Справа № 278/1141/20
Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
27 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року (прийняте у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач 06.05.2020 звернувся із позовом до Житомирського районного суду Житомирської області, який ухвалою від 06.05.2020 передав справу до Житомирського окружного адміністративного суду, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення МОУ про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 26.03.2019 внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.03.2020 №49;
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019, як інваліду 2 групи з 26.03.2019 внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 №975.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано п. 21 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 26.03.2019 внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.03.2020 №49.
Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2020 та прийняти рішення, передбачене Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
В решті позовних вимог, а саме щодо зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись до відповідача із заявою від 27.02.2020 просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 26.03.2019 другої групи інвалідності, а не як особі з інвалідністю третьої групи із 1999 року, проте відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не надано правового обґрунтування у поєднанні з обставинами встановлення позивачу другої групи інвалідності, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування п.21 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №49 від 27.03.2020.
Враховуючи встановлені судом обставини, та з метою захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 27.02.2020.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги, в яких:
позивач просить суд скасувати вказане рішення в частині виходу за межі позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю;
відповідач просить суд скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що фактично заява позивача від 27.02.2020 Комісією МОУ вже розглянута, а рішення за результатами розгляду вже прийняте. Також вказано, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Відповідач в обґрунтування своєї апеляційної скарги вказав, що зміна групи інвалідності позивачу встановлено в термін більше ніж 2 роки, отже підстави для доплати одноразової грошової допомоги відсутні.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Правом подати відзиви на апеляційні скарги сторони не скористались.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2020 витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 та від 04.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 13.01.2021.
У зв'язку із перебуванням члена колегії у відпустці розгляд справи перенесено на 27.01.2021 в порядку письмового провадження.
Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Позивачу при первинному огляді медико-соціальною експертною комісією 27.05.1998 встановлено третю групу інвалідності.
При повторному огляді 02.04.2019, ОСОБА_1 із 26.03.2019 встановлено другу групу інвалідності. Причина інвалідності: травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Вказана обставина підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №528555.
27.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до військового комісара Житомирського ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 26.03.2019 другої групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби. До заяви додав: копії довідок №164072, №528555; копію свідоцтва про хворобу; копію вироку суду (про обставини травми); копію архівної довідки; копію витягу з наказу; копію паспорта; копію ідентифікаційного номера.
На заяві, копія якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи, міститься відмітка по її отримання Житомирським ОМВК за вх. №М-219/Г від 27.02.2020.
Розглянувши подані прапорщиком у запасі ОСОБА_1 документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Рішення оформлене протоколом №49 від 27.03.2020.
У п. 21 Протоколу №49 від 27.03.2020 вказано:
"Прапорщику в запасі ОСОБА_1 (Житомирський ОВК), якого 27.06.1997 звільнено з військової служби та 27.05.1999 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК серія 2-18АГ №164072 від 27.05.1999).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вона настала або мала місце.
Заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1999 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги".
Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Законом України від 04.07.2012 № 5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 01.01.2014, було доповнено Закон № 2011-XII статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4.
Відповідно до частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII у редакції, що діяла з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) частину 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
З 01.01.2014 відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Частиною 2 пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до ч.1 п. 6 Прядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Таке право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення вперше інвалідності.
На момент встановлення ОСОБА_1 вперше ІІІ групи інвалідності у 1999 році законодавство не передбачало виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження військової служби.
Між тим, на момент первинного встановлення інвалідності позивачеві не існувало правової норми, яка визначала у такому випадку виплату військовому одноразової грошової допомоги.
Абзацем 2 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII прямо визначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Змістовно абзац другий частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Окрім того, абзац другий частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Обидві ці норми (абзац перший та другий частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені частиною 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
Застосовуючи ці висновки до обставин справи, слід звернути увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 02.04.2019, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено з 27.05.1998. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19.
Також у вказаній постанові Верховного Суду вказано на необхідність відступити від правового висновку, зробленого у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17).
В подальшому аналогічна правова позиція застосовувалася Верховним Судом у постановах від 29.09.2020 у справі № 806/3742/17 та від 04.12.2020 у справі № 260/1173/19.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження військової служби.
Окремо слід зазначити, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом "виходу за межі позовних вимог" - зобов'язання повторно розглянути заяву позивача, не відповідає правовому механізму закріпленому в ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень з таких міркувань.
Із змісту вказаної норми слідує, що "вихід за межі позовних вимог" допустимий тоді коли він сприяє більш ефективному захисту порушеного права позивача, тобто коли позивач обрав не вірний (чи не достатньою ефективний) спосіб захисту, або такий "ефективний" спосіб захисту випливає із характеру спірних правовідносин (кваліфікувати які суд вправі сам), тобто передбачений законом. Однак в першому випадку (в разі обрання позивачем не достатньо ефективного способу захисту) вихід судом за межі позовних вимог має доповнювати, збільшувати судовий захист, а не підміняти його іншим за своїм змістом чи об'ємом. В даному випадку позов підлягає задоволенню повністю із застереженням про вихід за межі позовних вимог.
Як встановлено судом відповідач фактично розглянув заяву позивача і прийняв рішення про відмову. Саме з вимогою про визнання протиправним і скасування цього рішення позивач звернувся до суду. Часткове задоволення позову - відмова у скасуванні рішення, і зобов'язання повторно розглянути заяву, однозначно зменшує об'єм права, про захист якого просив позивач, і не сприяє ефективному захисту, тому не може бути розцінене як "вихід за межі позовних" в розумінні ч. 2 ст. 9 КАС України.
Однак при наявності достатніх підстав суд може прийти до висновку про правильну кваліфікацію і обрання "належного" способу захисту, зокрема в разі нечіткого, або такого що не відповідає спірним правовідносинам чи повноваженням суду, змісту позовних вимог.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні позову повністю.
При цьому доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вищевикладених висновків суду.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.