26 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1626/20 пров. № А/857/14016/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (суддя -Микитин Н.М., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - не зазначена),
в адміністративній справі №300/1626/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області,
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати п.1 наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 року №669 про притягнення капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України;
2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 року №189 о/с про звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 , спеціальний жетон - 0103357, старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” з 04.06.2020 року у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
3) поновити капітана поліції ОСОБА_1 , з 04.06.2020 року на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області;
4) стягнути з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.06.2020 року по день постановлення рішення у справі;
5) стягнути з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні в розмірі 2964,78 грн.;
6) стягнути з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8040,00 грн..
Відповідач з позовом не погодився, висловив свої заперечення у письмовому відзиві на позовну заяву. Вважає оскаржувані накази правомірними та законними. Просив відмовити у задоволенні позову.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04 червня 2020 року по 11 червня 2020 року в сумі 2964,78 грн.. В решті вимог позову - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції від 19.10.2020 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильним та неповним дослідженням доказів і встановлення обставин, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції в основу рішення поклав висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Івано-Франківського ВП ГУНП, проте суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків. Вважає апелянт, що суд першої інстанції допустив порушення принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Також суд не дав належної правової оцінки факту визнання винним у скоєнні адміністративного правопорушення громадянином України ОСОБА_2 та безпідставно відмовив у витребуванні постанови Івано-Франківського міського суду у справі №344/7052/20. Суд першої інстанції положив в основу мотивувальної частини рішення аудіо запис, наданий ОСОБА_3 , який є батьком неповнолітнього правопорушника ОСОБА_2 , взявши при цьому на себе повноваження фахівця, який повинен володіти професійними аудіо-технічними навичками щодо встановлення оригінальності та розшифрування аудіо записів, тим самим вийшовши за межі своїх повноважень.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 19.10.2020 року та прийняти постанову по справі, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ГУНП в Івано-Франківській області подав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому зазначив, що судом першої інстанції належним чином досліджено усі докази, які доводять вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції від 19.10.2020 року залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 у період з 05.08.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 04.06.2020, відповідно до записів №5 та №6 трудової книжки серії НОМЕР_1 , проходив службу в Національній поліції України (а.с. 49-50).
03.06.2020 до ГУНП в Івано-Франківській області поступило звернення громадянина ОСОБА_3 щодо неправомірних дій працівників Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_2 , в якому вказано, що син проводив аудіозапис затримання та спілкування поліції у Івано-Франківському відділку поліції та долучив такий аудіозапис (а.с. 152-153).
Водночас, працівниками ГУНП в Івано-Франківській області 03.06.2020 під час моніторингу засобів масової інформації на офіційному сайті агенції новин “galka.if.ua” виявлено статтю, яка свідчила про нетактовну поведінку працівників Івано-Франківського ВП щодо неповнолітнього ОСОБА_4 та його товариша. Вказана стаття містила опублікований аудіозапис ОСОБА_5 , де зафіксовано нетактовну поведінку працівників поліції стосовно даного неповнолітнього та його товариша, висловлювання нецензурною лайкою та погрози щодо вищевказаних громадян (https://galka.if.ua/tut-shhe-ne-taki-rigali-i-pidpisuvali-fra/).
Наказом №667 від 04.06.2020 за вищевказаним фактом ГУНП в Івано-Франківській області призначено службове розслідування та визначено склад дисциплінарної комісії (а.с. 160-161).
На підставі вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018 р. (далі - Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України), дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, результати якого відображені у Висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Івано-Франківського ВП ГУНП, який затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Івано-Франківській області 04.06.2020 (далі - Висновок) (а.с. 21-40).
Згідно Висновку, в ході проведення службового розслідування встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України “Про Національну поліцію”, підпунктів 1, 2, 3, 6, 7 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10 пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу III, підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016.
Відповідно до службової характеристики наданої т.в.о. заступника начальника ГУНП в Івано-Франківській області, полковником поліції О.Білейчуком, капітан поліції ОСОБА_1 за час проходження служби в Національній поліції України зарекомендував себе не енергійним та не вольовим працівником, з посереднім знанням функціональних обов'язків. У роботі ініціативи та наполегливості не проявляє, на критику в свою адресу реагує легковажно та не робить належних висновків.
Так, капітан поліції ОСОБА_1 знав та усвідомлював неприпустимість своєї поведінки, однак зухвало знехтував нормами законодавства і вчинив дії, несумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського. За таких обставин, заслуговує на дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. При обранні виду дисциплінарного стягнення комісією взято до уваги характеристику капітана поліції ОСОБА_1 , тривалий період служби, досвід роботи, але проаналізувавши всі матеріали отримані у межах службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що описані вище дії, вчинені працівником Івано-Франківського ВП є такими, що підривають авторитет Національної поліції та довіру до нього, як носія влади, а також свідчать про низькі морально-ділові якості та особисту недисциплінованість капітана поліції ОСОБА_1 , що унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов'язків. Таким чином, враховуючи характер дисциплінарного проступку, ступінь вини працівника поліції, дисциплінарна комісія вважала за доцільне застосувати до капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби з Національної поліції України.
На підставі встановленого, дисциплінарна комісія вважала, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердилися, а тому пунктом 3 резолютивної частини Висновку комісією запропоновано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України “Про Національну поліцію”, підпунктів 1, 2, 3, 6, 7 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10 пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу III, підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016, що виразилось у порушенні службової дисципліни, старшого дільничного інспектора поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити з Національної поліції України.
Відповідно до наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Івано-Франківського ВП ГУНП” за №669 від 04.06.2020 (пункт 1) за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України “Про Національну поліцію”, пункту 1, підпунктів 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”, підпункту 2 пункту 1 Розділу І, підпункту 1 пункту 1 Розділу II, пункту 3 Розділу IV наказу МВС від 09.11.2016 за №1179 “Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських”, що виразилося у порушенні службової дисципліни старшого дільничного інспектора поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено з Національної поліції України (а.с. 138-141).
На підставі вищезазначеного наказу відповідачем винесено наказ “По особовому складу” за №189 о/с від 04.06.2020 про звільнення зі служби на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) капітана поліції ОСОБА_1 , (0103357), старшого дільничного інспектора поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с. 136).
Вважаючи звільнення незаконним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, в частині стягнення з ГУНП в Івано-Франківській області на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04 червня 2020 року по 11 червня 2020 року в сумі 2964,78 грн.. У решті позовних вимог суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, вважаючи, що при винесенні оскаржених наказів, а саме пункту 2 наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №669 про притягнення капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України та наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №189 о/с про звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині визнав такими, що задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд першої інстанції вважав їх похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби, які також задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII).
Згідно статті 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №580-VІІІ, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За визначенням ч.1 ст.59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з ч.1 ст.64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: “Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки”.
Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила №1179), є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Абзацом 2 пункту 1 розділу 1 Правил №1179 передбачено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно п.1 р.2 Правил №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Відповідно до п.3 р.4 Правил №1179, поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Згідно з частинами 1 та 2 ст.19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VІІІ від 15.03.2018 затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
У преамбулі Дисциплінарного статуту вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Стаття 1 Дисциплінарного статуту визначає, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію”, зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (пункт 2 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).
У відповідності до положень частин 1, 2 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
За визначенням статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно частин 1 та 2статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Згідно із частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту врегульовано, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 1 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Таким чином, спеціальні норми, що регулюють порядок проходження служби поліцейськими, а саме норми Закону України «Про Національну поліцію», норми Дисциплінарного статуту Національної поліції України, норми Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції вимагають від кожного поліцейського бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному життя. Поведінка поліцейського завжди, і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим, стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам сторожі правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет поліцейського. Бездоганне виконання моральних зобов'язань забезпечує право поліцейського на довіру суспільства, повагу, визнання і підтримку громадян. Порушення спеціальних норм проходження служби є дисциплінарним проступком, який може потягнути за собою дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Судом встановлено, що під час моніторингу засобів масової інформації на офіційному сайті агенції новин “galka.if.ua” виявлено статтю щодо нетактовної поведінки працівників Івано-Франківського ВП по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_4 та його товариша. Також в інтернеті опубліковано аудіозапис ОСОБА_5 де встановлено нетактовну поведінку працівників поліції стосовно даного неповнолітнього та його товариша, висловлювання нецензурною лайкою та погрози щодо вищевказаних громадян. Крім того, 03.06.2020 до ГУНП в Івано-Франківській області поступило звернення гр. ОСОБА_3 щодо неправомірних дій працівників Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області по підношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_5 . Наказом №667 від 04.06.2020 за вищевказаним фактом призначено службове розслідування, за наслідками якого дисциплінарною комісією складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Івано-Франківського ВП ГУНП, затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Івано-Франківській області 04.06.2020.
Згідно частин 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України “Про захист персональних даних”, “Про державну таємницю” та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Судом встановлено, що дисциплінарною комісією не було порушено прав позивача щодо права на захист, визначений статтею 18 Дисциплінарного статуту, оскільки, як з'ясовано судом, ОСОБА_1 скористався правом на подання письмових пояснень під час службового розслідування (а.с. 154-156). У таких поясненнях відсутні посилання позивача на необхідність отримання правової допомоги чи подання доказів правомірності його дій.
Частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до правил статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (стаття 22 Дисциплінарного статуту).
Судовим розглядом справи встановлено, що оскаржувані накази прийняті за наслідками проведеного щодо позивача службового розслідування, оформленого Висновком, затвердженим 04.06.2020 року керівником ГУНП в Івано-Франківській області.
Як видно із Висновку, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 30.05.2020 близько 19:00 год. старший дільничний офіцер поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП капітан поліції ОСОБА_1 та оперуповноважений відділу кримінальної поліції Івано-Франківського ВП лейтенант поліції ОСОБА_6 , які знаходились на службі, помітили конфлікт (бійку) двох невідомих осіб по АДРЕСА_1 . Для припинення правопорушення працівники поліції підійшли до невідомих, припинили конфлікт та запросили двох осіб, учасників бійки, до Івано-Франківського ВП на вул. Бельведерській для встановлення причин конфлікту та анкетних даних. Даними особами виявились гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_7 ..
Дисциплінарною комісією під час прослуховування аудіозапису, наданого батьком ОСОБА_2 , встановлено голоси декількох чоловіків, які між собою розмовляють. Під час розмови чути, як один із чоловіків, вживаючи нецензурні слова, протягом усієї розмови висловлює погрози в сторону неповнолітнього гр. ОСОБА_2 .. В ході службового розслідування встановлено, що дані погрози на аудіозаписі звучали від капітана поліції ОСОБА_1 та лейтенанта поліції ОСОБА_6 ..
У своїх доводах апелянт зазначає, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції положив за основу аудіо запис наданий ОСОБА_3 , при цьому взяв на себе повноваження фахівця який володіє аудіо-технічним навичками.
Такі доводи скаржника судом апеляційної інстанції спростовуються тим, що за правилами, визначеними у ч.1 ст.211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Судом першої інстанції об'єктивно досліджено пояснення працівників поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які надали свої пояснення в межах проведеного службового розслідування. Лейтенант поліції ОСОБА_8 повідомив, що прізвища працівника поліції не знає, але за зовнішніми ознаками та з відеозапису, який йому показали працівники ВІОС УКЗ ГУНП, зрозумів, що один з них - це капітан поліції ОСОБА_1 , інший працівник поліції - ОСОБА_6 поводив себе спокійніше. Однак, лейтенант поліції ОСОБА_8 вказав, що під час розмови з даними громадянами працівники поліції висловлювались в їхній бік ненормативною лексикою.
Крім цього, даний факт підтверджується відеозаписом (VID-20200604-WA0001), наданого відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, який здійснений з камер відеоспостереження Івано-Франківського ВП за 30.05.2020 та направлений департаментом внутрішньої безпеки Івано-Франківського управління Національної поліції України від 04.06.2020, в ході перегляду якого судом встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 наніс удар долонею правої руки в область голови гр. ОСОБА_7 ..
Також, згідно прослуханого судом аудіозапису, наданого відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, встановлено нетактовну поведінку працівників поліції стосовно неповнолітнього, висловлювання нецензурною лайкою, погрози відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_10 ..
Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, а саме, поясненнями лейтенанта поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 підтверджують неетичну поведінку поліцейських - ОСОБА_1 , яка виражались у формі ненормативної лексики (нецензурно).
Згідно пояснень лейтенанта поліції ОСОБА_8 , аудіозапис здійснений в Івано-Франківському ВП, а голоси людей, які виражались ненормативною лексикою (нецензурно) та з погрозами, належать саме поліцейським - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ..
Разом з тим, відповідно до пояснень інспектора взводу 2 роти 2 УПП в Івано-Франківській області ДПП Бобало Д.І. слідує, що останній 30.05.2020 здійснював патрулювання в складі екпіажу “Ясен Т-22” та прибувши на виклик про допомогу до МВП, де двоє працівників поліції проводили профілактичну бесіду з гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_2 (а.с. 158-159).
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши матеріали службового розслідування, судом встановлено, що такі містять пояснення причетних до вказаної події осіб, аудіозаписи та відезаписи, які підтверджують обставини події, що відбулася 30 травня 2020 року у відділі поліції ГУНП в Івано-Франківській області по вул. Бельведерській в м.Івано-Франківську.
Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач допустив дії, несумісні із званням поліцейського та перебуванням на службі в поліції. Такі дії капітана поліції ОСОБА_1 суперечить загальним принципам, встановлених для співробітників органів поліції та підривають авторитет органів поліції, основним критерієм оцінки діяльності яких є рівень довіри населення. При цьому необхідно зауважити, що навіть попри будь-які провокативні дії громадян працівник поліції зобов'язаний поводити себе ввічливо, тактовно, з дотриманням вимог законодавства та Правил етичної поведінки поліцейських.
Досліджені судом першої інстанції обставини справи та надані у їх підтвердження докази, які містяться у матеріалах справи та службового розслідування, є достатніми для прийняття висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Вказане спростовує доводи апелянта про те, що аудіо запис став основою відмовлення у задоволенні його адміністративного позову.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо необ'єктивного розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що вказана категорія справи не належить до складної, а надані сторонами пояснення та докази дали можливість суду всебічно з'ясувати обставини справи та надати їм належну юридичну оцінку, врахувавши предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, та винесено обґрунтоване судове рішення по суті позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апеляційної скарги і щодо покликання на скоєння адміністративного правопорушення громадянином України ОСОБА_2 , посилаючись на постанову Івано-Франківського міського суду від 07.09.2020 у справі № 344/7052/20, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції не досліджувалось питання вчинення чи не вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, а встановлювались обставини щодо наявності або відсутності вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Враховуючи, що своїми діями позивач дискредитував звання поліцейського, оскільки поняття “дискредитація” перебуває у тісному зв'язку із поняттям “дотримання морально-етичних норм” та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника правоохоронних органів, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях позивача були наявні порушення вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України “Про Національну поліцію”, підпунктів 1, 2, 3, 6, 7 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10 пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу III, підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016, тобто, вчинено дисциплінарний проступок, що виразилося у порушенні службової дисципліни - недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.
Таким чином, при винесенні оскаржених наказів, а саме пункту 2 наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №669 про притягнення капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України та наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №189 о/с про звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”, відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби, то підстави для їх задоволення також відсутні.
Відносно доданих представником апелянта (позивача) до матеріалів справи документів із Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 15.01.2021р. №221/02-56/112 про те, що в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції та Журналі реєстрації осіб, які проходять обстеження у відділі експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб відсутні записи про звернення громадянин ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , то суд апеляційної інстанції враховує, що вказана у цій відповіді Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи інформація не має правового значення в межах розгляду даної справи, оскільки предметом дослідження справи №300/1626/20 є обставини щодо наявності або відсутності вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який покладений в основу оскаржуваних наказів відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду також враховує, рішення суду першої інстанції від 19.10.2020 року в частині задоволення позовних вимог не оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга позивача не містить обґрунтувань щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 8040 грн., у зв'язку із відмовою суду першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення таких витрат.
Відповідно до ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Згідно п.1 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в адміністративній справі №300/1626/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль