Справа № 560/7996/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
27 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" про визнання протиправною та скасування постанови,
в грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови від 22.10.2020 про відкриття виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною у виконавчому провадженні № 63381226 при примусовому виконанні виконавчого напису № 33110 вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області від 08.09.2020.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Разом з тим, 26.01.2021 на адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи за її відсутності.
Проте, колегія суддів зазначає, що у відповідності до абз.1 ст.5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ст.7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до ст.12 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Отже, обов'язковою умовою для чинності електронного документу являється його підписання електронним-цифровим підписом.
Згідно з довідкою відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 заява ОСОБА_1 не містить електронно-цифровий підпис.
Враховуючи зазначене, колегія суддів не враховує та залишає без розгляду заяву позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, повноважного представника не направила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
Згідно з ч.2, 3 ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відмітками у паспорті.
ТОВ «ФК «Аланд» звернулося до відповідача з заявою про примусове виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса. При цьому вказано, що боржник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У якості додатку до заяви про відкриття виконавчого провадження зазначені оригінал виконавчого документа та докази, які підтверджують повноваження особи, яка підписала заяву.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва - Дорошкевич В.А., на підставі зазначеної заяви ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63381226 від 22 жовтня 2020 року із виконання виконавчого напису за № 33110 від 08 вересня 2020 року, яким зобов'язано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" заборгованість в розмірі 35 123,03 грн.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся в суд з вказаним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи та вчиняє виконавчі дії лише за місцезнаходженням боржника або за місцезнаходженням його майна.
Місцем реєстрації та проживання боржника є АДРЕСА_1 .
Будь-які дані, які б підтверджували, що місце виконання цього виконавчого документа знаходиться саме в межах міста Києва, у якому розташований виконавчий округ приватного виконавця Дорошкевич В.Л., матеріали справи також не містять.
Таким чином, на дату прийняття оскарженої постанови у приватного виконавця не було підстав для прийняття до виконання виконавчого напису №33110 від 08.09.2020, у зв'язку з чим, суд першої інстанції вважає наявними правові підстави для визнання протиправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №63381226 від 22.10.2020.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами п.3 ч.1 ст.3 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Положеннями ч.1, 2 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.3 ст.26 ЗУ "Про виконавче провадження" у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Як передбачено ч.1, 2 ст.22 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема: виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно з п.4 ч.2 ст.23 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Як вірно зазначив суд першої інстанції та згідно з інформації з Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом відповідача ( ОСОБА_2 ) є місто Київ, а тому відповідач має право здійснювати дії щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, в тому числі і щодо відкриття виконавчого провадження, при умові, що місцем знаходження майна боржника або підтвердженим місцем його проживання є м. Київ (станом на момент вчинення виконавчих дій).
Згідно з ч.2 ст.25 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідно до п.10. ч.4 ст.4 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Законом України «Про виконавче провадження» саме на виконавця покладено обов'язок встановити чи пред'явлено виконавчий документ за належним місцем виконанням, відповідно до ч.1 ст.24 вказаного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до паспорта (а.с.4) та наданої апелянтом заяви №001-22401-180713 від 18.03.2013 (а.с.46) зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Тобто, інформації щодо проживання особи за адресою АДРЕСА_2 , матеріали справи не містять.
Щодо зазначення в виконавчому написі місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_2 , колегія суддів зазначає, що дана інформація міститься лише у виконавчому написі (а.с.42)та заяві про примусове виконання (а.с.40), інших матеріалів, які б підтвердили дане місце проживання справа не містить. Дана обставина не позбавляє права відповідача перевірити дійсність місця проживання і уразі пред'явлення його не за місцем виконання повернути стягувачу. Крім того, виконавчий напис, також містить інформацію щодо місця реєстрації позивача. Однак, місце реєстрації позивача в виконавчому написі та заяві про примусове виконання, також не відповідає інформації вказаній у паспорті позивача та заяві №001-22401-180713.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч.5 ст.24 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючі документи, з яких вбачається, що боржник проживає, перебуває за вказаною адресою.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів направлення позивачу за адресою АДРЕСА_2 , матеріалів виконавчого провадження та подальшого отримання їх позивачем за цією адресою.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірних дій відповідача, оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, а в останнього не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №33110 від 08.09.2020.
Інформація зазначена у виконавчому написі щодо проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів наголошує, що вони ніяким чином не впливають на правильність прийнятого рішення по суті.
Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, ЄСПЛ у п.36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
А тому, оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.272, 328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.