Справа № 620/1321/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
12 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,
за участю секретаря Бринюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, протоколу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №16 від 11.01.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №17 від 11.01.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №471 від 04.12.2019 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за листопад 2019 року» та встановити, нарахувати та забезпечити виплату старшому сержанту ОСОБА_1 премію за листопад 2019 року в максимальних розмірах для відповідної категорії військовослужбовців;
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №9 від 04.01.2020 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за грудень 2019 року» та встановити, нарахувати та забезпечити виплату старшому сержанту ОСОБА_1 премію за грудень 2019 року в максимальних розмірах для відповідної категорії військовослужбовців;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №25 від 14.01.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №4-РС від 31.01.2020 в частині звільнення з військової служби за підпунктом «ж» пункту 2 частини п'ятої статті 26 та статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) в запас старшого сержанта ОСОБА_1 , командира розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №22 від 31.01.2020 в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 , командира розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти;
- визнати протиправним та скасувати протокол №1 засідання постійно діючої атестаційної комісії в/ч НОМЕР_1 від 23.01.02020, затверджений командиром в/ч НОМЕР_1 24.01.2020;
- визнати протиправним та скасувати наказ в/ч НОМЕР_1 №542 від 24.12.2019 «Про результати службового розслідування»;
- поновити ОСОБА_1 з 01.02.2020 на посаді командира розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти в/ч НОМЕР_1 ;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденного заробітку, за період з 01.02.2020 по день фактичного розрахунку;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 10.06.2019 між ОСОБА_1 та в/ч НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на один рік.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.01.2020 № 4-РС позивача звільнено з військової служби на підставі статті 23, підпункту «ж», пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту.
Наказом в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2020 №22 позивача виключено зі списків особового складу.
Наказами командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині ) від 24.12.2019 № 542, від 11.01.2020 №16, 17, від 14.01.2020 № 25 за систематичне невиконання умов контракту, яке виражалось у порушенні позивачем положень Конституції, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про оборону України» та «;Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_1 неодноразово було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, відповідно до наказів командира в/ч НОМЕР_1 від 04.12.2019 № 471 та 04.01.2020 № 9 та на підставі наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260.позивач за невихід на службу без поважних причин позбавлений премії на 100 % за листопад та грудень 2019 року.
Позивач, вважаючи такі накази протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом (частина четверта статті 19 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Звільнення зі служби проводиться, зокрема, військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою статті 26 Закону №2232-ХІІ, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.
Так, згідно з підпунктом «ж» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 N 548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до статті 254 Статуту військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Згідно зі статтею 257 Статуту висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов'язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов'язків підлягають виконанню посадовими особами.
По закінченні терміну звільнення за висновком лікаря військовослужбовці мають бути направлені у разі потреби на повторний медичний огляд. Про звільнення від виконання службових обов'язків офіцерів і військовослужбовців військової служби за контрактом на підставі довідки лікаря (фельдшера) і про вихід їх на службу після хвороби оголошується в наказі по військовій частині.
Статтею 260 Статуту визначено, що на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
Таким чином, передбачений статтею 254 Статуту обов'язок військовослужбовців щодо негайного повідомлення про захворювання безпосередньому начальникові поширюється на усіх військовослужбовців без винятку, оскільки вказана стаття будь-яких виключень не містить. При цьому направлення військовослужбовців до медичного пункту здійснюється безпосереднім начальником. Направлення військовослужбовців на лікування поза розташуванням військової частини здійснюється у порядку визначеному статтею 260 Статуту.
Водночас сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами статей 1, 2, 4, 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Як передбачає стаття 68 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Відповідно до вимог статей 83, 84, 85, 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Отже, прийняттю рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.11.2019 т.в.о. командира розвідувальної роботи ОСОБА_2 на ім'я командира в/ч А 2298 подав рапорт про те, що 26.11.2019 о 8-00 год. командир відділення старший сержант ОСОБА_1 на військову службу в/ч НОМЕР_1 не з'явився, пошук на території результатів не дав, на телефонні дзвінки не відповідав.
26.11.2019 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №452 призначене службове розслідування з приводу вищевказаного.
24.12.2019 в/ч НОМЕР_1 видано наказ № 542 про результати службового розслідування, в якому за порушення вимоги статті 17,65 Конституції України; статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; статей 11,16,49,125,129,130,199,200,216 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1,4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України старшому сержанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
Так, під час проведення службового розслідування встановлено, що «…командир 3-го розвідувального відділення 1-го розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом у порушення вимог статей 11,16, 125,129,130,199,200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 17, 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через особисту недисциплінованість, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби самовільно залишив територію військової частини, про що командир розвідувальної роти лейтенант ОСОБА_3 доповів командиру в/ч НОМЕР_1 рапортом від 26.11.2019 №1637. Даний факт також підтверджується поясненнями командира розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_4 та головним сержантом розвідувальної роти військової частини сержантом ОСОБА_5 ».
Так, позивач стверджує, що 26.11.2019 подав рапорт на ім'я командира, в якому просив звільнити від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою з 26.11.2019 на 15 (п'ятнадцять) календарних днів.
