36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.01.2021 Справа № 917/1874/20
м. Полтава
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш", 61204, м.Харків, пр. Л. Свободи 46-в, кв. 79
до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", 38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська, буд. 2 в особі Центральної районної аптеки №109 - філії ПОКП "Полтавафарм", 39000, Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, тупик Лікарняний, буд. 7
про стягнення 137960,76 грн.
Суддя Паламарчук В.В.
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Представники: відсутні
Суть справи: 24.11.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" про стягнення 137960,76 грн. з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" в особі Центральної районної аптеки №109 - філії ПОКП "Полтавафарм" згідно договору №365 від 26.09.2019р., з яких: 102289,56 грн. - основного боргу, 4984,34 грн. - пені, 30686,86 грн. - штрафу.
Згідно протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020р., справа № 917/1874/20 була передана на розгляд судді Паламарчука В.В.
10.12.2020р. суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановив сторонам строки для вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвала суду від 10.12.2020р. направлялася на електронні адреси стороні, зазначені в позовній заяві.
В судовому засіданні 14.01.2021р., яке відбувалося в режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином. Ухвала суду від 14.01.2021р. отримана відповідачем, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи, за адресою, вказаною у позовній заяві, та поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду.
Відповідач, правом на подання відзиву, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В ході розгляду даної справи господарським судом Полтавської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень по суті спору від сторін до суду не надійшло.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ТОВ "Томаш" (постачальник) та Центральною районної аптеки №109 - філії ПОКП "Полтавафарм" (покупець) був укладений договір поставки від 26.09.2019 №365 (надалі - договір, а.с. -8,9), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (пункт 1.1. договору).
У відповідності до пункту 2.4. договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на підставі супровідних документів (накладної, акта). Підпис на супровідних документах матеріально відповідальної особи, яка одержала товар, засвідчується печаткою покупця згідно довіреності на приймання та підписання накладних при прийманні товару.
Згідно п. 3.1. договору загальна сума договору складається із суми всіх накладних за даним договором.
Згідно з пунктом 3.2. договору ціна товар, сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару і розмір націнки вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до положень пункту 6.2. Договору за несплату вартості товару у встановлений термін нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати, покупець сплачує постачальнику 30% від загальної вартості несплаченого товару.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року. Якщо після закінчення терміну дії даного договору, сторони продовжуються співпрацювати по предмету договору, і не було пропозицій про зміну його умов, то договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (пункт 7.3. договору).
Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов договору в період з 25.02.2020р. по 21.07.2020р. ним було здійснено поставку товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, які підписані уповноваженим особами відповідача на підставі довіреності (а.с. - 10, 13-45).
Строк оплати товару визначений сторонами у вищевказаних товарно-транспортних накладних 21 та 5 днів з моменту одержання товару.
Однак, в порушення умов спірного договору, відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар. За даними позивача заборгованість складає 102289,56 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4984,34 грн. - пені, 30686,86 грн. - штрафу (розрахунок в матеріалах справи а.с. 46-50).
Таким чином, загальна сума позовних вимог, заявлених до стягнення, становить 137960,76 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.
Всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу за договором поставки від 26.09.2019 №365 у розмірі 102289,56 грн.
В силу частини 2 статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень пункту 6.2. Договору за несплату вартості товару у встановлений термін нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати, покупець сплачує постачальнику 30% від загальної вартості несплаченого товару.
Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 4984,34 грн. та штраф в розмірі 30686,86 грн., виходячи з суми заборгованості по кожній накладній, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором (розрахунок а.с. -46-50).
Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України та узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пред'явлених до стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, виконаний арифметично вірно, вказані суми пені та штрафу нараховані обгрунтовано та підлягають до стягнення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як доведеного, обґрунтованого та не спростованого відповідачем.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується частиною першою статті 129 ГПК України, в зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", (38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 32986923) в особі Центральної районної аптеки №109 - філії ПОКП "Полтавафарм" (39000, Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, тупик Лікарняний, буд. 7, ЄДРПОУ 33197219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" (61204, м.Харків, пр. Л. Свободи 46-в, кв. 79, код ЄДРПОУ 25184975) 102289,56 грн. - основного боргу, 4984,34 грн. - пені, 30686,86 грн. - штрафу, 2102,00 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Паламарчук