ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
м. Київ
20.01.2021Справа № 910/10230/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
до Акціонерного товариство Комерційний банк "Приватбанк"
та Держави в особі Кабінету Міністрів України
про визнання недійсним рішення
За участі представників учасників справи згідно протоколу
Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариство Комерційний банк "Приватбанк" та Держави в особі Кабінету Міністрів України про захист порушених трудових прав членів Профспілки шляхом визнання недійсним рішення про проведення реорганізації в напрямку трудових ресурсів (HR) та Управління оцінки ефективності, що оформлене Протоколом №11/20 від 19.03.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що права працівників порушені, оскільки єдиним наслідком рішення Наглядової Ради Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 19.03.2020 буде масове звільнення працівників банку.
Ухвалою суду від 21.07.2020 позовну заяву Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
14.09.2020 від Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 21.07.2020.
Водночас, суддя Лиськов М.О. перебував у щорічній відпустці з 03.08.2020 по 28.08.2020. Проте, з 07.09.2020 по 02.10.2020 головуючий у справі суддя Лиськов М.О. перебував на лікарняному, отже питання відкриття провадження у справі здійснюється суддею після виходу з лікарняного.
Одночасно з позовом було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить заборонити Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання рішення Наглядової Ради Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 19.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 заяву Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення позову повернуто.
Також, позивачем подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого останній просить витребувати у Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" рішення про проведення реорганізації в напрямку трудових ресурсів (HR) та Управління оцінки ефективності, що оформлене Протоколом №11/20 від 19.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; підготовче засідання призначено на 28.10.2020.
В судове засідання, призначене на 28.10.2020 з'явилися представники відповідача-1 та відповідача-2. Представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений ухвалою суду від 05.10.2020.
Протокольною ухвалою суду від 28.10.2020 судом задоволено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та ухвалено відкласти підготовче засідання на 11.11.2020.
29.10.2020 відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву.
04.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про закриття провадження у справі.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що у найманих працівників відсутнє порушення прав, а має місце зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, порядок яких визначено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та регламентований відповідний примирно-третейський характер вирішення спору. Також відповідач зазначає, що у позивача відсутнє право представляти інтереси трудового колективу банку в індивідуальних трудових спорах.
В судове засідання, призначене на 11.11.2020 з'явилися представники відповідача-1 та відповідача-2. Представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений ухвалою суду від 28.10.2020.
Протокольною ухвалою суду від 11.11.2020 судом ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 16.12.2020.
В судовому засіданні, призначеному на 16.12.2020 судом оголошено перерву до 20.01.2021.
20.01.2021 позивачем подано заперечення на клопотання про закриття провадження та відповідь на відзив.
В судове засідання, призначене на 20.01.2021 з'явилися представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.
Суд, розглянувши клопотання Акціонерного товариство Комерційний банк "Приватбанк" про закриття провадження у справі, заслухавши думку представників сторін, дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
У відповідності до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Так, статтею 1 ГПК України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Працівники мають право, зокрема, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статутом професійної спілки. (стаття 2, частини перша, друга статті 246 Кодексу законів про працю України).
Права професійних спілок, їх об'єднань визначаються Конституцією України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 Кодексу законів про працю України).
За змістом статей 1, 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Статтею 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлено, що профспілки, їх об'єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об'єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.
Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".
Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об'єднання.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.
При цьому, за приписами Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Таким чином, колективні трудові спори це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин і порядок вирішення таких спорів визначено Законом України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".
Враховуючи суть спору, спрямовану на врегулювання інтересів сторін трудових правовідносин, а саме роботодавця та трудового колективу, суд дійшов висновку про неможливість вирішення цього спору у порядку господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/11188/17 та ухвалі Верховного Суду України від 16.12.2009 у справі № 6-20576св09.
Відповідно до приписів частини перини статі 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Керуючись приписами статтей 4, 12, 20 Господарського процесуального кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу, статей 1, 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", суд вважає за необхідне зазначити, що спір у справі виник із колективного договору, трудових правовідносин, спрямований на захист трудових прав працівників і не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Частиною другою статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на зазначене, на виконання вимоги частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд роз'яснює позивачу право останнього звернутись з відповідними позовними вимогами до суду загальної юрисдикції, визначеного у відповідності до територіальної юрисдикції (підсудності), встановленої Цивільним процесуальним кодексом України.
Як передбачено в ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідне клопотання щодо повернення судового збору до суду не подане. Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.
Керуючись статтями 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про закриття провадження у справі № 910/10230/20 задовольнити.
2. Закрити провадження у справі № 910/10230/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
3. Роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загальних судів за правилами цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.01.2021.
Суддя М.О. Лиськов