Справа № 640/10852/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
20 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.,
при секретарі - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування індивідуального акту,-
У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 412 від 19 березня 2019 року про застосування заходу впливу до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що акцепт пропозиції, у силу норм ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», визначає три способи надання особою, якій була адресована пропозиція укласти електронний договір, відповіді про її прийняття (акцепт), а саме: можливий не тільки шляхом заповнення формуляра заяви (форми), а й також шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею та надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. При цьому наголосив, що відповідний вид договорів підлягає укладенню виключно у письмовій формі, а, отже, він може бути підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідна дія з приводу чого є складовою у послідовності способу прийняття пропозиції укласти електронний договір на он-лайн сервісі позивача.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Національним банком України подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що фактично ТОВ "Мілоан" надало фінансову послугу позичальникам не на підставі договору, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг", відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору, істотною умовою якого є його підписання сторонами. Підкреслює, що в силу ч. 1 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, недотримання якої свідчить про його нікчемність.
Крім того, апелянтом заявлено клопотання щодо заміни відповідача у справі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг його правонаступником - Національним банком України.
За правилами частини першої статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до 7 частини Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" № 79-IX від 12 вересня 2019 року установлено, що з 1 липня 2020 року процедури реєстрації, внесення відомостей до реєстрів та баз даних і виключення відомостей з реєстрів, ліцензування діяльності фінансових установ здійснюються Національним банком України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку з 1 липня 2020 року є правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у здійсненні повноважень та виконанні функцій з державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Частиною 8 Прикінцевих положень вище вказаного Закону установлено, що з 1 липня 2020 року Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на Національний банк України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому, вказує на те, що наведене судом першої інстанції обгрунтування є вичерпним, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не свідчать про його помилковість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 08 квітня 2019 року Позивач отримав лист № 2106/15-8 від 02 квітня 2019 року з розпорядженням Нацкомфінпослуг № 412 від 19 березня 2019 року про застосування заходу впливу.
Мотивуючи застосування заходів впливу відповідач у розпорядженні зазначає «однак, порядок акцептування пропозиції (оферти) ТОВ «МІЛОАН» гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , та гр. ОСОБА_7 , а саме: використання позичальником коштів (переказ, зняття готівки. тощо) отриманих від ТОВ «МІЛОАН», не відповідає частині шостій статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно з якою відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана одним із наступних способів: шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.».
Зазначений висновок було зроблено на підставі акту про правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг № 160/15-4/15 від 21 лютого 2019 року, за підсумками розгляду якого відповідачем було складено спірне розпорядження.
В акті зазначено, що «відповідно до п.5.3 Правил надання фінансових кредитів та п.6.2 кредитних договорів вбачається про обрання Товариством, в його інформаційно-телекомунікаційній системі порядку акцептування пропозиції укласти електронний договір, визначеного абзацом третім частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон)».
Поряд з викладеним суд встановив, що 19 березня 2019 року позивачем надано до канцелярії відповідача пояснення (заперечення) № 232/18-03 від 18 березня 2019 року до акту про правопорушення, в яких зазначив, що Правила та кредитні договори передбачають можливість укладення кредитного договору як у формі вчинення дій, так і у письмовій формі. Перелічені в акті кредитні договори укладені у письмовій формі через підписання електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, що підтверджується наданими документами та інформацією на вимоги відповідача, що передували складанню акту та в повній мірі відповідає вимогам Закону «Про електронну комерцію».
При цьому, 09 квітня 2019 року позивач, спираючись на вказані обставини, подав до відповідача повідомлення про усунення порушення законодавства про фінансові послуги № 365/09-04, в якому просив відповідача повідомити про усунення позивачем порушень законодавства про фінансові послуги та виконання спірного розпорядження.
У відповідь, позивач отримав лист № 3338/15-8 від 11 травня 2019 року в якому відповідач повідомляв, що розглянув лист позивача (повідомлення про усунення порушення) та у зв'язку з невиконанням спірного розпорядження ним було складено акт про правопорушення № 685/15-4/14 від 10 травня 2019 року яким розпочато провадження у справі про правопорушення, яке полягає у невиконанні позивачем спірного розпорядження.
На підставі встановлених вище обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг, від 19 березня 2019 року № 412 про застосування заходу впливу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1.3 розділу I Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 № 2319 (надалі - Положення № 2319), метою цього Положення є врегулювання правовідносин, пов'язаних із складанням уповноваженими та посадовими особами Нацкомфінпослуг документів про порушення законодавства про фінансові послуги застосуванням Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу; захистом прав учасників ринків фінансових послуг під час застосування Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу; оскарженням рішень Нацкомфінпослуг або уповноважених осіб Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу.
Нормами п. 1.5 розділу I Положення № 2319, передбачено, що Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.
Відповідно до п. 1.11 розділу I Положення № 2319, посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення.
Згідно з абз. 1, 2 п. 4.2 розд. IV Положення № 2319, виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта. Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення.
Положеннями ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627, 629 Цивільного кодексу України, визначено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Слід звернути увагу на те, що Закон України «Про електронну комерцію», визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов'язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
Також, приписами ст. 12 даного Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст. ст. 1054, 1055 ЦК України).
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 642 Цивільного кодексу України, особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Нормами ст. 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту акту про правопорушення, вчинені ТОВ «Мілоан» на ринку фінансових послуг, від 21 лютого 2019 року № 160/15-4/15, ТОВ «Мілоан» 13 листопада 2018 року (платіжне доручення № 18005378) перерахувало на особовий рахунок гр. ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000,00 грн., 27 листопада 2018 року (платіжне доручення № 19334839) перерахувало на особовий банківський рахунок гр. ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 4 000,00 грн., 20 серпня 2018 року (платіжне доручення № 10710517) перерахувало на особовий банківський рахунок гр. ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2 000,00 грн., 23 серпня 2018 року (платіжне доручення № 10922104) перерахувало на особовий банківський рахунок гр. ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3 000,00 грн., 30 серпня 2018 року (платіжне доручення № 11441683) перерахувало на особовий банківський рахунок гр. ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 6 000,00 грн., 15 листопада 2018 року (платіжне доручення № 182019 року81) перерахувало на особовий банківський рахунок гр. ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 4 000,00 грн., 07 серпня 2018 року (платіжне доручення № 9750497) перерахувало на особовий банківський рахунок гр. ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3 000,00 грн.
Крім того, що під час проведення перевірки, відповідачем не встановлено обставин повернення позичальниками позикодавцю відповідних коштів, як помилково отриманих, що свідчить про те, що сторони даного договору виявили волю на його укладання та скористались результатами його укладання, без застережень про відсутність підстав для його укладання.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Здійснивши системний аналіз наведених вище положень чинного законодавства судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що акцепт пропозиції, у силу норм ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», визначає три способи надання особою, якій була адресована пропозиція укласти електронний договір, відповіді про її прийняття (акцепт), а саме: можливий не тільки шляхом заповнення формуляра заяви (форми), а й також шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею та надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
У контексті наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідний вид договорів підлягає укладенню виключно у письмовій формі, а, отже, він може бути підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідна дія з приводу чого є складовою у послідовності способу прийняття пропозиції укласти електронний договір на он-лайн сервісі позивача.
Під час розгляду даної справи представником позивача надано суду хронологію дій щодо укладення вказаних вище договорів, у відповідності до якої на завершальному етапі заявник підтвердив намір укласти договір та перейшов до сторінки підписання, після чого заявнику відправлено смс повідомлення з кодом підписання кредитного договору, кредитний договір підписано заявником одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті, а друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті заявника з іншою інформацією по кредиту та кредитні кошти перераховано на карту заявника.
На підтвердження укладення спірних договорів представником позивача також надано до суду інформацію (роздруківки) з електронного файлу, що підтверджує підписання останніх.
З огляду на викладене вбачається, що кредитні договори від 13 листопада 2018 року № 567385, від 27 листопада 2018 року № 801645, від 20 серпня 2018 року № 359526, від 23 серпня 2018 року № 300572, від 30 серпня 2018 року № 634250, від 15 листопада 2018 року № 178028, від 07 серпня 2018 року № 790296 з боку позичальників - ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - підписані за допомогою одноразових ідентифікаторів, що не заперечується сторонами, що відповідає положенням ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Посилання апелянта на недотримання позивачем вимог щодо форми одноразового ідентифікатора, а саме цифрової, а не алфавітно - цифрової послідовності, судом апеляційної інстанції оцінюється критично з огляду на те, що вказані обставини не є підставою для визнання договору нікчемним. Крім того, дотримання порядку підписання договорів взагалі жодним чином не досліджувалося під час проведення перевірки позивача, а відтак не було підставою для винесення оскаржуваного розпорядження, тому не є предметом розгляду в межах цієї справи з огляду на положення п.1 ч.1 ст.19 та ч. 2 ст. 73 КАС України.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття пропозиції від ТОВ «Мілоан» укласти електронний договір (акцепт) гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 здійснене шляхом введення отриманого коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу з надання онлайн позик ТОВ «Мілоан» відбулось у відповідності до положень ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що, у свою чергу, виключає необхідність заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, та свідчить на користь помилковості доводів відповідача про надання позивачем фінансової послуги з порушенням ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Національного банку України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді А.Ю. Коротких
І.В. Федотов
Повний текст постанови складено "25" січня 2021 року.