26.01.2021 Справа № 920/988/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи ОСОБА_1
до - фізичної особи ОСОБА_2 ,
про стягнення 139480 грн.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач 22.09.2020 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 139480 грн безпідставно отриманих грошових коштів.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він перерахував відповідачу кошти, однак між сторонами відсутні договірні зобов'язання, а тому 139480 грн підлягають поверненню, відповідно до ст.1212 ЦК України, як безпідставно отримані кошти.
Ухвалою суду від 29.10.2020 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання. Ухвалою суду від 28.12.2020 було відкладено розгляд справи на 26.01.2021.
Позивач про відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Копія ухвали суду від 29.10.2020, яка направлялась на адресу відповідача, була повернута до суду з зазначенням, що адресат відсутній за вказаною адресою.
23.09.2020 судом було зроблено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яким була підтверджена адреса відповідача, яка зазначена позивачем, а саме: АДРЕСА_1 .
24.09.2020 судом до Центру надання адміністративних послуг в м. Глухові було зроблено запит щодо інформації по фізичній особі (відповідачу).
06.10.2020 на адресу суду надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Копія ухвали суду від 28.12.2020, яка направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена у відповіді на запит суду, була також повернута на адресу суду з зазначенням, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Отже, ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену позивачем та підтверджену даними реєстру, а також на адресу, яка зазначена у відповіді на запит суду, а тому, незважаючи на неотримання за офіційною адресою поштової кореспонденції, відповідач вважається належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, оскільки судом вчинені всі дії, які передбачені ст. 120 ГПК України,
Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
10.07.2018 платіжним дорученням № 134 позивач перерахував відповідачу 139480 грн. Вищезазначене підтверджується копією зазначеного платіжного доручення (а.с.9).
В платіжному дорученні зазначено, що кошти перераховані позивачем відповідачу як авансовий платіж за дошку дубову. Позивач зазначає, що сторонами не погоджено таких важливих умов, притаманних господарським договорам, а саме купівлі-продажу, поставки, як кількість та ціна товару, строки поставки та оплати товару, строк дії договору. Тому договір не можна вважати укладеним.
Суд дійшов висновку, що між сторонами велись перемови про укладення господарського договору у спрощений спосіб, про що свідчить і відмітка на платіжному дорученні, що кошти сплачуються як аванс за певний товар. Позивачем вчинений правочин - дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Позивач стверджує, що прийшов до висновку про наявність позадоговірних зобов'язань між сторонами спору, виходячи з набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи (набуття грошових коштів відповідачем за платіжним дорученням та їх збереження за рахунок позивача), а також відсутність для цього правових підстав (відсутність договірних правовідносин між сторонами).
Позивач звертався до відповідача з вимогою, однак відповідач вимогу не виконав, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом (а.с.10-12).
Отже, підставою стягнення грошових коштів (предмета позову) позивач зазначає саме ст.1212 ЦК України, стверджуючи, що спірні грошові кошти отримані відповідачем без достатньої правової підстави. Клопотань про зміну підстави позову позивачем до матеріалів справи не подавалось. Тому суд розглядає справу в межах предмета і підстав позову, які визначені самостійно позивачем.
Позивач у вимозі від 22.06.2020 просить відповідача повернути безпідставно набуті грошові кошти, в той же час, сам зазначає, що вказані кошти було перераховано як авансовий платіж за дошку дубову, тобто сам фактично вказує, що правова підстава мала місце.
Враховуючи обставини даного спору та поведінку позивача, який займає взаємовиключні правові позиції, зокрема, щодо, з однієї сторони, відсутності договірних відносин, з іншої - зазначення, що кошти були перераховані як аванс за поставку товару, суд доходить висновку, що доводи позивача є суперечливими, в той час як сторона спору не повинна діяти всупереч своїй попередній поведінці.
Тому, з урахуванням суперечливих доводів позивача, основним питанням по даній справі, яке підлягає встановленню судом, є факт того, що спірні грошові кошти були перераховані позивачем відповідачу саме за відсутності будь-яких правових підстав, в тому числі правочинів, оскільки лише за відсутності будь-якої правової підстави настають правові наслідки, які передбачені ст. 1212 ЦК України - стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за відсутності правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вже зазначалось, звертаючись із позовом до суду позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що договір купівлі-продажу (поставки) не був укладений, оскільки сторонами не було узгоджено всіх істотних умов договору, зокрема щодо його ціни.
В той же час, згідно з вимогами частин першої, восьмої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 ГК України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Як вже зазначалось, наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем було вчинено правочин - було перераховано на користь відповідача грошові кошти для отримання від відповідача товару.
Оскільки позивач просить суд стягнути спірну суму як невикористаний аванс, набутий відповідачем за наявності правової підстави - правочину, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі фактично договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 ст. 1212 ЦК України.
Крім того, суд звертає увагу, що факт того, чи відповідачем виконувались чи не виконувались обов'язки стосовно поставки товару (після сплати авансу), не стосується предмету позову у даній справі.
Відтак, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України. Тому позовні вимоги позивача є неправомірними та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом в задоволенні позову відмовлено, то на позивача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 139480 грн - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн 20 коп. покласти на позивача - фізичну особу ОСОБА_1 .
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.01.2021.
Суддя О.Ю. Резніченко