ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 січня 2021 року м. Київ № 826/3014/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСУРАН"
доГоловного управління ДФС у м. Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
від позивача - Бараболі Вячеслава Івановича (довіреність від 20.01.2017 б/н ),
від відповідача - Безсмертної Марії Вячеславівни (довіреність від 08.09.2017 № 195/26-15-10-02),
від відповідача - Берегової Алли Олегівни (довіреність від 10.11.2016 № 157/26-15-10-07-10),
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКСУРАН" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.
У судовому засіданні 23.10.2017 були допитані свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України були приведені до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України були ознайомлені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки відповідачем не було враховано пояснення керівника позивача щодо технічного збою роботи таймеру РРО який призвів до невідповідності дати фіскальних звітів (Z-звітів), що підтверджується технічним висновком державного підприємства «ЦОНІП», яке проводить обслуговування апаратів РРО, з огляду на що він помилкового дійшов висновку про неоприбуткування позивачем в книзі обліку розрахункових операцій №3000247654р/1 готівкових коштів в день їх одержання у розмірі 21610,28 грн. за період з 04.08.2016 по 12.08.2016.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що за результатами поведеної фактичної перевірки позивача було встановлено не оприбуткування в книзі обліку розрахункових операцій №3000247654р/1 готівкових коштів (торгової виручки) в день одержання готівкових коштів, а саме: торгова виручка отримана за період з 04.08.2016 по12.08.2016 в сумі 21610,28 грн. оприбуткована в КОРО в період з 15.08.2016 по 23.08.2016.
Під час розгляду справи судом встановлено наступне.
27.10.2016 проведено факту перевірку магазину, який розташований за адресою м. Київ, вул. Вітряні Гори, 8 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕКСУРАН".
За результатами перевірки складено акт від 30.10.2016 № 1529/26/15/14/38511086, яким встановлено 10 випадків не оприбуткування готівкових коштів (торгової виручки) в день їх надходження на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звітів) реєстратора розрахункових операцій з номера Z-віту 327 по номер Z-звіту 336 за період з 04.08.2016 по 12.08.2016 на загальну суму 31610,28 грн. Також зазначеним актом встановлено, що торгова виручка за період з 04.08.2016 по 12.08.2016 оприбуткована в книзі обліку розрахункових операцій в період з 15.08.2016 по 23.08.2016.
На підставі зазначеного акту перевірки 11.11.2016 прийнято податкове повідомлення - рішення №0005091404, яким у зв'язку з встановленням порушення абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 108051,40 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 25.01.2017 №1435/6/99-99-11-03-01-25 скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.11.2016 № 0005091404 та зобов'язано Головного управління ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки від 30.10.2016 № 1529/26/15/14/38511086 винести нове податкове повідомлення - рішення.
27.01.2017 на підставі акту від 30.10.2016 № 1529/26/15/14/38511086 та рішення від 25.01.2017 №1435/6/99-99-11-03-01-25 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003301404, яким у зв'язку з встановленням порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2004 №637 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 108051,40 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 27.01.2017 № 0003301404, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08.06.1995 № 1к/95-ВР Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Пунктом 3 статті 18 вказаного Договору передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.
Положеннями абзацу третього статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
06.07.1995 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).
Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і норма пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлюють для суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, обов'язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів у повній сумі надходжень від розрахункових операцій.
При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснюється в денному звіті, яким за визначенням закріпленим в статті 2 вказаного Закону є документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій.
При цьому, як було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлювалась відповідальність за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Разом із тим, прийнятим 06.07.1995 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначено розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону».
З огляду на швидке урегулювання парламентом правовідносин у сфері готівкових операцій (Указ № 436/95 прийнято 12.06.1995, а Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 06.07.1995) та враховуючи положення статті 18 Конституційного Договору, можна дійти висновку, що законодавча гілка влади в найкоротший термін усунула прогалину в регулюванні суспільних правовідносин у сфері готівкових розрахунків та визначила відповідальність за можливі правопорушення у цій сфері саме в силу закону.
Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).
Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об'єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і того, що визначено пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фактично полягає в одних і тих самих діях.
Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.
Оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то наведений вище Указ припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18 (провадження № 11-1160апп19), в якій Велика Палата Верховного Суду, відступивши від правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.04.2013 у справі № 21-77а13, наголосила на неможливості застосування положень Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
Податковим повідомленням - рішенням від 27.01.2017 № 0003301404 прийнятим на підставі акту від 30.10.2016 № 1529/26/15/14/38511086 та рішення від 25.01.2017 №1435/6/99-99-11-03-01-25 до позивача застосовано штрафні - фінансові санкції у зв'язку з встановленням порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2004 № 637 та на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Відповідно до зазначеного акту за результатами фактичної перевірки встановлено 10 випадків не оприбуткування готівкових коштів (торгової виручки) в день їх надходження на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звітів) реєстратора розрахункових операцій з номера Z-віту 327 по номер Z-звіту 336 за період з 04.08.2016 по 12.08.2016 на загальну суму 31610,28 грн. Також зазначеним актом встановлено, що торгова виручка за період з 04.08.2016 по 12.08.2016 оприбуткована в книзі обліку розрахункових операцій в період з 15.08.2016 по 23.08.2016.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка головний державний ревізор - інспектор ОСОБА_1 під час допиту у якості свідка зазначив про те, що під час проведення фактичної перевірки йому не було надано пояснень та відповідних документів на підтвердження того, що фіскальні звітні чеки (Z-звіти) реєстратора розрахункових операцій номера з номера Z-віту 327 по номер Z-звіту 336 за період з 04.08.2016 по 12.08.2016 мають датування періодом з 15.08.2016 по 23.08.2016 внаслідок технічного збою. Також він зазначив про те, що в книжках КОРО була відсутня будь - яка інформація щодо наявності збою/несправності в роботі КОРО чи щодо проведення їх ремонту.
Під час допиту у якості свідка керівник позивача ОСОБА_2 зазначив про те, що ним на другий день перевірки було повідомлено перевіряючим про акт наявності збою в роботі КОРО внаслідок якої Z-звіти за період з 04.08.2016 по 12.08.2016 датовані періодом з 15.08.2016 по 23.08.2016, водночас він не зміг відразу надати підтверджуючі документи, оскільки не був обізнаний щодо предмету перевірки. Також він зазначив про те, що в книзі КОРО відсутні дані щодо технічного збою в роботі внаслідок якого було проставлено невірні дати в Z-звітах оскільки відповідна інформація має підтверджуватись відповідними довідками/листами, а не вноситися до книги КОРО,
З огляду на зазначене при наданні оцінки спірним правовідносинам відповідачем було застосовано положення Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, для застосування яких були відсутні правові підстави та не було надано оцінку спірним правовідносинам з позиції положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» положення якого мали бути ним застосовані при наданні відповідної оцінки.
Водночас, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, який визнається протиправним та скасовується, інше податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, яке б відповідало закону, або давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, судом не може бути надана оцінка спірним правовідносинам з позиції застосування до них положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі справа № 808/2516/16 (адміністративне провадження № К/9901/36241/18).
Позивач у позовній заяві просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.01.2017 №0003301404.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Таким чином з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення - рішення підлягає задоволенню шляхом визнання його протиправним та скасування.
Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСУРАН" (04704, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, код ЄДРПОУ 38511086) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.01.2017 №0003301404.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСУРАН" (04704, м.Київ, вул. Вишгородська, 28/1, код ЄДРПОУ 38511086) судовий збір в розмірі 1620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 77 коп.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 та пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов