27 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 521/8686/20
Головуючий в 1 інстанції: Роїк Д.Я.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року, ухвалене у письмовому провадженні в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування постанови про порушення митних правил, -
У червні 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0059/50000/20 від 14.05.2020 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що митне оформлення за згаданою в оскаржуваній постанові митною декларацією не здійснювалось, а товар випущений у вільний обіг за іншою митною декларацією із сплатою усіх передбачених законом митних платежів за кодом УКТ ЗЕД 2523290000.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що винесено без об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою залишити постанову у справі про порушення митних правил без змін. Доводами апеляційної скарги зазначено, що факт подання позивачем пізніше іншої декларації ІМ40ТН № UA500020/2019/013259 та сплата всіх необхідних платежів, в тому числі антидемпінгового мита в розмірі 94,46% підтверджує, що позивач завідомо знав про невідповідність коду та фактично визнав свою вину. Апелянт вказує, що матеріалами справи про порушення митних правил № 0059/50000/20 доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України і постановою Одеської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил його було законно визнано винним у вчиненні ним правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
У відзиві на апеляційну скаргу, яке надано до суду 27.01.2021 р., представник позивача зазначає, що класифікація товару за митною декларацію №UА-500020/2019/013005 представляла собою складний випадок, адже відповідачем для його вирішення було залучено спеціалістів Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, що мають спеціальні знання. При цьому, відповідач в апеляційній скарзі так і не зазначив, які саме документи були недостовірними або яку необхідну для прийняття рішення інформацію позивач не надав митному органу. Зазначені обставини мали бути встановлені ще в протоколі про порушення митних правил, адже саме він фіксує правопорушення. З урахуванням зазначених вище причин, посилання відповідача на те, що позивач міг би звернутися перед подачею декларації за консультацією митного органа відповідно до вимог ст. 21 Митного кодексу, не свідчить про необгрунтованість рішення суду або неправильне застосування ним вимог законодавства. Адже ст. 21 Митного кодексу передбачає право, а не обов'язок декларанта. Тим самим, той факт, що декларант не скористався своїм правом не створює складу правопорушення. Крім того, відповідачем не повідомлено належним чином позивача про слухання справи, а отже допущено порушення порядку розгляду справи про порушення митних правил, які в своїй сукупності призвели до неповного з'ясування обставин та неправильного вирішення справи.
27 січня 2021 року до суду від представника позивача - Нестерової О.В. надійшла заява про перенесення судового засідання, оскільки представник Руденка В.А. не може прибути в судове засідання у зв'язку із участю у судовому засіданні у справі № 440/2459/20, яка слухається Другим апеляційним адміністративним судом 27.01.2021 р. о 10:20 год. В режимі відео конференції. До клопотання додано роздруковану з ЄДРСР ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 р. про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Розглянувши подане клопотання колегія суддів прийшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки справа за своєю категорією розглядається у скорочені строки, а саме відповідно до ч.5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Додаткових доказів та обставин справи апеляційною інстанцією не досліджується.
В судове засідання 27.01.2021 р. з'явилась представник апелянта - Бурчо І.Й., проте у зв'язку з відсутністю документів, що надають їй право представляти інтереси апелянта, Одеську митницю Держмитслужби, колегія суддів ухвалила відмовити у допуску до участі у справі.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , директором ПП «ВКФ АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці ДФС була підготовлена по подана митна декларація, яка була прийнята та зареєстрована 13.11.2019 року за №UA500020/2019/013005, з метою митного оформлення в режимі імпорт цементу гідравлічного ППЦ 500 (SULFOLIT 500), вартістю 4 428,00 долларів США, в кількості згідно пакувального листа № 911 від 18.10.2019 року та інвойса № 380 від 18.10.2019 року 72 тонни, виробництва Lafarge Ciment Moldova. У відповідній графі №33 МД було заявлено код УКТ ЗЕД 25239000.
Ухвалою суду від 03.06.2020 року було витребувано з Одеської митниці ДМСУ матеріали митної справи про порушення митних правил розпочатої 14.01.2020 року ОСОБА_2 , протокол про порушення митних правил №0059/50000/20 від 14.01.2019 року та матеріали провадження щодо нього, матеріали провадження за постановою у справі про порушення митних правил №0059/50000/20, а також докази випуску у вільний обіг товару на митну територію України за електронною декларацією №UA500020/2019/013005.
Докази випуску товару у вільний обіг на митну територію України за електронною декларацією №UA500020/2019/013005 Відповідачем не надано, в судовому засіданні сторони визнали, що товар у вільний обіг на митну територію України за електронною декларацією №UA500020/2019/013005 не випускався, митне оформлення товару за декларацією завершено не було.
