Справа № 810/1564/17 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
21 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 10-ОС від 30 березня 2017 р. в частині звільнення її з посади начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області;
- поновити її на посаді начальника Ставищенського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України;
- стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2017 року і по день прийняття рішення.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що внаслідок реорганізації Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області не відбулося скорочення чисельності або штату працівників і її посада не була скорочена.
ОСОБА_1 стверджувала, що всупереч вимог ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України їй не було запропоновано іншу роботу та враховано її переважне право на залишення на роботі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 8 наказу управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області № 10-ос від 30 березня 2017 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з посади. Поновлено позивача на посаді начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області з 30 березня 2017 р. та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 253 260 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати згадане рішення та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.
Зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначає про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 в Ставищенському відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, оскільки остання до цього управління переведена не була.
Апелянт звертає увагу на те, що припинення Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області відбулося не за рішенням власника, а за рішенням органу державної влади.
Також, скаржник стверджував про наявність у позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та про відсутність у ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом попередньої інстанції встановлено, що з 16 січня 2004 р. ОСОБА_1 працювала в Управлінні Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області.
16 січня 2004 р. позивач прийняла присягу державного службовця.
Наказом № 35-ОС від 02.11.2015 р. позивача призначено на посаду начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області.
Постановою Кабінету міністрів України № 988 від 21.12.2016 р. «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі, Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі, Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі, Управління Пенсійного фонду у Тетіївському районі реорганізовано шляхом злиття у Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.
Наказом Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області № 4 від 12 січня 2017 р. ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення, у зв'язку припиненням управління, згідно ст.ст. 32, 40 КЗпП України.
У цей же день позивача особисто попереджено про наступне вивільнення після закінчення двомісячного терміну з моменту ознайомлення з попередженням.
Пунктом 8 наказу № 10-ОС від 30 березня 2017 р. «Про звільнення працівників» позивача звільнено з посади начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області на підставі пункту 4 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях є Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII (надалі за текстом - «Закон № 889-VIII»).
Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону) (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Частиною 3 названої статті Закону № 889-VIII установлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно частини 2 названої статті КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, нормативне тлумачення наведених положень КЗпП України дає підстави для висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вжити заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.
Водночас, у даній правовій ситуації це зобов'язання виконане не було, що призвело до порушення трудових гарантій позивача як працівника.
Враховуючи наведене, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що позивачеві не повинні були пропонуватись вакантні посади оскільки припинення Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області відбулося не за рішенням власника, а за рішенням органу державної влади, є помилковим.
Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 26 січня 2021 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко