Справа № 308/961/21
1-кс/308/330/21
26 січня 2021 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , про застосування щодо
громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, неодруженого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
встановив:
24 січня 2021 близько 17:00 години ОСОБА_5 , за попередньою змовою із ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спрямованим на відкрите заволодіння чужим майном, повторно, з корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, проникли на територію приватного домогосподарства ОСОБА_8 , що за адресою АДРЕСА_2 . Перебуваючи на території вказаного домогосподарства, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 почали шукати в господарських спорудах цінні речі та предмети. В цей час потерпілий ОСОБА_8 побачив з вікна житлового будинку як невідомі особи ромської національності його грабують, а саме ОСОБА_5 з господарських споруд носить вироби з металу, а з приміщення ванної кімнати виходить ОСОБА_7 , тримаючи поліетиленовий пакет з побутовою технікою, серед якої: радіо, фен, плойка для волосся та одягом. Про дану подію ОСОБА_8 одразу в телефонному режимі повідомив свого сина ОСОБА_9 та попросив аби той приїхав на допомогу. Згодом потерпілий ОСОБА_8 вийшов з житлового будинку аби відібрати у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 речі, якими вони відкрито заволодівали, однак ОСОБА_7 кинула пакет із речами та нанесла потерпілому ОСОБА_8 два удари рукою в ділянку обличчя з лівої сторони, спричинивши тілесні ушкодження. Після цього, скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 втекли за межі домогосподарства з виробами із металу, однак через кілька хвилин були затримані свідком ОСОБА_9 навпроти домогосподарства по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України, а саме - закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в інше приміщення.
24.01.2021 о 21:00 годині ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України. 25.01.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні зазначеного злочину підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження.
Щодо ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, то слідчим в клопотанні зазначено про наявність ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На думку слідчого жоден з більш м'яких запобіжних заходів не здатен унеможливити ризики, зазначені у клопотанні, оскільки ОСОБА_5 ніде не працює, веде бродяжницький спосіб життя, його майновий стан є незадовільним.
З огляду на вказане, слідчий в клопотання просить застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили таке задовольнити, у зв'язку з обґрунтованістю підозри та наявністю ризиків ухилення підозрюваного від слідства та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється тощо.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вказаного клопотання, застосувати до такого домашній арешт, оскільки її підзахисний має постійне місце проживання, а підозра необґрунтована.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого з приводу поданого клопотання, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Витягом з ЄРДР стверджується, що Ужгородським районним відділом поліції ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021071030000078 від 24 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України.
У відповідності до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
КПК України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
На підтвердження обґрунтованості підозри в інкримінованому ОСОБА_5 кримінальному правопорушенні, слідчим до клопотання додано ряд доказів, а тому така підтверджується зокрема протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 24.01.2021; протоколом огляду місця події від 24.01.2021; протоколом огляду місця події від 24.01.2021; рапортом оперативного працівника про встановлення осіб, причетних до скоєння злочину від 24.01.2021; відомостями з інформаційної системи АРМОР про особу ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 24.01.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.01.2021; довідкою КНП «ЦМКЛ Ужгородської міської ради» про тілесні ушкодження виявленні у потерпілого ОСОБА_9 від 24.01.2021; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України від 24.01.2021; протоколом впізнання підозрюваного ОСОБА_5 по фотознімкам потерпілим ОСОБА_8 від 25.01.2021; протоколом впізнання підозрюваного ОСОБА_5 по фотознімкам свідком ОСОБА_9 від 25.01.2021; протоколом впізнання підозрюваного ОСОБА_5 по фотознімкам свідком ОСОБА_10 від 25.01.2021.
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України. При цьому зазначені у розглядуваному клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, отже за переконанням слідчого судді ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України.
Разом з тим слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України вручено ОСОБА_5 25.01.2021.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя враховує, що при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 , зазначений слідчим в клопотанні та заявлений прокурором в судовому засіданні ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється знайшов своє підтвердження.
Так, згідно з відомостей про судимість щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такий був засуджений Ужгородським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185 КК України 24.05.2016, а за ч. 3 ст. 186 КК України - 19.09.2018, при цьому був звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном у два роки.
Вказаний ризик посилюється й з огляду на те, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, його майновий стан незадовільний, а отже з корисливих мотивів може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, на думку слідчого судді, під час розгляду клопотання знайшов своє підтвердження й ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, задля уникнення відповідальності за злочин, в якому підозрюється., оскільки санкція ч. 3 ст. 186 КК України передбачає покарання строком до восьми років позбавлення волі.
Вказаний ризик посилюється й з огляду на те, що ОСОБА_5 веде бродяжницький спосіб життя, а отже може бути відсутній за місцем свого зареєстрованого проживання АДРЕСА_1 та фактичного, яке згідно з довідки Об'єднання ромів Ужгорода від 25.01.2021, за адресою АДРЕСА_3 .
Окрім цього слідчий суддя вважає наявним ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, а також на іншу підозрювану у даному кримінальному провадженні
Так, розглядуване кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, ОСОБА_5 може здійснювати незаконний тиск на потерпілого та свідків, схиляючи таких до зміни даних слідству показів.
Окрім цього ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні закінченого замаху на грабіж за попередньою змовою групою осіб, а саме у групі з ОСОБА_7 , яка є підозрюваною у даному кримінальному провадженні. Тож задля уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може вступати у поза процесуальні контакти з іншою підозрюваною у вказаному злочині для формування у слідства викривленої позиції щодо дійсних обставин інкримінованого їм діяння.
Разом з цим наявність вказаного ризику породжує ризик перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вплив на потерпілого, свідків та підозрювану ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні призведе до неможливості встановлення дійсних обставин інкримінованого підозрюваному злочину.
Застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією підозрюваного ОСОБА_5 від суспільства, на думку слідчого судді, буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків й забезпечення належної процесуальної поведінки такого.
В рішенні у справі «Лабіта проти Італії» Європейський суд з прав людини вказує, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ОСОБА_5 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, зокрема був засуджений Ужгородським судом у 2018 році до позбавлення волі зі звільненням від відбування реальної міри покарання, однак на шлях виправлення не став, й на разі підозрюється у закінченому замаху на грабіж з проникненням в інше приміщення потерпілого. Така систематичність у вчиненні злочинів свідчить про те, що ОСОБА_5 нехтує загальноприйнятими в суспільстві правилами поведінки й не бажає ставати на шлях виправлення, порушуючи при цьому право власності третіх осіб.
Разом з цим, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_5 не працює, що свідчить про відсутність офіційного джерела доходу, його майновий стан незадовільний, а також він веде бродяжницький спосіб життя.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам, свідчить про підставність обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою на строк до 60 днів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходить з вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_5 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі. У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 покладаються обов'язки, визначені в резолютивній частині ухвали, строк яких, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, визначено до двох місяців.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Обрати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 діб.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 визначено до 24 березня 2021 року включно.
Встановити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 45400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Роз'яснити, що ОСОБА_5 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими підозрюваним у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання вищезазначених обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Строк дії покладених на ОСОБА_5 обов'язків визначено до 24 березня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1