Справа № 2-6619
Провадження № 2-в/242/12/21
22 січня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження, питання про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі № 2-6619 за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессенс» звернулось до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні по цивільній справі № 2-6619 за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2020 року ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі № 2-6619 за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Провадження у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Спектрум Ессенс» про заміну сторони у виконавчому провадженні по цивільній справі № 2-6619 за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, зупинити до набрання законної сили рішення суду про відновлення втрачених матеріалів судового провадження.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що втрачене провадження по цивільній справі № 2-6619 підлягає відновленню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Згідно із ст. 493 ЦПК України, передбачено, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги, зокрема: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
Також суд, при вирішенні даного питання враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред'явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.
Згідно довідки Селидівського міського суду № 1517/20 від 16.11.2020 року справи, які перебували у провадженні Ворошиловського районного суду м.Донецька до Селидівського міського суду Донецької області не передано. В базі даних Ворошиловського районного суду міста Донецька, яка надана в користування Селидівському міському суду Донецької області, інформація щодо справ, які знаходилися в провадженні суду до 2011 року, відсутня.
При вирішенні питання про відновлення втраченого судового провадження судом досліджено заочне рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 01 листопада 2010 року по цивільній справі № 2-6619 за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне використати ту частину провадження, що збереглася до втрати провадження та відновити заочне рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 01 листопада 2010 року по цивільній справі № 2-6619.
На підставі викладеного, керуючись ст. 488-493 ЦПК України, суд, -
Відновити частково втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-6619 за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відновити заочне рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 01 листопада 2010 року по цивільній справі № 2-6619, наступного змісту:
Справа № 2-6619
2010 рік
Іменем УКРАЇНИ
01 листопада 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
при секретарі - Щукіній О.В.,
за участю представника позивача - Алєкперової Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.
22 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (на даний час Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», яке відповідно до п. 1. Статуту Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» зареєстрованого Національним банком України 06 листопада 2009 року та Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 16 листопада 2009 року за номером 10741050009014602 є правонаступником щодо прав і зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк») був укладений кредитний договір № 014/17845/2/23379 згідно якого позивачем було надано відповідачу кредит в сумі 56 800,00 доларів США строком користування до 21 червня 2027 року із сплатою 12,5 % річних для придбання трикімнатної квартири, розташованої на восьмому поверсі житлового 9-ти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 передано позивачу в іпотеку трикімнатну квартиру, загальною площею 62,10 кв.м., житловою площею 41,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (договір іпотеки № 014/17845/2/23379 від 22.09.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., за № 2296).
Також, в якості забезпечення основного зобов'язання був укладений договір поруки №014/17845/2/23379/1 від 22.09.2008 р. Згідно цього договору поручителем виступила ОСОБА_2 . За даним договором відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № 014/17845/2/23379 від 22.09.2008 р. укладеного між банком та боржником.
Відповідно до зазначеного Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати сплату ануїтетних платежів згідно з Графіком платежів, що є додатком до Кредитного договору (п.5.2. Кредитного договору).
Відповідачами на теперішній час порушено основний обов'язок - погашення заборгованості по кредиту.
З моменту виникнення заборгованості за кредитним договором № 014/17845/2/23379 від 22.09.2008 р. банком були прийняті наступні заходи:
- 29 січня 2010 р. на ім'я ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом повідомлення-вимоги про порушення основного зобов'язання № 13.4.0/77 та № 13.4.0/76 від 29.01.2010 р.;
- 29 січня 2010 р. на ім'я ОСОБА_2 було направлено рекомендованим листом повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання № 13.4.0/78 від 29.01.2010 р.;
- 05 березня 2010 р. на ім'я ОСОБА_2 було направлено рекомендованим листом повідомлення - вимога про порушення основного зобов'язання №13.4.0/267 від 03.03.2010 р.;
- 05 березня 2010 р. на ім'я ОСОБА_1 було направлено рекомендованим
листом повідомлення - вимога про порушення основного зобов'язання №13.4.0/269 від
03.03.2010 р.;
За заявою відповідача ОСОБА_1 йому була надана реструктуризація заборгованості про що була укладена Додаткова угода №1 від 06.10.2009 р. до Кредитного договору №014/17845/2/23379 від 22.09.2008р. Але відповідач на цей час не виконує умови реструктуризації заборгованості.
Не зважаючи, на прийняті банком заходи до цього часу зобов'язання не виконані ні ким з відповідачів, тому слід вважати, що умови кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки порушені.
Відповідно до п. 6.5. Кредитного договору позивач, як кредитор, має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках порушення позичальником пунктів договору щодо сплати платежів відповідно до Графіку платежів, порушення позичальником та або третіми особами умов укладених договорів забезпечення, а також наявності фактів невиконання Позичальником (його гарантами або поручителями) будь - яких зобов'язань.
Відповідно до п. 3.1.1. Договору поруки №014/17845/2/23379/1 від 22.09.2008 р. Поручитель зобов'язаний протягом десяти робочих днів від дати отримання письмового повідомлення Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування суми Кредиту, несплаченої суми процентів, суми комісій, суми неустойки та витрат Кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за Кредитним договором, а також збитків Кредитора завданих порушенням Позичальником своїх обов'язків за Кредитним договором, на рахунки вказані в повідомлені Кредитора.
Зазначені вище повідомлення поручителю-відповідачу ОСОБА_2 посилались неодноразово, але зобов'язання так і не були виконані.
Відповідно до п. 3.1.2. зазначеного договору поруки, у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, Поручитель зобов'язаний відповідати перед Кредитором разом з Позичальником як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.
Відповідно до п. 3.5.2. зазначеного договору поруки Позичальник зобов'язаний у разі невиконання ним та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним, законодавством України, може бути звернено стягнення.
Станом на 13.08.2010 р. загальна солідарна заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитом та відсотками з пенею за кредитним договором № 014/17845/2/23379 від 22.09.2008 р., становить 62661,95 доларів США.
Позивач просив суд солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості у розмірі 62661,95 доларів США, судові витрати по сплаті державного мита у сумі 215,38 доларів США та витрати на інформаційне-технічне забезпечення у сумі 120,00 гривень.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином (а.с. 109-110). Однак надали до суду заперечення, в якому позов не визнали з наступних підстав.
У відповідності до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею Укр їни єгривня. Частина 1 ст. 192 ЦК України передбачає, що законним платіжним засобом на всій території України є грошова одиниця України - гривня. Ст. 1054 ЦКУ передбачає можливість банку надавати грошові кошти (кредит) позичальникові на договірних умовах. Таким чином, у цьому випадку, законодавець, під терміном «грошові кошти» розуміє саме грошову одиницю України - гривню. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 524 ЦКУ, зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні, але сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання у іноземній валюті. При цьому, як зазначено ;ст. ст. 192, 533 ЦКУ, іноземна валюта, як засіб платежу на території України, може використовуватися лише у випадках, порядку та на умовах, які встановлені законом. Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. № 200 передбачені випадки, в яких дозволяється використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу. Пункт 4 вказаної постанови встановлено, що індивідуальні ліцензії НБУ на використання іноземної готівкової валюти на території України, що були видані відповідно до Правил використання іноземної валюти на території України - анульовано. Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93, НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Підпунктами «в» і «г» п. 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення певних валютних операцій, а саме: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальної ліцензії.
З огляду на вищенаведене, вважаємо, що позивач, укладаючи з відповідачем кредитний договір у іноземній валюті не міг не розуміти, що іноземна валюта не може бути використана за її цільовим призначенням (придбання трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ), як про то наведено у п. 2.1 кредитного договору з фізичною особою від 22.08.2008 р. №014/17845/2/23379.
Згідно ч. 1 ст. 235 ЦКУ удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. За правилами ч. 2 ст. 235 ЦКУ, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються за правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.
Таким чином, банк, укладаючи кредитний договір, маючи за мету отримання певної вигоди у вигляді відсотків, уклав кредитний договір як спосіб приховання дійсного правочину. яким є позика речей, визначених родовими ознаками, тобто 56 800,00 дол. США, що підпадає під правила ст. 1046 ЦКУ, згідно яких за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
В судовому засіданні представник позивача Алєкперова Я.А., яка діє на підставі довіреності (а.с. 99), позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що відповідно до частини 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогоднішній день встановлені Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю, який має силу та статус закону.
Згідно ст. 2 Декрету резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції (в т.ч. операції, пов'язані з переходом права власності на іноземну валюту та зобов'язання, предметом яких є іноземна валюта) з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Статтею 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275, наданий банку Національним банком України письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом.
Згідно п. 2.3. вказаного вище Положення, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, в тому числі операції з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Відповідно до ст. 5 Декрету, одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції.
Відповідно до п.1.5. зазначеного Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Національний Банк України своїм листом №28-313/2178 від 29.05.2001 року повідомив: «осуществление резидентами операций по получению или предоставлению кредитов в иностранной валюте не требует индивидуальной лицензии Национального банка Украины.». Зазначений Лист Національно Банку виражає офіційну позиція органу, що уповноважений на регулювання валютного ринку, а отже має доказову базу. Таким чином спростовується твердження про необхідність ВАТ «Ерсте Банк»» (на цей час AT «Ерсте Банк») мати індивідуальну ліцензію на здійснення операцій по видачі кредитів в іноземній валюті.
На момент видачі кредиту ОСОБА_1 найменування Банку було Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк» якому Національним Банком були видані Банківська ліцензія №224 від 25.01.2006 р. якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст.47 Закону "Про банки і банківську діяльність", в тому числі і розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та Дозвіл № 224-2 від 18.09.2007 p., яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказані документи були чинні на момент укладання кредитного договору в іноземній валюті. Аналогічні ліцензія і дозвіл були видані і правонаступнику ВАТ «Ерсте Банк» - ПАТ «Ерсте Банк», які є чинними і на теперішній час. Правонаступництво підтверджується п. 1.3. Статуту AT «Ерсте Банк».
Відповідно до виписки з поточного валютного рахунку Позичальника та власноручно підписаної їм заяви про видачу готівки №17845/540203 від 22.09.2008 р. Позичальник отримав суму кредиту саме в доларах США.
Про конвертацію наданих валютних грошових коштів Банку нічого невідомо, а Позивач, в порушення ст.10, 60 ЦПК України, не надав доказів конвертації такої чималої суми. Банк не є стороною за договором купівлі - продажу квартири, сплату грошових коштів продавцю квартири не здійснював та не міг здійснити. Банку не відомо якими саме грошима (в якій валюті) Позивач фактично розплатився з продавцями квартири.
ВАТ «Ерсте Банк» (на цей час AT «Ерсте Банк») уклав з ОСОБА_3 кредитний договір №014/17845/2/23379 від 22.09.2008р. та видав кредитні кошти Позичальнику ОСОБА_1 саме в доларах США маючи намір укласти його саме в зазначеній іноземній валюті та відповідно до умов кредитування в доларах США, насамперед щодо відсоткової (процентної) ставки в доларах США. Зважаючи на те, що відсоткові ставки за валютними кредитами та кредитами в національній валюті різні, для кредита в національній валюті повинна діяти інша - більша відсоткова ставка. Банк, відповідно до заявки позичальника розглядав питання надання Позивачу кредиту саме в доларах США, мав намір укласти та уклав кредитний договір в доларах США, освідомлював, мав намір надати та надав кредит саме в іноземній валюті.
Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору зазначені умови кредитування фізичних осіб в доларах та гривнях України, а на другій сторінці зазначається що «валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе Позичальник; витрати, пов'язані з купівлею або продажем валюти здійснюється за рахунок коштів Позичальника за тарифами (курсами валют), що будуть діяти в Банку на момент здійснення відповідної операції. Банк визначає валютний курс, за яким буде здійснюватися конвертація валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування ним, відповідно з поточним (готівковим або безготівковим) ринковим курсом.»
Тобто, підписавши зазначене Повідомлення (Додаток №1) Позичальник свідомо взяв на себе валютні ризики за кредитним договором саме в іноземній валюті - доларах США. Кредитні кошти були отримані в доларах США та саме в доларах Позивач повинен виконувати свої зобов'язання та виконував їх до відповідного часу. Відсоткова ставка зазначена в договорі не змінювалась та свої зобов'язання позивача виконував саме в валюті кредиту - доларах США, що підтверджується чисельними заявами на переказ готівки саме в доларах США.
Твердження відповідачів щодо укладення кредитного договору як способу приховання дійсного правочину, яким є позика речей, що підпадає під правила ст. 1046 ЦКУ, є необґрунтованими, оскільки договір позики необхідно відмежовувати від кредитного договору. Відмінності між операціями по наданню позики і кредиту врегульовані відповідно в параграфах 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Позивач просила позов задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідачі були повідомлені про слухання справи належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.
Позичальник зобов'язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлені наступні обставини.
22 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (на даний час Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», яке відповідно до п. 1. Статуту Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» зареєстрованого Національним банком України 06 листопада 2009 року та Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 16 листопада 2009 року за номером 10741050009014602 є правонаступником щодо прав і зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк») був укладений кредитний договір № 014/17845/2/23379 згідно якого позивачем було надано відповідачу кредит в сумі 56 800,00 доларів США строком користування до 21 червня 2027 року із сплатою 12,5 % річних для придбання трикімнатної квартири, розташованої на восьмому поверсі житлового 9-ти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).
Отримання грошових коштів підтверджується випискою з особового рахунку та заява на видачу готівки № 17845/540203 від 22.09.2008 року (а.с. 24-25).
