Справа № 727/6183/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Смотрицький В.Г.
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
27 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону № 1 лейтенанта управління патрульної поліції в Житомирській області Савчука Олександра Юрійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону № 1 лейтенанта управління патрульної поліції в Житомирській області Савчука Олександра Юрійовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти №1 батальйону № 1 лейтенанта управління патрульної поліції в Житомирській області Савчука Олександра Юрійовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Управління патрульної поліції в Житомирській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2636845 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП винесену інспектором роти №1 батальйону № 1 лейтенантом управління патрульної поліції в Житомирській області Савчуком О.Ю. 05.06.2020 року.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ним не було вчинено порушень Правил дорожнього руху, постанова про накладення адміністративного стягнення винесена протиправно при відсутності законних підстав притягнення до адміністративної відповідальності та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач також зазначив, що вимірювання швидкості за допомогою ТруКАМ ТС 000545, який інспектор Савчук О.Ю. під час фіксування правопорушення тримав у руці, не є доказом правопорушення, бо це не автоматична фіксація. Докази, одержані за допомогою пристрою ТруКАМ - неналежні та недопустимі з мотивів незаконності використання цього засобу вимірювання. Тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів ТруКАМ", який зареєстрований у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У3197-12, вилучений з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1362 від 02.11.2015 р., тому сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року не чинний з 02.11.2015 року, а вимірювання швидкості руху автомобілів, за допомогою використання лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів ТруКАМ, вважає, таким, що вчинялося без жодних законних підстав.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Шевченківського районногой суду м. Чернівці від 05 жовтня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Постанову інспектора роти №1 батальйону №1 лейтенанта управління патрульної поліції в Житомирській області Савчука Олександра Юрійовича серія ЕАМ № 2636845 від 05.06.2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. - скасовано.
Закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнуто з Управління патрульної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 420,40 (чотириста двадцять) гривень (сорок) копійок за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Управління патрульної поліції в Житомирській області.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2636845 від 05.06.2020 р. за адресою Житомирська обл., АД Київ-Чоп 217 км. інспектором роти № 1 батальйону № 1 молодшим лейтенантом управління патрульної поліції в Житомирській області Савчуком О.Ю. розглянуто справу стосовно ОСОБА_1 щодо обставин правопорушення, а саме: 05.06.2020 року, 10:29 год., водій керував ТЗ зі швидкістю 10 км/год в населеному пункті с. Нова Романівка, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 56 км/год. Швидкість вимірювалася ТруКАМ 000545, чим порушив п. 12.4 ПДР - перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год та прийнято рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с. 7-8).
Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість доводів позивача щодо порушення його процесуальних прав під час винесення постанови та щодо неправомірного застосування лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС000545, однак дійшов висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, є недоведеним, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Відповідачем у встановленому порядку не доведено обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, що є підставою для її скасування.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що був позбавлений можливості дотримання своїх прав, передбачених ст. 47 КАС України щодо надання відповідних пояснень, оскільки справа була розглянути в порядку письмового провадження, хоча ухвалою про відкриття провадження була призначена до судового розгляду з викликом сторін.
Відповідач вказує про дотримання ним процедури розгляду справи відносно позивача та прийняття рішення на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством. Окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не повинні братися судом до уваги, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР).
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення п. 12.4 ПДР України.
Відповідно до ч. 3 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до п. 12.4. Правил Дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Втім, як встановлено з матеріалів справи, у оскаржуваній постанові зазначено, що водій керував транспортним засобом зі швидкістю 10 км/год в населеному пункті, однак вказана швидкість не є більшою, аніж дозволено п. 12.4 ПДР.
Отже, колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана постанова містить невірні дані щодо опису обставин, установлених під час розгляду справи, що є обов'язковим реквізитом відповідно до ст. 283 КУпАП.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача стосовно того, що окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не повинні братися судом до уваги, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, жодних доказів тому, що відповідачем в оскаржуваній постанові була допущена описка, суду не надано.
В свою чергу зазначення в постанові швидкістю 10 км/год свідчить про те, що позивач не порушував п. 12.4. Правил Дорожнього руху.
Колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Наявність події адміністративного правопорушення є обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, є недоведеним, та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права з підстав здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою суду про відкриття провадження від 27.07.2020 вказана справа була призначена до судового розгляду з викликом сторін.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися.
Частиною 1 ст.286 КАС України встановлено стислі строки розгляду адміністративної справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин, суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких був достатнім для вирішення спору по суті.
Зазначене спростовує доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону № 1 лейтенанта управління патрульної поліції в Житомирській області Савчука Олександра Юрійовича залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 січня 2021 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.