Справа № 640/5330/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
27 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний Артем Володимирович, про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд зобов'язати Міністерство юстиції України виключити відомості з Єдиного реєстру боржників, що розміщені в режимі реального часу на публічному веб-сайті Міністерства юстиції України https://erb.minjust.gov.ua по Боржнику: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з Єдиного державного реєстру боржників у виконавчому проваджені № 55677772.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконавче провадження № 55677772, на підставі якого внесено відомості відносно позивача до Єдиного державного реєстру боржників, є закінченим відповідно до постанови від 09.11.2018 № 55677772, на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Водночас, виконавчий напис нотаріуса від 22.09.2017 № 14057 на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 55677772 був фактично виконаний в рамках виконавчого провадження № 59147872, адже сума заборгованості позивача була погашена у повному обсязі. На переконання позивача, з огляду на відсутність заборгованості у позивача, відомості щодо нього мають бути вилучені із Єдиного державного реєстру боржників. Так, позивач зазначив, що звернувся до відповідача із вимогою від 18.02.2020 про вилучення запису відносно нього з Єдиного державного реєстру боржників, однак, відповіді на вимогу відповідачем так і не було надано, як і не здійснено жодних дій щодо вилучення відомостей.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2020 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 27.01.2021.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець P.O. вчинений виконавчий напис № 14057, яким було звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору від 13.08.2011 № б/ну грошових коштів розмірі 109016,24 грн.
Надалі, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Приватного виконавця Пишного А.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 109016,24 грн. за виконавчим написом № 14057 від 22.09.2017.
Так, постановою від 31.01.2018 було відкрито виконавче провадження № 55677772 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець P.O. від 22.09.2017 № 14057. При цьому, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження № 55677772, приватний виконавець одночасно вніс запис до Єдиного реєстру боржників відносно того, що, позивач, є боржником по виконавчому провадженню № 55677772.
09 листопада 2018 року постановою приватного виконавця Пишного А.В. було закрито виконавче провадження № 55677772 на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Виконавчий документ повернуто стягувану - ПАТ КБ «Приватбанк».
За результатами пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що виконавче провадження № 55677772 про стягнення боргу із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрите 31.01.2018 і на поточну дату стан виконавчого провадження обліковується як «завершене».
Натомість, 17 травня 2019 року AT КБ «Приватбанк» повторно звернувся до виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого напису № 14057 від 22.09.2017.
Постановою старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Воротнікової А.С. від 17.05.2019 було відкрито виконавче провадження № 59147872 з примусового виконання виконавчого напису № 14057 від 22.09.2017, який виданий приватним нотаріусом Швець P.O. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПAT КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 109016,24 грн.
Разом з тим, 26 листопада 2019 року між позивачем та ПAT КБ «Приватбанк» було укладено договір про прощення частини боргу та зменшення його до розміру 9400,00 грн. В той же день, позивачем заборгованість за кредитним договором була погашена в повному обсязі.
Постановою старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Воротнікової А.С. від 16.12.2019 закрито виконавче провадження № 59147872 з примусового виконання виконавчого напису № 14057 від 22.09.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПAT КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 110816,24 грн. (109016,24 грн основного боргу та 1800,00 грн. збору за вчинення виконавчого напису), у зв'язку з повним виконанням.
За результатами пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що виконавче провадження № 59147872 про стягнення боргу із ОСОБА_1 на користь ПAT КБ «Приватбанк» було відкрите 20.05.2019 і на поточну дату стан виконавчого провадження обліковується як «завершене».
Надалі, 18 лютого 2020 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із зверненням про виключення відомостей про боржника за виконавчим провадженням № 55677772 з Єдиного реєстру боржників, у зв'язку з тим, що запис до Єдиного реєстру боржників вносився для забезпечення виконання виконавчого напису № 14057 від 22.09.2017, наразі виконаний в повному обсязі у виконавчому проваджені № 59147872, а й отже, ОСОБА_1 перестав бути боржником у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, відповіді на звернення позивача Міністерством юстиції України надано не було, як і не було вчинено дій щодо вилучення запису із Державного реєстру боржників стосовно позивача.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи що наявні підстави для виключення відповідних відомостей з реєстру боржників, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного:
- нормами Положення № 2432/5 про автоматизовану систему виконавчого провадження не передбачено право Міністерства юстиції України вносити зміни до переліку боржників. Також, ані нормами Положення про Міністерство юстиції України, ані положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не визначено повноважень відповідача щодо корегування відомостей у Єдиному державному реєстрі боржників;
- пункт 3 Положення 2432/5 визначено коло суб'єктів, які наділені правами реєстратора та за рішеннями яких особу може бути виключено з Єдиного державного реєстру боржників. При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що Міністерство юстиції України до кола таких суб'єктів, також, не віднесено;
- за висновками суду першої інстанції, позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії не підлягають задоволенню, при цьому, вимог про визнання протиправними дій або бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах позивачем не заявлялось.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з нормами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі по тексту також - Закон № 1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, за ч. ч. 1, 3 ст. 3 Закону № 1404, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1404, визначено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Перевірити інформацію можна за посиланням: https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors.
При цьому, згідно з ч. 5 ст. 9 Закону № 1404, відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону № 1404, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
За п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до змісту п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VІІІ (надалі по тексту також - Закон № 1403), Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень.
Згідно з нормами п. 1, 2 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 зареєстрованого 12 серпня 2016 року за № 1126/29256 (надалі по тексту також - Положення № 2432), автоматизована система виконавчого провадження - це комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення; надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28 квітня 2015 року № 614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2015 року за № 478/26923;
Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Держатель системи - Міністерство юстиції України, що розробляє організаційні, методологічні принципи ведення системи та забезпечує її функціонування;
При цьому, слід звернути увагу на те, що за п. 3 Положення № 2432/5, реєстраторами системи є: відповідальні особи органу державної виконавчої служби; державні виконавці органів державної виконавчої служби; приватні виконавці; помічники приватних виконавців; відповідальні особи приватних виконавців; керівники органів державної виконавчої служби та їх заступники.
Також, згідно п. 4 Положення № 2432/5, Міністерство юстиції України є лише користувачем зазначеної системи.
Таким чином, пунктом 7 ст. 9 Закону, а також п. 6 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.
Реалізація іншого механізму наповнення Єдиного реєстру боржників та/або вилучення з нього інформації, нормативними документами не передбачена.
Під час розгляду даного спору було досліджено, що позивачем виконано зобов'язання по виконавчому напису від 22.09.2017 № 14057 у повному обсязі у виконавчому проваджені № 59147872, в наслідок чого, позивач також фактично припинив бути боржником у виконавчому провадженні № 55677772 - відкритому на підставі виконавчого напису від 22.09.2017 № 14057, що не заперечувалось і самим відповідачем, однак, нормами Положення № 2432/5 про автоматизовану систему виконавчого провадження не передбачено права Міністерства юстиції України вносити зміни до переліку боржників (корегування), як і не передбачено цього Положенням про Міністерство юстиції України, Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно вказав на те, що п. 3 Положення № 2432/5 визначено коло суб'єктів, які наділені правами реєстратора та за рішеннями яких особу може бути виключено з Єдиного державного реєстру боржників, але Міністерство юстиції України до кола таких суб'єктів, не віднесено.
Тож, з наведеного слідує, що у даному випадку, за одним і тим самим виконавчим написом було відкрито спочатку ВП № 55677772, яке завершене приватним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, а, надалі, було відкрите ВП № 59147872, яке також завершене державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. ст. 39, 40 Закону. Однак, відповідач у даній справі - Міністерство юстиції України не наділене повноваженнями щодо включення/виключення особи-боржника з/до Єдиного реєстру боржників.
Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання Міністерства юстиції України виключити відомості з Єдиного реєстру боржників, що розміщені в режимі реального часу на публічному веб-сайті Міністерства юстиції України по позивачу та, як наслідок - відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, позивачем у даному спорі не оскаржуються дії/бездіяльність відповідача по не розгляду його звернення чи про допущення бездіяльності по невчиненні дій по зверненню/заяві тощо.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із з'ясуванням всіх фактичних обставин, що мали значення для правильного розгляду позовних вимог, з огляду на що, апеляційна скарга не дає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2020 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко