Постанова від 26.01.2021 по справі 620/1828/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1828/20 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Коротких А.Ю. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі -відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області ), в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо встановлення їй граничного розміру пенсії у разі втрати годувальника в розмірі 16380,00 грн.; зобов'язати відповідача здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% заробітної плати померлого годувальника, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 24.01.2020, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, після смерті батька ОСОБА_2 , ОСОБА_1 24.01.2020 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було прийнято рішення № 254150009559 від 21.02.2020 про призначення пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 у розмірі 16380,00 грн. При цьому зазначено, що основний розмір пенсії від середнього заробітку становить 47542,24 грн., розмір пенсії у разі втрати годувальника 28525,34 грн. (47542,24 грн. х 60%), а максимальний розмір пенсії - 16380,00 грн., що підтверджується копією протоколу призначення пенсії, що міститься в матеріалах справи.

Позивач, звернулась до відповідача з заявою від 26.05.2020, у якій просила дорахувати та виплачувати їй пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% середньомісячного заробітку, тобто в сумі 28525,34 грн. (47542,24 грн. х 60%).

У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 05.05.2020 № 1200-1126/К-02/8-2500/20 повідомив, що позивач має право на пенсію з 24.01.2020 у розмірі 28525,34 грн., але відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому розмір пенсії складає 16380,00 гри. (1638,00 грн. - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність х 10).

Не погоджуючись з наведеним вище, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовну заяву виходив з того, що обмеження щодо максимального розміру пенсії не може бути застосовано до осіб, яким призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника.

Суд апеляційної інстанції при винесенні даної постанови виходить з наступного.

За правилами п. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VI пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

З аналізу наведеного слідує, що позивач як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого батька, має право на передбачену ч. 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% його середньомісячного заробітку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі № 591/1135/17.

Доводи відповідача щодо необґрунтованості висновків суду про наявність правових підстав для перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром колегією суддів оцінюється критично, оскільки ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі частини дев'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% середньомісячного заробітку померлого годувальника.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Посилання апелянта на статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», є безпідставними, оскільки її положення стосуються статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, що втратила чинність у зв'язку прийняттям Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Попередній документ
94426319
Наступний документ
94426321
Інформація про рішення:
№ рішення: 94426320
№ справи: 620/1828/20
Дата рішення: 26.01.2021
Дата публікації: 29.01.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (25.02.2021)
Дата надходження: 25.02.2021
Предмет позову: про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
17.11.2020 00:00 Шостий апеляційний адміністративний суд
14.12.2020 14:15 Шостий апеляційний адміністративний суд
26.01.2021 11:35 Шостий апеляційний адміністративний суд