про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження
Справа № 127/6881/17
26 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Франовської К.С. Матохнюка Д.Б.
розглянувши у письмовому провадженні заяву Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку.
Разом з апеляційною скаргою відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.
В обґрунтування вказаної заяви представник відповідача зазначає, що ним не пропущені строки апеляційного оскарження рішення від 03.12.2020, оскільки вказане рішення він отримав 15.12.2020, відтак термін подачі апеляційної скарги - 26.12.2020 (вихідний день), тому апеляційну скаргу було подано 29.12.2020.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 відповідачу уже було відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. А також, ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.01.2021 про залишення апеляційної скарги без руху позивачу було запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
21.01.2021 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява від представника відповідача про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якій позивач зазначив, що оскаржуване рішення ним отримано 15.12.2020, що підтверджується відміткою дати вхідної кореспонденції.
Розглянувши матеріали справи та доводи вказаного клопотання позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, в матеріалах справи знаходяться рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідно до якого Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради в особі Дзюбенко 11.12.2020 отримано копію оскаржуваного рішення (а.с.189).
Стосовно доводів апелянта, що гр. ОСОБА_2 працює на посаді прибиральниці службових приміщень адміністративно-господарського відділу міської ради, а тому не є відповідальною за отримання вхідної кореспонденції, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Так, матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25, 42, 53, 138, 155 та 189) місять відмітки про отримання поштової кореспонденції саме ОСОБА_3 . До того ж вказана особа по даній справі отримує поштову кореспонденцію, від судів різних інстанцій, починаючи з квітня 2017 року, отже отримання вказаною особою поштової кореспонденції носить постійний характер, та дає підстави вважати, що вказана особа є відповідальною за отримання поштової кореспонденції.
Щодо доводів заявника, що копія рішення була отримана не 11.12.2020 (як зазначено в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення), а 15.12.2020 (відповідно до відмітки на супровідному листі Вінницького міського суду Вінницької області та знімку з програми Docsvision), то вказане лише свідчить про неорганізованість внутрішнього порядку передачі кореспонденції до відповідного відділу, та відсутність взаємодії та налагодженої роботи між відділами органу місцевого самоврядування.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
В свою чергу, пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи) діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання обов'язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.
У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії"). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").
Суд звертає увагу на те, що підставою для поновлення пропущеного процесуального строку відповідно до статті 295 КАС України може бути лише наявність поважних причин пропуску такого строку.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Олександр Шевченко проти України” від 26 квітня 2007 року та рішення у справі “Трух проти України” від 14 жовтня 2003 року).
У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі “Пономарьов проти України” від 03 квітня 2008 року).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі “Рисовський проти України” (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2020 ухвалено у відкритому судовому засіданні у присутності представників сторін та отримано відповідачем 11.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.189). Відтак, апеляційна скарга подана з пропущенням встановленого чинним законодавством строку.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів не вбачає наявності поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2020, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд
у задоволенні заяви Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2020 року відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2020 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України .
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Франовська К.С. Матохнюк Д.Б.