Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3172/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Солюшн" (61013, м. Харків, вул. Матюшенко, буд. 13)
про визнання недійсними договорів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА СОЛЮШН", в якому просить:
1. Визнати недійсним з моменту укладення договір поставки від 04.12.2015 року № 15050п, укладений між Приватним акціонерним товариством “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА СОЛЮШН”, з підстав його фіктивності та застосувати двосторонню реституцію, як наслідок недійсності правочину;
2. Визнати недійсним з моменту укладення договір поставки від 03.12.2015 року № 15051п, укладений між Приватним акціонерним товариством “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА СОЛЮШН”, з підстав його фіктивності та застосувати двосторонню реституцію, як наслідок недійсності правочину;
3. Вирішити питання судових витрат.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду копії договору № 15051п від 03.12.2015, який позивач просить визнати недійсним, а у разі відсутності договору у позивача - клопотання про його витребування.
15.10.2020 позивачем до канцелярії суду подано клопотання про витребування доказів за вх. № 23697, в якому позивач просить витребувати в Офісу Генерального прокурора оригінал або належним чином завірену копію Договору від 03.12.2015 № 15051п та специфікацію до нього, що були вилучені, відповідно до протоколу обшуку від 26.12.2017.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3172/20. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на "03" листопада 2020 р. о 12:00. Клопотання позивача про витребування доказів (вх. № 23697 від 15.10.2020) задоволено. Постановлено витребувати в Офісу Генерального прокурора належним чином завірену копію Договору від 03.12.2015 № 15051п та специфікацію до нього, що були вилучені, відповідно до протоколу обшуку від 26.12.2017 (вказана документація долучена до матеріалів кримінального провадження № 42016000000002788 від 08.10.2016).
23.10.2020 від представника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 24716).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2020 клопотання представника позивача ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" адвоката Воловика Максима Олександровича (вх. № 24716 від 23.10.2020) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Постановлено забезпечити проведення судового засідання у справі №922/3172/20, яке призначене на "03" листопада 2020 р. об 12:00 год., в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 № 196.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2020 відкладено підготовче засідання на 24.11.2020 о 14:15 год.
06.11.2020 від Офісу Генерального прокурора до канцелярії суду надійшов лист (до відома) за вх. № 25907, який долучено до матеріалів справи.
20.11.2020 від представника позивача до канцелярії суду електронною поштою надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 4665).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2020 в клопотанні представника позивача (вх. № 4665 від 20.11.2020) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 922/3172/20 відмовлено.
23.11.2020 від представника позивача до канцелярії суду електронною поштою надійшло клопотання про відкладення судового засідання за вх. № 4699, яке долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/3172/20 на тридцять днів; клопотання представника позивача (вх. № 4699 від 23.11.2020) задоволено; відкладено підготовче засідання на "22" грудня 2020 р. о 14:40 год.
30.11.2020 від представника позивача до канцелярії суду електронною поштою надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 4799).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2020 клопотання представника позивача (вх. № 4799 від 30.11.2020) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
В підготовчому засіданні 22.12.2020 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.01.2020 року о 15:00 год.
24.12.2020 від представника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про витребування доказів за вх. № 30205, в якому позивач просить повторно витребувати в Офісу Генерального прокурора оригінал або належним чином завірену копію Договору поставки від 03.12.2015 № 15051п та специфікацію до нього, що були вилучені, відповідно до протоколу обшуку від 26.12.2017, а у випадку ігнорування Офісом Генерального прокурора ухвали суду - винести окрему ухвалу та стягнути штраф в дохід державного бюджету.
Окрім того, 24.12.2020 від представника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 30201).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.12.2020 клопотання представника позивача ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" адвоката Воловика Максима Олександровича (вх. № 30201 від 24.12.2020) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
В судовому засіданні 12.01.2021 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів (вх.№ 30205 від 24.12.2020) та на підставі п. 3 ч.2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 13.01.2021 о 15:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2021 відкладено розгляд справи по суті на 26.01.2021 о 15:00 год.
В призначене судове засідання 26.01.2021 позивач свого представника не направив, проте до канцелярії суду електронною поштою представник позивача надіслав клопотання за вх. № 395, в якому просив судове засідання, призначене на 26.01.2021, проводити за його відсутністю.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України, у зв'язку з чим, суд вважає, що клопотання позивача (вх. № 395 від 26.01.2021) про розгляд справи за його відсутності підлягає задоволенню.
