221/7194/19
2/221/317/2021
19 січня 2021 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
секретаря судового засідання Гурової Л.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
18.09.2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 24.02.2011 року банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 4700 гривень 00 копійок у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Відповідач взяв на себе зобов'язання на умовах договору та у визначені договором строки повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші платежі в сумі, строки та на умовах передбачених Договором, та Умовами та правилами надання банківських послуг. У порушення умов кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого станом на 31.07.2019 року утворилась заборгованість, частину якої в розмірі 124848,16 грн. з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 4221,61 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 120626,55 грн.- позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 22.12.2020 року було скасовано заочне рішення Волноваського районного суду Донецької області від 05.12.2019 року, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено у повному обсягу. У заяві про перегляд заочного рішення представником відповідача зазначалось про незгоду із розміром нарахованих відсотків за користування кредитом, оскільки, на його думку, відбулось одностороннє збільшення розміру встановленої процентної ставки, а саме: замість базової 30 % річних, з розрахунку заборгованості вбачається 34,8% за період з 01.09.2014 р. по 31.03.2015р., та 43,2% за період з 01.04.2015р. по 30.10.2018р. Вказані дії позивача вважає необгрунтованими та просить суд застосувати під час вирішення справи по суті встановлений розмір відсотків 30%, здійснивши при цьому розрахунок заборгованості у наступному вигляді : за період з 01.09.2014 року по 30.10.2018р. (4 роки х 360 днів + 60 днів = 1500 днів) становить - 4221,61 грн. (тіло кредиту) х 30 відсотків (базова % ставка) : 100 : 360 днів х 1500 днів = 5277,00 грн.
Від представника позивача на заяву про перегляд заочного рішення надійшов відзив, за змістом якого, АТ КБ «ПриватБанк» вважає вірним здійснений розрахунок та зміну процентної ставки по кредиту, яка відбулась у бік збільшення за умови інформування позичальника, однак, у зв'язку із зберіганням в архіві не більше трьох років таких відомостів, позивачем не надано суду підтверджень належного повідомлення ОСОБА_1 .
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
24.02.2011 року ОСОБА_1 оформила в акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» заяву про відкриття кредитної картки.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам та доведені до їх відома, в зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Вказане свідчить, що підписана 24.02.2011 року ОСОБА_1 заява (анкета) про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку складає між сторонами договір, відповідно до умов якого відповідачу акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» надано кредит у розмірі 4700,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку; базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору 3 % в місяць з розрахунку 360 днів у році. Відповідно до п. 1.1. Умов та Правил надання банківських послуг вони визначають умови, на яких ПриватБанк пропонує клієнтам платіжні картки, а також інші банківські послуги, зазначені в Заяві і в Пам'ятці клієнта; належним чином заповнену заяву підписується клієнтом і, таким чином клієнт висловлює свою згоду, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить укладений договір про надання банківських послуг. Підписання відповідачем заяви засвідчує його ознайомлення та згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також його її згоду на те, що вказані документи в цілому складають договір про надання банківських послуг.
Таким чином, між сторонами укладено договір, на виконання якого АТ КБ «ПриватБанк» надано ОСОБА_1 грошову банківську позику, тобто грошовий банківський кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.
Приймаючи такий висновок, суд відступає від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі №175/4576/14-ц, яка хоча і стосується застосування норм права у подібних правовідносинах, однак фактичні обставини розглядуваної справи не є аналогічними справі, яка переглянута судом касаційної інстанції. Так, в зазначеному правовому висновку Верховного Суду, встановлена відсутність підтвердження прийняття відповідачем умов, якими передбачено розмір процентів за користування кредитом, тобто сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору у зв'язку з чим Умови та Правила надання банківських послуг, а також Правила користування платіжною картою, що не містили підпису відповідача не можуть розцінюватись як частина кредитного договору. Разом з тим, в розглядуваній справі, судом беззаперечно встановлено протилежні обставини, зокрема факт підписання ОСОБА_1 заяви (анкети), в якій зазначено, що відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в зв'язку з чим дані документи (докази), а також Умови та Правила надання банківських послуг розцінюються як невід'ємна частина договору, укладеного між сторонами 24.02.2011 року шляхом підписання заяви.
В позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» зазначено, що ОСОБА_1 допущено порушення виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань, за договором № б/н від 24.02.2011 року, станом на 31.07.2019 року було утворено заборгованість у розмірі 242063,27 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 4221,61 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 232986,09 грн., заборгованість за пенею та комісією у розмірі 4855,57 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості. При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача частину заборгованості - в розмірі 124848,16 грн. з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 4221,61 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 120626,55 грн.
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, які складають невід'ємну частину укладеного сторонами договору № б/н від 24.02.2011 року, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором; у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку; власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту.
В порушення погоджених сторонами умов договірних відносин відповідач не виконував умови зазначеного договору № б/н від 24.02.2011 року, порушивши передбачені терміни погашення кредиту та відсотків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Суд, зазначає, що підстав для поставлення під сумнів розрахунку АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту не вбачається.
Суд, перевіряючи правильність нарахування АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом, виходить з наступного.
Згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється. Укладаючи договір № б/н від 24.02.2011 року сторонами обговорений розмір відсоткової ставки та порядок її сплати. Так, відповідно до розрахунку суми заборгованості відповідача за кредитним договором, наданого відділом підтримки інформації за кредитними операціями (з урахуванням графіку погашення кредиту) розмір несплачених процентів за користування кредитом за період з 24.02.2011 року по 30.10.2018 року складає 120626,55 гривень. З даного розрахунку вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» при визначенні заборгованості за відсотками було застосовано декілька процентних ставок - 30 %, 34,80 %, 43,20 % відсотки річних. Разом з тим, з анкети-заяви вбачається, що сторонами погоджено базову процентну 30 % річних.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення сторонами договірних відносин) процента ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторі. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За змістом абз. 3 ,4 п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки слід розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст. ст. 641 642 ЦК України або в порядку, визначеному ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України.
Суд акцентує увагу, що в анкеті-заявці від 24.02.2011 року не передбачено умов щодо зміни відсоткової ставки та процедури повідомлення боржника про зміну такої.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
З урахуванням вказаного, оскільки укладення кредитного договору мало місце шляхом підписання 24.02.2011 відповідної письмової заяви, то і зміна умов договору, умов кредитування мала відбутися у такий же спосіб. За таких обставин, зміна АТ КБ «ПриватБанк» процентної ставки в односторонньому порядку не відповідає наведеним нормам права.
Приймаючи такий висновок, суд враховує, що Верховним Судом України в постанові від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17 зазначалось, що боржник вважається належним чином повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа (повідомлення) про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові.
Разом з тим, АТ КБ «ПриватБанк» не надано відповідних доказів на підтвердження виконання процедури повідомлення відповідача про зміну процентної ставки. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом з розрахунку іншої процентної ставки ніж 30 % річних, яка погоджена при укладенні кредитного договору.
Враховуючи наведене, суд погоджується із розрахунком представника відповідача у частині нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 24.02.2011 року по 30.10.2018 року із використанням 30% ставки, загальний розмір якої за вказаний період складає 9780 гривень: 4221,61 грн. (тіло кредиту) х 30 відсотків (базова % ставка) : 100 : 360 днів х 2780 днів = 9780,00 грн.
Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред'явлені позовної заяви сплачено в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 1921,00 гривень, тому враховуючи частку задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 200,00 грн.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 51, 141, 174, 263-265, 268, 354 ЦПК України суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Договором № б/н від 24.02.2011 року в загальному розмірі 14001,61 грн. з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 4221,61 грн.; заборгованість за відсотками за період з 24.02.2011 року по 30.10.2018 року у розмірі 9780 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір в сумі 200 гривень 00 копійок.
Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Писанець