З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2019 Військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_2 складено довідку про проведення медичного огляду позивача, у якій зокрема, вказано про те, що позивач потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 15 (п'ятнадцять) календарних днів.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що вказаний рапорт не містить жодної резолюції, відмітки про вручення чи отримання.
Таким чином, вказаний документ не дає можливості встановити, що такий був дійсно поданий позивачем.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний рапорт, наданий позивачем в додатках до позовної заяви, в розумінні статті 73 КАС України не є належним доказом.
Таким чином, враховуючи, що позивач був відсутній на території військової частини протягом тривалого часу без відповідного наказу командира військової частини, останнім було правомірно призначено службове розслідування, в результаті чого, старшому сержанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що жодних пояснень з приводу встановлених обставин, доказів перебування на лікарняному ОСОБА_1 відповідачу не надавалося.
Після цього, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів від 11.01.2020 № 16, № 17 та від 14.01.2020 № 25.
Так, зі змісту наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 16 від 11.01.2020 слідує, що позивач відмовився виконати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №6-НР від 10.01.2020 року щодо заступання ним в добовий наряд черговим парку 11.01.2020. Даний наказ доведено до всього особового складу частини під час вечірнього шикування 10.01.2020 на плацу в/ч НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_1 був присутній в строю.
Вказаним наказом, зокрема, за порушення вимог статей 11,16, 30,126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командиру відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено «СУВОРУ ДОГАНУ».
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 17 від 11.01.2020 за порушення вимог статей 11,16, 30,126, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командиру відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ».
Так, зі змісту вказаного наказу вбачається, що 11.01.2019 року близько 09:15 год командир відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 без дозволу командира розвідувальної роти та без дозволу командира військової частини на виїзд за межі гарнізону. По телефону ОСОБА_1 пояснив, що убув в місто Житомир для вирішення особистих питань та проводив час на власний розсуд, поряд з тим зазначив, що прибуде в розташування військової частини.
Наказом командира в/чА2298 № 25 від 14.01.2020 відповідно до якого, позивачем не виконано наказ заступника командира в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 під час стройового огляду, за порушення вимог статей 11,16,26,30,35,37,49,70 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командиру відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 оголошено «ДОГАНУ».
Крім того, наказано атестаційній комісії військової частини НОМЕР_1 зібрати засідання для розгляду питання про доцільність подальшого проходження військової служби за контрактом старшим сержантом ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач категорично відмовився ознайомлюватися з даними наказами під підпис, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами від 09.01.2020, від 13.01.2020, від 14.01.2020 року.
Так, відповідно до протоколу №1 засідання постійно діючої атестаційної комісії військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2020 року розглядалося питання про доцільність подальшого проходження військової служби ОСОБА_1 , у зв'язку із систематичним порушенням умов контракту, систематичним порушенням військової дисципліни, невиконання наказів командира роти та командира військової частини НОМЕР_1 , на якому був присутній і сам позивач.
Так, Комісією одноголосно було прийнято рішення рекомендувати командиру військової частини НОМЕР_1 попередити старшого сержанта ОСОБА_7 про звільнення з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, та звільнити його з військової служби в запас відповідно до підпункту «ж» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу в Збройних Силах України» та пункту 228-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, що в свою чергу стало підставою для прийняття командиром військової частини НОМЕР_1 оскаржуваного наказу №4-РС від 31.01.2020 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас.
У відповідності до ст. 86 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
За наявності встановленого факту порушення службової дисципліни обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією командира відповідно до його дисциплінарної влади.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 22 жовтня 2019 року №805/2745/16-а, від 10 квітня 2019 року №813/3020/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене в сукупності колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідачем доведено факт порушення позивачем умов контракту та наявність підстав для прийняття рішення про його звільнення на підставі встановлених відповідачем обставин.
Таким чином, вимога позивача про визнання неправомірним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4-РС від 31.01.2020, та наказів, що йому передували, а саме, про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності №16 від 11.01.2020, №17 від 11.01.2020, №25 від 14.01.2020, про результати службового розслідування №542 від 24.12.2019 не підлягають задоволенню.
Як вірно вказано судом першої інстанції інші вимоги позивача є похідними від зазначених, відтак, за даних обставин не можуть бути задоволені.
Твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції як доказів по справі довідки про проведення медичного огляду позивача від 26.11.2019, довідки ВЛК, декларацію сімейного лікаря, копію рапорта позивача, який був поданий командиру, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки судом в оскаржуваному рішенні надана оцінка вказаним документам та аргументовано відмовлено у прийнятті зазначених в якості належних доказів в розумінні статті 73 КАС України.
Посилання в апеляційній скарзі на фотознімок, який підтверджує направлення рапорту позивачем Котляру О у Viber, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що з вказаного файлу неможливо встановити хто саме та коли направляв документ, зміст якого неможливо прочитати, кому (у файлі зазначено - КотлярАлехндрЛнт) та за яким номером телефону.
Крім того, колегії суддів не вважає, що вказаний спосіб повідомлення командування є належним, з огляду на відсутність зворотного зв'язку, а саме, проставлення штампу про отримання, резолюції командира тощо.
Наведені позивачем обставини щодо процедурних порушень притягнення особи до відповідальності не є такими, що тягнуть протиправність прийнятих рішень.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 18.01.2021 року.