Справа № 640/19336/20 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
27 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т.
Пилипенко О.Є.
судді:Собків Я.М.
за участю секретаря: Зуєнка Д.П.
за участю:
представника позивача Шляхетський А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.20 у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанови, визнання протиправними дії ,
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про:
- визнання протиправними дій Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови від 11.08.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №21883182;
- визнання протиправною та скасування постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 11.08.2020 ВП №21883182;
- стягнення на користь АТ "Укргазвидобування" за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) коштів у сумі 4601,93 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з метою примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2010, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 видано наказ від 28.05.2010 №41/863.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києва Мороз Л.Є. прийнято постанову від 16.09.2010 про відкриття виконавчого провадження №21883182 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 №41/863 про стягнення з ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Нафтогазовий науково-технологічний парк" боргу в сумі 46019,30 грн. та встановлено семиденний термін з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києва Мороз Л.Є. прийнято постанову від 11.11.2010 про зупинення виконавчого провадження №21883182 на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі №41/863 замінено сторону (боржника) виконавчого провадження у рамках виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 у справі №41/863 з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" його правонаступником - Акціонерним товариством "Укргазвидобування".
Відповідно до платіжного дорученням від 27.07.2020 №313831 АТ "Укргазвидобування" сплачено 46019,30 грн., отримувач Шевченківський РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління, призначення платежу: сплата боргу за ВП 21883182 від 16.09.2010.
Листом від 31.07.2020 №2/1-431 AT "Укргазвидобування", який отримано відповідачем 10.08.2020, повідомлено Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про сплату заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 №41/863 у виконавчому провадженні №21883182.
Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним В.В. прийнято постанови від 11.08.2020 про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №21883182, про зміну (доповнення) реєстраційних даних, про заміну сторони виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у розмірі 4601,93 грн.
Згідно з платіжним дорученням від 12.08.2020 №318450 AT "Укргазвидобування" перераховано на рахунок Шевченківського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління, призначення платежу: сплата виконавчого збору та витрат виконавчого провадження №21883182 від 11.08.2020.
Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним В.В. прийнято постанову від 18.08.2020 про закінчення виконавчого провадження №21883182 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Вважаючи протиправною постанову від 11.08.2020 про стягнення виконавчого збору та відповідні дії державного виконавця, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із Законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, що відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції прийнято постанову від 16.09.2010 про відкриття виконавчого провадження №21883182 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 №41/863 щодо стягнення з ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником, якого визначено АТ "Укргазвидобування") боргу в сумі 46019,30 грн., встановлено термін для добровільного виконання постанови.
Нормами статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV визначено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону (частина перша); якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання (частина шоста).
Частиною першою статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV встановлено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Як встановлено судом, платіжним дорученням від 27.07.2020 №313831 АТ "Укргазвидобування" сплачено 46019,30 грн. зі сплати боргу за постановою від 16.09.2010 у виконавчому провадженні №21883182, про що повідомив відповідача листом від 31.07.2020 №2/1-431.
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV втратив чинність (крім статті четвертої, яка втратила чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII).
Відповідно до Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII: рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження (пункт 6); виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункт 7).
За змістом наведених норм, положення Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, тому такі дії підлягають завершенню в порядку такого Закону. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 28.10.2020 справа №640/21075/19.
Так, виконавче провадження №21883182 розпочато на підставі Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2010 №21883182, водночас оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №21883182 прийняття 11.08.2020, тобто на підставі Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови від 11.08.2020 та вчинення державними виконавцем відповідних дій з її прийняття): виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша); виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга).
Частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII установлено, що виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (пункт 1); у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини (пункт 2); якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (пункт 3); за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону (пункт 4); у разі виконання рішення приватним виконавцем (пункт 5); за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (пункт 6).
Згідно з частиною дев'ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як встановлено судом, оскаржуваною постановою від 11.08.2020 у виконавчому провадженні №21883182 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 4601,93 грн., що складає 10 відсотків від суми боргу згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 №41/863.
Доводи позивача, що відповідач не мав правових підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 №41/863, в примусовому порядку суму не стягнув, а борг сплачено AT "Укргазвидобування" добровільно на рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), є необґрунтованими, оскільки статтю 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII викладено в новій редакції згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018.
Водночас Великою Палатою Верховного Суду в справі №2540/3203/18 надавалась правова оцінка постанові державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 та здійснювалось тлумачення статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, за частиною другої якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475 не містять особливостей введення в дію наведених змін, відповідно нова редакція статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII підлягає застосуванню з 28.08.2018.
Колегія суддів звертає увагу, що сплата позивачем на користь ТОВ "Нафтогазовий науково-технологічний парк" суми боргу у розмірі 46019,30 грн. відбулась після відкриття виконавчого провадження, що не може вважатись добровільним виконанням рішення суду, а є свідченням його виконання в рамках виконавчого провадження №21883182.
Отже, доводи позивача, що виконавчий збір сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови від 11.08.2020 та вчинення дій державним виконавцем) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, тобто незалежно від обставин стягнення такої суми державним виконавцем чи перерахування стягуваної суми боржником самостійно.
Також позивачем, як підставу для скасування оскаржуваної постанови зазначено порушення частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто. Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору як у постановах про відкриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору.
У даному випадку, виконавче провадження відкрито до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII. Питання про розмір виконавчого збору вирішено державними виконавцем після поновлення виконавчого провадження, що не суперечить вимогам статті 40 цього Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що постанова Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 11.08.2020 ВП №21883182, є законною та обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 27 січня 2021 року.
Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька
судді:О.Є.Пилипенко
Я.М. Собків