Справа № 640/27951/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
20 січня 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України та апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2020, -
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом від 27.10.2020 року № 96/10/20, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на шість місяців;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09.11.2020 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 строком на шість місяців;
- зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про скасування наказу Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09 листопада 2020 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасово зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 строком на шість місяців.
Також, подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09.11.2020 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у справі про визнання протиправним та скасування наказу.
Заяву про забезпечення адміністративного позову позивач мотивує тим, що прийняття оскаржуваного Наказу призведе до неможливості виконання позивачем повноважень арбітражного керуючого та необхідність в судовому порядку здійснювати заміну арбітражного керуючого у справах про банкрутство, що унеможливить відновлення прав позивача на здійснення діяльності в межах цих процедур, оскільки господарським судом в такому випадку будуть призначені нові арбітражні керуючі в порядку, визначеному законодавством, а скасування тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого не тягне за собою автоматичного поновлення позивача в правах арбітражного керуючого в межах процедур, де судом призначено іншого арбітражного керуючого.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2020 заяву позивача задоволено.
З апеляційною скаргою до суду звернулося Міністерство юстиції України, яке просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для забезпечення позову. На думку апелянта, заявник не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття рішення у справі або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення його прав та інтересів при виконанні судового рішення, прийнятого в його користь.
Також скаргу подано Публічним акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат». Вказує, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.08.2019 по справі №913/444/18 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за заявою ТОВ «Електропостачзбут». Згідно ухвали суду введено процедуру розпорядження майном ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» на 115 календарних днів, тобто до 11.02.2019 та з метою забезпечення грошових вимог кредиторів, призначено до 11.02.2019 розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_1 . В подальшому вказаний строк продовжено ухвалою суду.
ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» акцентує увагу, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції скасовано дію оспорюваного Наказу згідно якого встановлено факт дисциплінарного проступку Позивача в результаті здійснення останнім повноважень в рамках процедури банкротства ПАТ «Алчевський металургійний комбінат».
Водночас, постановлення судом оскаржуваної ухвали, на думку апелянта, нівелювало дію оспорюваного Наказу, та фактично вирішено питання про інтереси та обов'язки ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» в рамках справи про банкрутство, а також, на противагу рішення та Наказу Міністерства юстиції України, надано право арбітражному керуючому ОСОБА_1 надалі порушувати інтереси ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» в рамках процедури банкрутства по справі №913/444/18.
Позивачем до суду подано клопотання про закриття апеляційного провадження за скаргою ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», оскільки на думку позивача, спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем щодо видачі наказу про застосування дисциплінарного стягнення, а зазначений скаржник не є їх учасником та оскаржуваною ухвалою не вирішувалися права чи свободи, інтереси ПАТ «Алчевський металургійний комбінат».
Статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 ч.3 ст. 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.
Згідно ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З вказаної норми випливає, що особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена, повинна мати певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при прийняті судового рішення, а питання про захист чи відмову у захисті прав, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп, абзац 7 пункт З мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11 - рп/2012).
Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту З мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року N 11-рп/2007).
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про можливість ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» захистити своє право в суді шляхом подання апеляційної скарги до суду. Відтак, клопотання позивача про закриття апеляційного провадження за скаргою ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» - задоволенню не підлягає.
В судове засідання з'явився представник відповідача, підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на відсутність підстав для забезпечення позову. Представник Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» також просив скасувати спірну ухвалу суду.
Позивач просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на доводи викладені у відзивах на скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обрані позивачем та судом заходи забезпечення позову є співмірними із вимогами, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, що є достатньою підставою для забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Діяльність арбітражного керуючого регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який був чинний на час прийняття оскаржуваного наказу.
Відповідно до статті 1 цього Закону, арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Згідно з положеннями частин четвертої, п'ятої статті 113 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень. Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
У заяві про забезпечення позову позивач посилався на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди кредиторам та третім особам у разі, якщо до моменту задоволення адміністративного позову, будуть вчинені заходи по заміні позивача як арбітражного керуючого в справах, де ним виконуються повноваження ліквідатора. Оскільки, станом на дату видання відповідачем оскаржуваного Наказу № 3887/5 від 09.11.2020), позивача було призначено арбітражним керуючим у таких справах: № 925/236/15 про банкрутство Приватного підприємства «Щедрий Дім», код ЄДРПОУ 36391137, ліквідатором, що підтверджується ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.09.2018 по справі № 925/236/15 та витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; № 913/444/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», код ЄДРПОУ 05441447, розпорядника майна, що підтверджується ухвалою господарського суду Луганської області від 12.08.2019 по справі № 913/444/18; № 912/2007/18 про банкрутство Приватного підприємства «Спецзовнішкомплект», код ЄДРПОУ 23222306, ліквідатором, що підтверджується ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.06.2019 по справі № 912/2007/18 та витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; № 911/2891/19 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , керуючим реалізації майна боржника, що підтверджується постановою господарського суду Київської області від 13.07.2020 по справі № 911/2891/19; № 910/2585/20 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , керуючим реструктуризації, що підтверджується ухвалою господарського суду м. Києва від 10.06.2020 по справі № 910/2585/20.
З врахуванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наказ Міністерства юстиції України може призвести до позбавлення позивача права здійснювати повноваження ліквідатора у п'яти справах, зокрема, про банкрутство та розпорядника майна боржника. Дія спірного наказу може бути підставою для заміни арбітражного керуючого під час вирішення відповідних клопотань та заяв у судових засіданнях, реалізації майна, погашення вимог кредиторів, що в свою чергу унеможливить відновлення таких прав позивача на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких він приймає участь.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено, що до ухвалення рішення у справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, з метою захисту яких він звернеться до суду, або захист цих прав та інтересів стане неможливим після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі або для їх поновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, судом апеляційної інстанції забезпечено належну оцінку збалансованості інтересів позивача, а також співмірності негативних наслідків для кожної із сторін спору.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У той же час, слід зазначити, що вжиття заходів забезпечення позову за даних обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.
Забезпечення позову буде ефективним засобом захисту (поновлення) порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також вказує на необхідність справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, як приклад наводяться рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Конституційним Судом України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 було наголошено на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову колегія суддів вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним заявленим позовним вимогам.
У даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Клопотання Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2020 - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2020 у справі за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2020- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 26.01.2021