особою не заявлялося.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом безпідставно стягнуто з Третьої особи, а не Відповідача витрати на професійну правничу допомогу, а матеріали справи не містять доказів факту понесення відповідних витрат.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що належними і допустимими доказами підтверджується понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про їх зменшення Відповідачем та Третьою особою не заявлялося, а суд вірно стягнув відповідні витрати саме за рахунок ГУ НП в Черкаській області.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження загальної суми понесених Позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. останнім надано копію договору про надання правової допомоги (а.с. 13-15), акту виконаних робіт (а.с. 47), рахунку на оплату (а.с. 48) та квитанцію про сплату коштів (а.с. 49).
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 132, 134, 139, 252 КАС України, а також врахувавши правові позиції Верховного Суду з цього питання, прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, оскільки її понесення Позивачем саме у межах розгляду даної справи підтверджується матеріалами справи, а клопотання про зменшення їх розміру Відповідачем та Третьою особою не заявлялося.
З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Викладеним, у свою чергу, спростовується твердження Апелянта про те, що суд безпідставно стягнув витрати на професійну правничу допомогу з ГУ НП в Черкаській області, яке є третьою особою, а не з відповідача - Сержанта поліції, оскільки останній є посадовою особою ГУ НП в Черкаській області, а тому судові витрати підлягають стягненню саме з відповідного суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 при поданні позовної заяви було заявлено вимогу про стягнення судових витрат. На підтвердження понесення витрат, як було встановлено судом першої інстанції, до протягом п'яти днів з дня прийняття рішення у цій справі Позивачем було надано поряд з договором про надання правової допомоги від 28.07.2020 року №22-07 (а.с. 13-15) акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01.09.2020 року №22-07/01 з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 47), а також рахунок на оплату від 01.09.2020 року №22-07/01 (а.с. 48) і квитанцію про їх оплату (а.с. 49).
Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Як встановлено судом першої інстанції, розмір понесених ОСОБА_1 витрат в сумі 2 000,00 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Викладеним, у свою чергу, спростовується твердження Апелянта про те, що матеріали справи факту понесення витрат на професійну правничу допомогу не містять.
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений Позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас будь-яких клопотань суб'єкта повноважень щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг і часом на виконання робіт (надання послуг) матеріали справи не містять, у той час як в останніх містяться докази направлення клопотання про розподіл судових витрат з додатками до ГУ НП в Черкаській області (а.с. 55) та Сержанту поліції (а.с. 52). Відсутні такі аргументи й в апеляційній скарзі.
За таких обставин, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що із змісту поданих документів вбачається, що ОСОБА_1 надавалася правнича допомога у передбаченому договором обсязі, понесені витрати є пропорційними предмету спору та обсягу проведеної роботи, а також підтверджують їх безпосередній зв'язок саме з даною справою. Викладене, у свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрат, понесених на отримання професійної правничої допомоги, в сумі 2 000,00 грн., про що вірно зазначив суд першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 27» січня 2021 року.