Справа № 560/3504/19
Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
27 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:
-визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018;
-зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року, позов задоволено частково:
-визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
-зобов'язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 із врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
27.10.2020 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання рішення суду, в якій останній просив:
-постановити окрему ухвалу і надіслати її до ГУ ПФУ в Хмельницькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;
-зобов'язати та примусити ГУ ПФУ в Хмельницькій області виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2020 у справі №560/3504/19 шляхом негайного виконання щодо виплати заборгованості по пенсії в сумі 18882,08 грн. одним платежем в наступному місяці після постановлення окремої ухвали;
-встановити судовий контроль відповідно до статті 382 КАС України за виконанням рішення суду, окремої ухвали шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області подати у встановлений судом термін звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 у задоволенні заяви про встановлення судового контролю-відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що 06.10.2020 ОСОБА_1 на адресу відповідача направлено запит щодо виконання судового рішення за виконавчим листом №560/3504/19. У відповідь на запит, Управління листом № 5206-4709/О-03/8-2200/20 повідомило, що визнає факт заборгованості перед позивачем у розмірі 18882,08 грн., однак посилається на відсутність відповідного фінансування. Таким чином, рішення від 08.05.2020 відповідачем належним чином не виконане, що на переконання скаржника є підставою для застосування до ГУ ПФУ в Хмельницькій області вимог статей 382, 383 КАС України.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив із того, що питання про встановлення судового контролю не вирішувалось при прийнятті рішення, а заява про зобов'язання подати звіт подана вже на стадії фактичного виконання судового рішення в примусовому порядку. При цьому, суд зазначив, що в останнього відсутні повноваження щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень примусово виконувати власні рішення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Ст.370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,-за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Ч.1 ст.255 КАС України врегульовано, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.
Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Поряд з цим, нормами статей 382-383 КАС України виокремлюються такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу у разі невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) і визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, у разі неналежного виконання судового рішення (стаття 383 КАС України).
Водночас, колегія суддів зазначає, що оскільки, позивач скористався диспозитивним правом об'єднати різні за своєю суттю заяви (в порядку статті 382 та статті 383 КАС України) в одному зверненні, то суд позбавлений процесуальної можливості відокремити у різні провадження заявлені вимоги та розглядає заяву в цілому.
Так, колегією суддів зі змісту оскаржуваного судового рішення з'ясовано, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлювати судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень-відповідачем у справі може лише під час прийняття рішення у справі, а оскільки питання щодо подання звіту судом не вирішувалось при прийнятті рішення по суті то підстави для застосування статті 382 КАС України після його прийняття, відсутні.
В свою чергу колегія суддів звертає увагу, що положення КАС України не містять обмежень щодо застосування заходів судового контролю, а відтак встановлення такого контролю можливе як одночасно із задоволенням відповідного позову, так і шляхом постановлення окремої ухвали із вказаного питання.
Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою в ухвалі від 20 червня 2018 року у справі № 800/592/17.
Поряд з цим, ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Така позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання судового рішення по справі № 560/3504/19 здійснено перерахунок пенсії позивачу з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018, з врахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсії після перерахунку склав 10992 грн. Кошти, нараховані за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в сумі 18882 грн., обліковані в ГУ ПФУ в Хмельницькій області, однак не виплачені через відсутність відповідного фінансування.
Вказане свідчить, що відповідачем на виконання рішення суду вже вчинено певні дії-здійснено перерахунок пенсії, однак як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, судове рішення виконане не в повному обсязі, а саме- ОСОБА_2 не виплачено кошти, перераховані на виконання рішення суду у даній справі. А отже в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача, а отже наявні підстави для звернення до суду в порядку ст.383 КАС України, а не ст. 382 КАС України.
Між тим, під час апеляційного розгляду справи з'ясовано, що за змістом рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області зобов'язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 із врахуванням раніше виплачених сум, тоді як в заяві від 24.10.2020, позивачем ставиться питання про зобов'язання відповідача виплатити заборгованість по пенсії в сумі 18882,08 грн. одним платежем в наступному місяці. Тобто, ОСОБА_1 просить виконати судове рішення по даній справі від 08.05.2020, шляхом ухвалення нового судового рішення та задовольнити вимоги, які не були предметом спору у цій справі.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як слідує з матеріалів справи, 21.08.2020 Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 560/3504/19, а 03.09.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністества юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62938243, тобто розпочато примусове виконання судового рішення.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
За ч.1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Варто звернути увагу на те, що як вбачається із наявних у справі доказів, 13.11.2020 року, на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII, Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Хмельницькій області штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн., за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/3504/19, яка скасована постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2020.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Подібна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а (провадження № 11-1193апп18).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви щодо її змісту.
В той же час, колегія суддів частково не погоджується з мотивами, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з підстав, викладених вище.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За правилами ч.4ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині мотивів відмови у заяві.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії змінити в частині мотивів відмови в задоволенні заяви.
В решті ухвалу залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.