Згідно договору іпотеки № 014/17845/2/23379 від 22.09.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., за № 2296, відповідачем ОСОБА_2 передано позивачу в іпотеку трикімнатну квартиру, загальною площею 62,10 кв.м., житловою площею 41,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-20).
22 вересня 2008 року був укладений договір поруки №014/17845/2/23379/1, згідно якого поручителем виступила ОСОБА_2 , яка зобов'язалася перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № 014/17845/2/23379 від 22.09.2008 р. укладеного між банком та боржником (а.с. 21-22).
Згідно п. 5.2. Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати сплату ануїтетних платежів згідно з Графіком платежів, що є додатком до Кредитного договору.
Відповідачами на теперішній час порушено основний обов'язок - погашення заборгованості по кредиту.
З моменту виникнення заборгованості за кредитним договором № 014/17845/2/23379 від 22.09.2008 р. банком були прийняті наступні заходи:
- 29 січня 2010 р. на ім'я ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом повідомлення-вимоги про порушення основного зобов'язання № 13.4.0/77 та № 13.4.0/76 від 29.01.2010 р. (а.с. 26, 27), про що свідчить повідомлення (а.с. 28);
- 29 січня 2010 р. на ім'я ОСОБА_2 було направлено рекомендованим листом повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання № 13.4.0/78 від 29.01.2010 р. (а.с. 29), про що свідчить повідомлення (а.с. 30);
- 05 березня 2010 р. на ім'я ОСОБА_2 було направлено рекомендованим листом повідомлення - вимога про порушення основного зобов'язання №13.4.0/267 від 03.03.2010 р. (а.с. 31);
- 05 березня 2010 р. на ім'я ОСОБА_1 було направлено рекомендованим
листом повідомлення - вимога про порушення основного зобов'язання №13.4.0/269 від
03.03.2010 р. (а.с. 32);
06 жовтня 2009 року була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору №014/17845/2/23379 від 22.09.2008 р., згідно якої відповідачу була надана реструктуризація заборгованості, однак не зважаючи, на прийняті банком заходи до цього часу зобов'язання не виконані ні ким з відповідачів.
Відповідно до п. 6.5. Кредитного договору позивач, як кредитор, має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках порушення позичальником пунктів договору щодо сплати платежів відповідно до Графіку платежів, порушення позичальником та або третіми особами умов укладених договорів забезпечення, а також наявності фактів невиконання Позичальником (його гарантами або поручителями) будь - яких зобов'язань.
Відповідно до п. 3.1.1. Договору поруки №014/17845/2/23379/1 від 22.09.2008 р. Поручитель зобов'язаний протягом десяти робочих днів від дати отримання письмового повідомлення Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування суми Кредиту, несплаченої суми процентів, суми комісій, суми неустойки та витрат Кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за Кредитним договором, а також збитків Кредитора завданих порушенням Позичальником своїх обов'язків за Кредитним договором, на рахунки вказані в повідомлені Кредитора.
Відповідно до п. 3.1.2. зазначеного договору поруки, у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, Поручитель зобов'язаний відповідати перед Кредитором разом з Позичальником як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.
Відповідно до п. 3.5.2. зазначеного договору поруки Позичальник зобов'язаний у разі невиконання ним та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним, законодавством України, може бути звернено стягнення.
Станом на 13.08.2010 р. загальна солідарна заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитом та відсотками з пенею за кредитним договором № 014/17845/2/23379 від 22.09.2008 р., становить 62661,95 доларів США.
17 вересня 2010 року до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог та згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору від 17.09.2010 року борг відповідачів складає 63637,04 доларів США, а саме:
- сума кредиту в розмірі 55430,68 доларів США;
- сума відсотків в розмірі 7077,43 доларів США;
- пеня за прострочку по відсотках 1128,93 доларів США.
Згідно ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а згідно частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, оскільки, відповідач ОСОБА_2 несе солідарний обов'язок перед позивачем за невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання кредиту, тому, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 63637,04 доларів США.
Крім цього, згідно ст. 88 ЦПК підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача сплачений в доход держави судовий збір в сумі 215,38 доларів США та 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі ст.ст. 526, 543, 610, 625, 1048, 1049 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 5, 15, 30, 60, 62, 88, 202, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» суму загального боргу за кредитним договором у сумі 63637,04 доларів США (шістдесят три тисячі шістсот тридцять сім доларів США чотири цента), витрати по сплаті держмита в сумі 215,38 доларів США (двісті п'ятнадцять доларів США тридцять вісім центів) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 120,00 гривень (сто двадцять гривень).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька О.І. Орєхов
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя І.М. Владимирська