Справа № 752/18518/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Т.М.
26 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Файдюка В.В., Федотова І.В.,
при секретарі - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Департаменту патрульної поліції Кустової Ірини Олегівни про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського Департаменту патрульної поліції Кустової І.О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 1АВ № 00603859 від 27 липня 2020 року та закриття провадження у справі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року у задоволені позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73 - 74 КАС України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що вказаний в оспорюваній постанові технічний засіб Каскад, заводський номер 007-0519 з терміном дії свідоцтва про повірку до 26 травня 2021 року, серед дозволених Держспецзв'язком не виявлено, відтак використання його показників є протиправним. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не з'ясовано можливість одночасного фіксування технічним засобом «Каскад» швидкості кількох автомобілів та можливість виокремлення швидкості конкретного автомобіля за наявності кількох транспортних засобів у кадрі одночасно. Наголошує, що на момент відеофіксації не було встановлено знаку про здійснення контролю швидкості руху, а доказів дати встановлення вказаного знаку Департамент патрульної поліції не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальністю постановою 1АВ № 00603859 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, складену 27 липня 2020 року поліцейським Департаменту патрульної поліції Кустовою І.О.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 27 липня 2020 року о 11 год. 56 хв. за адресою: м. Київ, північний міст на лівий берег, було зафіксовано в автоматичному режимі автомобіль марки «NissanLeaf» державний номер НОМЕР_2 , що рухався зі швидкістю 75 км/год, перевищуючи встановлені обмеження швидкості руху на 25 км/год, тим самим порушуючи п. 12.9 б Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та з дотриманням порядку, встановленого КпАП України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Приписами п. 12.4 ПДР закріплено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положення ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Як було встановлено раніше, в оскаржуваній постанові зазначено, що 27 липня 2020 року о 11 год. 56 хв. за адресою: м. Київ, північний міст на лівий берег, було зафіксовано в автоматичному режимі автомобіль марки «NissanLeaf» державний номер НОМЕР_2 , що рухався зі швидкістю 75 км/год, перевищуючи встановлені обмеження швидкості руху на 25 км/год, тим самим порушуючи п. 12.9 б Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Правопорушення зафіксовано технічним засобом Каскад 007-0519.
Матеріали справи свідчать, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, як це передбачено п. 2 розд. ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 13 січня 2020 року № 13 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Отже чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Як було встановлено раніше, інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення зафіксоване технічним засобом Каскад 007-0519, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги».
Комплекс фото/відео фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху «Каскад» отримав сертифікат перевірки типу UA.TR.001 5-19 rev.1, що дійсний в період з 04 червня 2019 року по 14 січня 2029 року, та внесений до Реєстру затверджених засобів вимірювальної техніки.
Викладене підтверджується, матеріали справи містять: копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/18645 від 11 червня 2020 року, дійсне до 11 червня 2021 року; копію сертифікату відповідності, виданого 24 лютого 2020 року; копію сертифікату перевірки типу, виданого 04 червня 2019 року, копію експертного висновку, зареєстрованого в Адміністрації державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України 02 квітня 2020 року № 1100.
При цьому, посилання апелянта на допущені відповідачем та судом першої інстанції розбіжності в номерах сертифікатів та в періодах їх дії жодним чином не спростовують встановлені вище обставини відповідності технічного засобу Каскад 007-0519 вимогам чинного законодавства, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля «NissanLeaf» державний номер НОМЕР_2 , яким керував позивач, зі швидкістю 75 км/год у межах населеного пункту, підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність на момент відеофіксації дорожнього знаку 5.70 «фото, відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» колегією суддів оцінюються критично, оскільки з наявних на доданому Департаментом патрульної поліції до матеріалів справи CD-диску фотографій, вбачається наявність вказаного вище знаку в напрямку руху, який здійснював позивач в момент фіксації порушення швидкісного режиму.
При цьому, апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності дорожнього знаку 5.70 «фото-, відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» станом на 27 липня 2020 року.
Крім того, відповідно до пункту 5.70 Правил дорожнього руху дорожній знак «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху" інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Відповідно до пп. ґ п. 8.4 Правил інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
Таким чином, обставини дати встановлення вказаного вище дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов'язку дотримання запровадженого Правилами дорожнього руху швидкісного режиму.
Крім іншого, колегія суддів звертає увагу на те, що за правилами ст. 14-2 КпАП України адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи (ч. 1).
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу (ч. 3).
Згідно ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 279-1 КпАП України у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 279-3 КпАП України відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:
абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;
абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб'єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів дотримання умов звільнення його від адміністративної відповідальності як власника вказаного транспортного засобу, які передбачені вищенаведеними положеннями статті 279-3 КпАП України, і він не посилається на факт вчинення дій, які згідно цієї статті необхідно вчинити для звільнення його від відповідальності.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді В.В. Файдюк
І.В. Федотов