Відповідач також не направив свого представника в судове засідання, про причину неявки суд не повідомив.
Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА СОЛЮШН" зареєстровано за адресою: 61013, м. Харків, вул. Матюшенко, буд. 13.
Ухвали господарського суду Харківської області, які направлені на вищевказану адресу відповідача, були повернуті до суду з позначкою пошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 04.12.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі за текстом - ПрАТ «ДТРЗ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА СОЛЮШН» (далі за текстом - ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН») було укладено договір поставки № 15050п (далі за текстом - Договір), за яким Постачальник (ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН») зобов'язався поставити та передати у власність Замовника (ПрАТ «ДТРЗ») товар, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору.
На виконання вказаного вище Договору, ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН» поставило ПрАТ «ДТРЗ» продукцію - запасні частини в асортименті на суму 563 178,12 грн., в тому числі ПДВ 93 863,02 грн., а ПрАТ «ДТРЗ» перерахувало ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН» кошти за поставлений товар у розмірі 563 178,12 грн.
Окремо, позивач зазначив, що жодних претензій у сторін не було. Усі зобов'язання за вказаним Договором були виконані сторонами в повному обсязі.
Також, за твердженнями позивача, 03.12.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі за текстом - ПрАТ «ДТРЗ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА СОЛЮШН» (далі за текстом - ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН») було укладено договір поставки № 15051п (далі за текстом - Договір), за яким Постачальник (ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН») зобов'язався поставити та передати у власність Замовника (ПрАТ «ДТРЗ») товар, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору.
На виконання вказаного вище Договору, ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН» поставило ПрАТ «ДТРЗ» продукцію - моноблоки, вкладиші, поршні, шарокопідшипники на суму 3748 080,30 грн., в тому числі ПДВ 624 680,05 грн., а ПрАТ «ДТРЗ» перерахувало ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН» кошти за поставлений товар у розмірі 3 748 080,30 грн.
Окремо, позивачем зазначено, що жодних претензій у сторін не було. Усі зобов'язання за вказаним Договором були виконані сторонами в повному обсязі.
В подальшому Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (далі за текстом - ОВПП ДФС) було проведено податкову перевірку ПрАТ «ДТРЗ», за результатами якої складено Акт від 13.06.2018 року № 52/28-10-46-08-00659101 (далі за текстом - Акт).
ОВПП ДФС за результатами перевірки зроблено висновки, що операції ПрАТ «ДТРЗ» зі своїми контрагентами, в тому числі з Відповідачем, мають ознаки фіктивних, а тому, й укладені договори з такими контрагентами є недійсними з підстав їх фіктивності.
Відтак, в ході перевірки ПрАТ «ДТРЗ» з питання дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН'ОВПП ДФС встановлено наступне.
«Взаємовідносини проводились у грудні 2015 року, згідно наступних договорів:
- Договір від 04.12.2015 року N 15050п;
- Договір від 03.12.2015 року N 15051п.
Врахувавши зміст наведених договорів та первинної документації, складеної до цих договорів, ОВПП ДФС дійшов висновку, що фактично ПрАТ «ДТРЗ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) і складено документи, які заявлені як первинні всупереч чинному законодавству України, який регулює вказані правовідносини».
В Акті ОВПП ДФС зазначив, що укладений між ПрАТ «ДТРЗ» та ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН» договір не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, а тому такі господарські операції є фіктивними.
З урахуванням наведеного вище, позивач вважає, що в даному випадку є необхідність у визнанні в судовому порядку Договору № 15050п від 04.12.2015 та Договору № 15051п від 03.12.2015 недійними з підстав їх фіктивності та застосувати двосторонню реституцію, як наслідок недійсності правочинів. Враховуючи вказане, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013) роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частиною 1 ст. 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013, фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Судом встановлено, що за умовами Договору поставки № 15050п від 04.12.2015 постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Солюшн») зобов'язувався поставити і передати у власність замовника (ТПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод") товар, вказаний у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовниу зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п. 1.1 спірного договору).
Як вбачається зі специфікації (додаток № 1 до спірного договору), сторони погодили асортимент та кількість товару, що підлягає поставці на виконання умов спірного договору. Загальна вартість такого товару згідно з вказаною специфікацією становить 440748,00 грн.
Додатковою угодою № 1 до Договору від 04.12.2015р. № 15050п, Договір доповнено специфікацією № 2.
Як вбачається зі специфікації (додаток № 2 до спірного договору), сторони погодили асортимент та кількість товару, що підлягає поставці на виконання умов спірного договору. Загальна вартість такого товару згідно з вказаною специфікацією становить 122430,12 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Солюшн» поставило Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" обумовлений спірним договором товар у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 272 від 08.12.2015 на суму 440748,00грн. та видатковою накладною № 10 від 22.02.2015 на суму 122430,12 грн., які підписані представниками обох сторін та засвідчені печатками обох підприємств.
Матеріали справи також свідчать, що за результатами вчиненої господарської операції з поставки товару, ТОВ "Омега Солюшн" склало податкову накладну № 25 від 08.12.2015 на суму 440748,00 грн..
У свою чергу, ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" оплатило поставлений йому товар, зокрема, з банківської виписки по підприємству станом на 16.01.2016 вбачається оплата на суму 342542,84 грн.
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання Договору № 15050п від 04.12.2015, що виключає можливість стверджувати про укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Відтак, позивач, у порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не довів про фіктивність спірного договору.
Що стосується вимоги позивача про визнання недійсним договору поставки від 03.12.2015 року № 15051п з підстав його фіктивності, суд зазначає наступне.
Як було вище зазначено, за твердженнями позивача, 03.12.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА СОЛЮШН» було укладено договір поставки № 15051п, за яким Постачальник (ТОВ «ОМЕГА СОЛЮШН») зобов'язався поставити та передати у власність Замовника (ПрАТ «ДТРЗ») товар, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору.
На підтвердження виконання договору № 15051п, позивачем надано видаткову накладну № 267 від 15.12.2015 на суму 3748080, 30 грн., податкову накладну № 11 від 15.12.2015 на суму 3748080,30 грн., рахунок на оплату № 214 від 15.12.2015.
В той же час, позивачем не було додано до позовних матеріалів Договору поставки № 15051п від 03.12.2015. За поясненнями позивача, вказаний договір було вилучено Генеральною прокуратурою України під час обшуків. Так, відповідно до протоколу обшуку від 26.12.2017, копія якого була додана до позовної заяви, прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Дибривечіром М.А. було вилучено у ПрАТ "ДТРЗ", зокрема, оригінал договору поставки від 03.12.2015 № 15051п та специфікацію до нього. За твердженнями позивача, копій договору № 15051п в нього не залишилось. Окремо, позивачем було зазначено, що процесуальне керівництво, як в кримінальному провадженні № 42016000000002980 від 20.10.2016, в рамках якого було вилучено оригінал договору поставки від 03.12.2015 № 15051п, так і в кримінальному провадженні № 42016000000002788 від 08.10.2016, до якого було згодом долучено вказані документи, наразі здійснюється Офісом Генерального прокурора.
Зважаючи на вказане, за клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2020 (про відкриття провадження у справі) судом було витребувано в Офісу Генерального прокурора належним чином завірену копію Договору від 03.12.2015 № 15051п та специфікацію до нього, що були вилучені, відповідно до протоколу обшуку від 26.12.2017.
Згідно листа Офісу Генерального прокурора (вх. № 25907 від 06.11.2021), останнім ухвалу господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/3172/20 було направлено на виконання старшому слідчому в ОВС ГСУ НП України Охотнику А.А.
24.12.2020 судом повторно було направлено на адресу Офісу Генерального прокурора ухвалу господарського суду Харківської області від 15.10.2020, проте до цього часу витребувані судом документи так і не надійшли.
В той же час, відсутність в матеріалах справи Договору поставки від 03.12.2015 № 15051п та специфікації до нього унеможливлює встановлення, викладених у позові обставин, а також унеможливлює дослідження умов договору.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега Солюшн" (61013, м. Харків, вул. Матюшенко, буд. 13, код ЄДРПОУ 39511532).
Повне рішення складено "26" січня 2021 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/3172/20