18 листопада 2019 року ОСОБА_1 , директором ПП «ВКФ АЛЬФА-ГРАНТ», до Одеської митниці ДФС була підготовлена та подана митна декларація, яка була прийнята та зареєстрована 13.11.2019 року за №UA500020/2019/013259, з метою митного оформлення в режимі імпорт цементу гідравлічного ППЦ 500 (SULFOLIT 500), вартістю 4 428,00 доларів США, в кількості згідно пакувального листа № 911 від 18.10.2019 року та інвойса № 380 від 18.10.2019 року 72 тонни, виробництва Lafarge Ciment Moldova.
З графи 44 Митної декларації вбачається, що разом із митною декларацію подано наступні товаросупроводжуючі документи, інвойс №380 від 18.10.2019, пакувальний лист №991 від 18.10.2019 року, контракт № 01-EXP від 15.05.2019 року.
Судом встановлено, що аналогічні документи було подано до декларації №UA500020/2019/013005, що вбачається з графи 44 декларації.
Судом також встановлено, що графи 31 обох митних декларацій заповнені ідентично. Тим самим, судом встановлено, що митна декларація №UA500020/2019/013259 подана з метою митного оформлення в режимі імпорт цементу гідравлічного ППЦ 500 (SULFOLIT 500), вартістю 4 428,00 доларів США, в кількості згідно пакувального листа № 911 від 18.10.2019 року та інвойса № 380 від 18.10.2019 року 72 тонни, виробництва Lafarge Ciment Moldova, тобто того ж товару, що вказаний в митній декларації №UA500020/2019/013005. Зазначені обставини сторонами не оспорювалися та визнавалися.
У відповідній графі №33 МД №UA500020/2019/013259 було заявлено код УКТ ЗЕД 25232900.
Тим самим документально підтверджується, що товар було випущено в вільний обіг за митною декларацією №UA500020/2019/013259 із кодом товару УКТ ЗЕД 25232900.
Судом встановлено, що в разі класифікації товару за кодом 25232900 митною декларацією №UA500020/2019/013005 мало бути сплачено мито 10% в розмірі 10 831,73 грн., антидемпінгове мито - 94,46% - 102 316,50 грн., та ПДВ 20% із урахуванням антидемпінгового мита - 42 126,75 грн. із урахуванням вартості товару 4 428 долларів США за курсом 24,461896, що відповідає 108 317,28 грн.
Відповідно до графи 47 митної декларації №UA500020/2019/013005 декларантом сплачено мито 10% в розмірі 10 831,73 грн., ПДВ 20% в розмірі 21 663,46грн.
Тим самим, за посиланням відповідача різниця недоотриманих митних платежів має складати антидемпінгове мито - 94,46% - 102 316,50 грн. та різниця в сплаті ПДВ в розмірі 31 295,02 грн., всього 133 611,52 грн.
Судом встановлено, а відповідачем не спростовано та визнано, що товар за відповідною митною декларацію №UA500020/2019/013005 випущений в вільний обіг не був, отже митне оформлення товару за нею не завершено.
В той же час, судом встановлено, що відповідно до графи 47 митної декларації №UA500020/2019/013259, в результаті митного оформлення цього ж товару декларантом сплачено мито 10% в розмірі 10 724,67 грн., антидемпінгове мито 94,46% в розмірі 101 305,27 грн., ПДВ 20% із урахуванням антидемпінгового мита в розмірі 43 855,34 грн., із урахуванням вартості товару вартості товару 4 428 доларів США за курсом 24,22013200, що діяв на момент подання митної декларації, та відповідає 107 246,74 грн.
Факт сплати митних платежів також підтверджується платіжним дорученням №3777 від 14.11.2019 року та платіжним дорученням №3797 від 18.11.2019 року.
Тим самим, документально підтверджується сплата декларантом мита в розмірі 10%, антидемпінгового мита 94,46% та ПДВ - 20% із урахуванням антидемпінгового мита при ввезені на митну територію товару на підставі митної декларації №UA500020/2019/013259, за якою товар фактично був ввезений на митну територію України.
Суд критично відноситься до посилань апелянта, що за митною декларацією №UA500020/2019/013005 антидемпінгове мито сплачено не було, із урахуванням того, що як встановлено судом митне оформлення товару за цією декларацією фактично здійснено не було, товар в вільний обіг за нею не випущений, а отже у декларанта не виникає обов'язку зі сплати митних платежів за нею взагалі.
Тим самим, факт несплати суми митних платежів при митному оформленні в режимі імпорт товару, цементу гідравлічного ППЦ 500 (SULFOLIT 500), вартістю 4 428,00 доларів США, в кількості 72 тонни згідно пакувального листа № 911 від 18.10.2019 року та інвойса № 380 від 18.10.2019 року, виробництва Lafarge Ciment Moldova, документально не підтверджується.
Відповідно до умов укладеного декларантом із Lafarge Cimente Moldova S.A. Договору №01-exp від 15.05.2019 року, а саме Додаткової угоди №10 сторони узгодили поставку товару ППЦ 500, код продукції 2523900000. Попереднім ціновим рішенням про класифікацію товару № 526 від 22.07.2019 року, складеним Митною службою Республіки Молдова та сертифікатом відповідності № ОСрr - 044 11 А000566-19 від 12.06.2019р. дата дійсності до 31.12..2020 року, виданим Органом з оцінки відповідності «КОНТРОЛКОНТРАКТ» (Молдова) встановлено, що зазначений товар відповідає коду Уніфікованої класифікації товарів 2523900000. Відповідно до сертифікату відповідності Державного підприємства «Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № UА.1О196.Б.00728-19 від 02.10.2019 року, дата дійсності до 01.10.2020 року, Експертного висновку Одеської Торгово-промислової палати №УТЕ -1588 від 26.12.2019 зазначеному товару надано код 2523900000.
В протоколі про порушення митних правил, а також в постанові у справі про порушення митних правил не міститься посилання на встановлення митним органом факту подання декларантом недостовірних відомостей про товар. В ході розгляду цієї справи, апелянтом не було надано конкретних пояснень, як саме відомості та документи є недостовірними. Зазначеного не встановлено і судом.
29 листопада 2019 року Управлінням експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції складено Висновок №142005702-0443 на замовлення Одеської митниці ДФС, відповідно до якого встановити повний фазовий склад проби (в тому числі наявність / відсутність в пробі активної мінеральної добавки - пуцолану), відсотковий вміст компонентів, не вдається можливим через відсутність в ДПМЕ ДФС необхідного обладнання (рентгенофазового дифрактометру), встановити відповідність проби опису, наведеному в графі 31 МД №UA500020/2019/013005, не видається можливим, проба за визначеними характеристиками та показниками не суперечить цементу.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях директора ПП «ВКФ АЛЬФА-ГРАНТ» ОСОБА_1 відсутні обов'язкові складові складу порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню, а провадження стосовно нього має бути закрите на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ст. 458 Митного кодексу України (далі - МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 485 МК України передбачено, що склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
Вказана стаття Митного кодексу України передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органів доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що зазначеною статтею передбачено наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини. В даному випадку конкретна мета, як обов'язкова ознака складу правопорушення - є намір особи неправомірно звільнитись від сплати митних платежів чи зменшити їх розмір.
Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу (ч.1 ст.51 Митного кодексу України).
У відповідності до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документи, які підтверджують митну вартість визначені ч. 2 ст. 53 МК України.
Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч.1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з ст. 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Відповідно до ст. 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Статтею 489 Митного кодексу України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (ч.1 ст. 495 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 498 Митного кодексу України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Згідно з ч.1 ст. 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил, передбачені статями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.
Відповідно до ст. 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний митний орган.
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що класифікація товару за митною декларацію №UA500020/2019/013005 представляла собою складний випадок, адже відповідачем для його вирішення було залучено спеціалістів Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, що мають спеціальні знання.
03 грудня 2019 року на підставі Висновку №142005702-0443 від 29.11.2019 року Одеською митницею ДФС винесено рішення про визначення коду товару від 03.12.2019 року № КТ-UA500020-0042-2019, яким вирішено застосувати до товару за митною декларацією №UA500020/2019/013005 код УКТЗЕД 2523290000.
14 січня 2020 року старшим державним інспектором відділу ОР №1 Управління запобігання та протидії контрабанді та правопорушенням митних правил Одеської митниці Держмитслужби Пономаренко Віктором Вікторовичем було складено Протокол про порушення митних правил № 0059/50000/20 від 14.01.2019 р., який направлено на адресу ОСОБА_1 листом №7.10-08/7.10-20-05/7.10-20-05/1/11/710. Тим самим, вбачається, що вказівка в протоколі дати складення 14.01.2019 року є помилковою, і насправді протокол складено 14.01.2020 року.
Колегія суддів критично відноситься до посилань позивача на необґрунтованість рішення відповідача про визначення коду товару №КТ-UА5000-0042-2019, адже із урахуванням встановлених судом обставин, а саме відсутності факту несплати митних платежів при митному оформленні товару в режимі імпорт, а також позовних вимог, питання обґрунтованості рішення відповідача про визначення коду товару не входить до предмету доказування в цій справі та не впливає на становлення судом наявності чи відсутності складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Колегія суддів також критично відноситься до посилань апелянта про те, що подавши митну декларацію №UA500020/2019/013259, позивач визнав свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, за митною декларацією №UA500020/2019/013005, на підставі якої складено оскаржувану постанову, адже як встановлено судом факт недоотримання митних платежів під час митного оформлення товару в режимі імпорт, а отже і обов'язкова ознака складу правопорушення, - є відсутньою.
Також не підтвердилися документально посилання апелянта на те, що подання митної декларації №UA500020/2019/013259 від 18.11.2019 року відбулося після отримання позивачем рішення апелянта про визначення коду товару від 03.12.2019 року. Зазначені обставини, крім того, не впливають на відсутність факту недоотримання митних платежів.
У матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження того, що позивачем під час митного оформлення з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів було вказано неправдиві відомості. В декларації вказані відомості, які повністю відповідають товаросупровідним документам, які в повному обсязі додавалися до митної декларації, в ході складення протоколу про порушення митних правил та постанови про порушення митних правил не встановлено недостовірності будь-яких відомостей або документів, поданих декларантом. Під час розгляду справи судом зазначені обставини також не встановлені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії директора ПП «ВКФ «АЬФА-ГРАНТ» ОСОБА_1 не підпадають під кваліфікацію ст. 485 МК України, оскільки останній не заявляв в МД, неправдиві відомості, не подавав митниці документи з неправдивими відомостями, не вчиняв жодних протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, усі вчинені ним дії не призвели до недоотримання митних платежів, а отже він не вчиняв дій з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, отже не вчиняв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 485 МК України.
Виконуючи свої обов'язки декларанта позивач, на підставі, отриманих від продавця товарів, документів заповнив та подавав до Одеської митниці ДФС документи на товари.
Всі дії ОСОБА_1 , як декларантом, було проведено в рамках своїх повноважень, визначених чинним законодавством, яке регулює порядок декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України і в митній декларації №UA500020/2019/013005, на підставі товаросупровідних документів, ним заявлено відомості, які повністю відповідають товаросупровідній документації, недостовірність якої не підтверджена належними та допустимими доказами, отже він не вчиняв правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 485 МК України.
Відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Крім того, як встановлено судом першої інстанції 12.02.2020 року представником позивача засобами електронної пошти було направлено заперечення на протокол про порушення митних правил. Зазначене не спростовувалося Відповідачем під час розгляду справи судом. В той же час, оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил не містить посилання на факт подання заперечень позивача на протокол про порушення митних правил та оцінку цих заперечень під час розгляду справи про порушення митних правил.
В оскаржуваній постанові також зазначено, що справу розглянуто без присутності ОСОБА_1 у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 526 МК України, адже про дату, час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином.
Як встановлено судом, та не оспорювалося сторонами справу про порушення митних правил вирішено та постанову у справі про порушення митних правил винесено відповідачем 14.05.2020 року. Повідомлення про слухання справи 14.05.2020 року від 06.05.2020 року , номер поштового відправлення штрих кодовий ідентифікатор 6507807238689 передано до відділено поштового зв'язку 13 травня 2020 року, а вручено позивачу тільки 19.05.2020 року, тобто вже після винесення оскаржуваної постанови.
Тим самим, апелянтом допущено порушення порядку розгляду справи про порушення митних правил, які в своїй сукупності призвели до неповного з'ясування обставин та неправильного вирішення справи.
Інші докази та посилання сторін в цілому та окремо жодним чином не спростовують висновків суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях директора ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» ОСОБА_1 склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, відсутній. Відсутній умисел як обов'язкова складова (суб'єктивна сторона) порушення митних правил, відсутній факт подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості (об'єктивна сторона), відсутній факт несплати митних платежів у строк, встановлений законом (об'єктивна сторона).
Таким чином, системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що митним законодавством регламентовано чіткий та послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
При цьому, наведені правові норми, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи, також містять й певні застереження, націлені на попередження зловживання особою такими правами та на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень, а саме розгляд адміністративної справи за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, однак лише у випадку, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце, час та дату її розгляду і від неї не надійшло клопотання про перенесення справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик