Справа № 320/12156/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
21 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 205504 від 21.07.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 205505 від 21.07.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №63412812 на підставі виконавчого документа - постанови Київського міжрегіонального управління Уктртрансбезпеки №205504 від 21 липня 2020 року з ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №63412911 на підставі виконавчого документа - постанови Київського міжрегіонального управління Уктртрансбезпеки №205505 від 21 липня 2020 року з ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Зокрема, апелянт зазначає, що постановами державного виконавця Васильківскього міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавчі провадження з примусового виконання оскаржуваних у даній справі постанов про накладення адміністративно-господарських штрафів. В свою чергу, стягнення суми штрафів може призвести до безпідставності подальшого розгляду даної справи в судовому порядку, адже кошти будуть стягнуті в примусовому порядку до прийняття остаточного рішення у даній справі, що в сукупності призведе до настання негативних майнових наслідків для позивача та ускладнить ефективність захисту прав та інтересів останнього.
Крім того апелянт наголошує на помилковості висновків суду попередньої інстанції про те, що оскаржувані постанови про накладення адміністративно-господарських штрафів не набрали законної сили, а визначені у них штрафи є неузгодженими та примусовому стягненню не підлягають, з огляду на їх оскарження у судовому порядку.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову встановлює стаття 152 КАС України, у відповідності до частини першої якої така заява, серед іншого, повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.
Водночас, заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Дослідивши зміст заяви та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність доказів, які б об'єктивно свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів, істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без вжиття таких заходів.
При цьому, наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки в разі задоволення позову заявник не позбавлений можливості звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі №200/3887/19-а.
Колегія суддів приймає доводи апелянта про помилковість висновків суду попередньої інстанції щодо не набрання законної сили оскаржуваними рішеннями відповідача з огляду на їх оскарження у судовому порядку та зазначає, що з аналізу положень частини 7 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 вбачається, що оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до суду не зупиняє виконання такої постанови до розгляду справи судом. Однак, такі висновки суду не призвели до неправильного вирішення питання, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова складена в повному обсязі 26 січня 2021 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко