Справа № 504/4361/20
Номер провадження 1-кп/504/1/21
27.01.2021 смт.Доброслав
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ;
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ; прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши, в залі суду в смт. Доброслав Одеської області кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 6202015000001046 від 27.10.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Віньківці Хмельницької області, громадянина України, одруженого, з повною вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець, який проходить службу за контрактом на посаді начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший лейтенант», в порушення вимог ст.ст. 11,12,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3,4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та п.1,3 ч.4 ст.24 ЗУ « Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільні небезпечні наслідки, з метою тимчасово ухилитись від обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, о 09 год. 00 хв. 29.09.2020 року, без поважних причин, не з'явився вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , та ухилявся від проходження військової служби до 27.10.2020 року, проводивши час на власний розсуд, не пов'язуючи з виконанням обов'язків військової служби, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, - нез'явлення вчасно на службу, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стан, військовослужбовцем(крім строкової служби). Згідно указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14.01.2015, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №113-VIII від 15.01.2015, відповідно до ст. 106 ч. 1 п.п. 1, 17, 20, ст. 112 Конституції України та ст.ст. 4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 р оголошено проведення, зокрема, на території Одеської області часткової мобілізації та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 особливий період це період функціювання національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
13.02.2018 року, ОСОБА_6 уклав з Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України генерала армії України ОСОБА_7 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, строком на 5( п'ять) років. Відповідно до Наказу Міністра оборони України(по особовому складу) №80 від 13.02.2018 року, ОСОБА_6 призначено на посаду командира кадру інженерно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №35 від 20.08.2018 року лейтенанта ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення.
Відтак, з 20.02.2018 року, тобто з моменту зарахування лейтенанта ОСОБА_6 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця- особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби за контрактом.
Відповідно до наказу командувача військового оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №40 від 25.02.2020 року, старшого лейтенанта ОСОБА_6 призначено на посаду начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_1
Оскільки в ст. 24 ч. 1 п. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 р. ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 р., ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, та умов укладеного контракту, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, обвинувачення визнано судом доведеним.
В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у скоєнні вказаного злочину, передбаченого ч. 4 ст.407 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, відмовився надавати покази.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд, з'ясувавши думку учасників судового засідання, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, за згодою учасників судового засідання, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім письмових доказів по справі та характерезуючого матеріалу відносно обвинуваченого. Обвинуваченому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені.
На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, тобто нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби) є доведена у повному обсязі.
При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Так, відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.407 КК України є тяжким злочином.
ОСОБА_6 є громадянином України, одружений, з повною вищою освітою, військовослужбовець не маючий дисциплінарних стягнень, проходить службу за контрактом на посаді начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_1 , раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому злочині. У майбутньому планує проходити військову службу та обіцяє не скоювати нових злочинів, просить його суворо не карати. Обвинувачений брав участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуває на військовій службі із 18.07.2005 року. Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та на нарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає. Згідно даних досудової доповіді орган пробації вважає можливим виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі.
Обставинами, які пом'якшують покарання, ОСОБА_6 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини , які обтяжують покарання ОСОБА_6 не встановлені.
З огляду на викладене, враховуючи особу обвинуваченого, зазначені пом'якшуючі обставини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 за вчинений ним злочин покарання у вигляді позбавлення строком на 3 роки.
Суд приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України строком на 1 рік, з покладенням на останнього обов'язків, що передбачені ст. 76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, оскільки на думку суду його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази до кримінального провадження не долучались.
Враховуючи наведене, на підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.
На підставі п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Комінтернівський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1