308/13060/16-а
21.01.2021 м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Бедьо В.І.
за участі секретаря судових засідань Пазяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування з третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування з третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
В судове засідання, призначене на 21.01.2021 рік, сторони не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.
Разом з тим представник позивача - Майстренко Н.М. подала до суду клопотання в порядку ст. 49 КАС України про розгляд справи без її участі.
Вивчивши зміст позовної заяви та додані до неї письмові докази, суд встановив наступне.
Основним мотивом звернення до суду стало порушення прав позивачки ОСОБА_1 , як власниці суміжної земельної ділянки та її незгода з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , виданими ОСОБА_2 .
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , виданих управлінням містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ужгородської міської ради 20.05.2016 року ОСОБА_2 для реконструкції власних приміщень навчального центру під дві окремі квартири.
Відтак, спір не пов'язаний безпосередньо із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку безпосередньо органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання щодо правильності визначеної стороною позивача юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд вважає за необхідне звернутися до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2020 року( справа № 727/8819/16-а).
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судом першої інстанції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визначав публічно-правовий спір як спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За правилами частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У цій справі орган місцевого самоврядування - Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ужгородської міської ради - 20.05.2016 року надав ОСОБА_2 для реконструкції власних приміщень навчального центру під дві окремі квартири містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ,
Тобто у цій справі ОСОБА_1 оскаржує містобудівні умови та обмеження, які видані органом місцевого самоврядування не їй, а третій особі, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на земельну ділянку, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Відтак оскільки спір у цій справі пов'язаний, серед іншого, із захистом речових прав позивача на земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
За нормами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За правилами частини першої статті 239 КАС якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, натомість підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За наведених обставин, провадження у справі, що розглядається, підлягає закриттю.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 238, 239, 248, КАС України, суд, -
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування з третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.І. Бедьо