Справа № 640/1054/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
26 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
При секретарі: Лащевської Д.О.,
За участю позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Михайлова Т.М.,
представника відповідача: Орленко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
16 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 21.12.2019 №2108ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновити ОСОБА_1 , на попередній роботі на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора, (ідентифікаційний код 00034051) з 25 грудня 2019 року;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25 грудня 2019 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
У подальшому, 14 липня 2020 року позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про зміну предмета позову, в прохальній частині якої останній просить суд розглядати позовну заяву з урахуванням наступної позовної вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 06.12.2019 року №4/3 про неуспішне проходження атестації прокурором першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України ОСОБА_1.
Як наслідок, 21.09.2020 позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 06.12.2019 №4/3.
Зазначену заяву позивач мотивував тим, що копія оскаржуваного рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 06.12.2019 №4/3 ним була отримана лише 02.03.2020 разом із відзивом Офісу Генерального прокурора на позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 14.07.2020 про зміну предмета позову. Заяву ОСОБА_1 від 21.09.2020 про поновлення пропущеного строку звернення до суду повернуто без розгляду.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказану ухвалу в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зміна підстави позову не здійснювалась, оскільки у позові ОСОБА_1 були зазначені вимоги про визнання протиправності рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України. Первісні позовні вимоги та вимога визнання протиправним та скасування рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 06.12.2019 №4/3 та їх обґрунтування стосуються одних і тих же спірних правовідносин та є пов'язаними між собою.
Так, заява про зміну предмета позову передбачає визнання протиправним та скасування рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 06.12.2019 №4/3, яке і стало передумовою звільнення позивача із займаної посади.
На думку апелянта, доповнена позовна вимога разом із первісними позовними вимогами підлягають розгляду в одному провадження з первісним позовом, оскільки вони пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, та в сукупності сприятимуть справедливому вирішенню спору в сфері публічно-правових відносин з роботодавцем, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень.
Щодо строків звернення до суду із заявою про зміну предмета позову апелянт звертає увагу, що у нього не було можливості отримати копію рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України у Департаменті кадрової роботи та державної служби, однак копію такого рішення ним було отримано у судовому засіданні 02.03.2020 разом із відзивом на позовну заяву, а отже, враховуючи продовження строків у зв'язку з впровадженим карантином, ним не пропущено строк на звернення із заявою про зміну предмета позову до суду.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відмовляючи у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 14.07.2020 про зміну предмета позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позовні вимоги у первісному позові стосуються визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 21.12.2019 року №2108ц про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі, а у заяві від 14.07.2020 про зміну предмета позову заявлено додаткову позовну вимогу, яка фактично є самостійною позовною вимогою, тому підстави для прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову відсутні.
Окрім того, повертаючи заяву ОСОБА_1 від 21.09.2020 про поновлення пропущеного строку звернення до суду без розгляду суд першої інстанції зазначив про передчасність та безпідставність такої вимоги, оскільки судом відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову до розгляду.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції у повній мірі з огляду на таке.
Згідно частини першої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
За правилами частини першої ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною сьомою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
Так, з огляду на вказані норми, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Відповідно, підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Колегія суддів зазначає, що предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16.
Відтак, зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому, доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову.
У той же час, законодавець, надавши позивачу право подати заяву про зміну позовних вимог, зазначив, що зміна може стосуватися лише предмета або підстав позову.
З матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 14.07.2020 передбачає зміну предмета позову шляхом доповнення первісного позову ще однією вимогою - про скасування рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 06.12.2019 №4/3.
Вказані вимоги разом з первісними позовними вимогами є взаємопов'язаними та є похідними одна від одної, оскільки саме рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 06.12.2019 №4/3 і стало передумовою звільнення позивача з займаної посади.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, підставами звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 із зазначеною позовною заявою слугували порушення його трудових прав, а також протиправність та необгрунтованість рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 06.12.2019 №4/3, про що і було зазначено в позовній заяві.
Тобто, зміст заявлених вимог ОСОБА_1 від 14.07.2019 зводиться до зміни предмета позову, з якими пов'язані незаконні дії відповідача щодо звільнення його з займаної посади.
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що доповнена позовна вимога разом із первісними позовними вимогами підлягають розгляду в одному провадженні з первісним позовом, оскільки вони пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, та в сукупності сприятимуть справедливому вирішенню спору в сфері публічно-правових відносин з роботодавцем, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали та обставини справи, а отже невірно застосовано норми процесуального права та у зв'язку із чим передчасно зроблено висновок щодо відмови у прийнятті заяви про зміну позовних вимог від 14.07.2020.
Щодо заяви ОСОБА_1 від 21.09.2020 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено спеціальний місячний строк звернення до суду, недотримання, якого є підставою для залишення такого позову без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, про рішення Сьомої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 06.12.2019 №4/3 позивачу стало відомо у судовому засіданні 02.03.2020 під час ознайомлення з відзивом Офісу Генерального прокурора на позовну заяву позивача.
Таким чином, граничний строк звернення до суду із зазначеною заявою про зміну предмету від 21.09.2020 позову сплив 02.04.2020.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що фактично судом першої інстанції не було досліджено обставини причин пропуску строку звернення до суду та залишено заяву від 21.09.2020 без розгляду з причин відмови прийнятті заяви про зміну предмета позову до розгляду.
У той же час, слід відмітити, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості приймати судові рішення за наслідками розгляду заяви щодо зміну предмета позову та заяви про поновлення строку на подання заячви щодо зміни предмета позову, що належить до повноважень суду першої інстанції.
Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року - скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук