П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
судді П'ятого апеляційного адміністративного суду Домусчі С.Д.
19 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1725/20
По справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 по справі № 540/1725/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року частково задоволена апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року по справі № 540/1725/20, - змінене, шляхом викладення пункту 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2020 про перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 № 163/20, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.»
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Із законністю постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021 року частково не погоджуюсь з огляду на таке.
Змінюючи оскаржуване рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року по справі № 540/1725/20, суд апеляційної інстанції виходив з того, що для застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, немає ніякої підстави, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010. Але, з 18.02.2020 з моменту проголошення Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 в частині регулювання щомісячного грошового утримання, остаточно втратив чинність.
Оскільки чинним Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання, на думку апеляційного суду, неможливо використовувати для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання.
На мою думку, в цій справі у апеляційного суду відсутні повноваження для розгляду по суті питання відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
По перше, питання відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стосовно позивача в цій справі, вже вирішено в судовому порядку - постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 року у справі №766/11024/17, яка набрала законної сили 04.10.2017 року (ЄДРСР № 67955136).
По друге, заява про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 р. (а.с. 51- зворот, 52) стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 р. № 163/20, тобто у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Оскаржуване в судовому порядку, в межах цієї справи, рішення пенсійного органу від 04.03.2020 р. № 13/03-17 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обґрунтоване лише тим, що на час звернення із заявою від 26.02.2020 року відсутні правові підстави для проведення перерахунку оскільки з 01.01.2020 року вже проведений відповідний перерахунок, а на час звернення (26.02.2020 року), не відбулось зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Інших підстав, за яких позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскаржуване рішення пенсійного органу від 04.03.2020 р. № 13/03-17 - не містить (а.с. 52-зворот - 53).
Також, вважаю за необхідне вказати, що, за змістом адміністративного позову в цій справі, позивач не доводить свого права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме в розмірі 90 відсотків від розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а зазначений в прохальній частині позову відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є лише належним, на думку позивача, способом відновлення його порушеного права.
На мою думку, ключовим правовим питанням в цій справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
За таких обставин, вважаю, що питання відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є похідним і має вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому, зауважую, що рішення про відмову в проведені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вмотивоване лише відсутністю зміни на час звернення позивача розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відтак спору щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку такого утримання в цій справі не існувало, а відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
За таких підстав, на мою думку, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог, у разі їх заявлення, слід відмовляти, саме з тих підстав, що вони заявлені передчасно.
Також, вважаю за необхідне вказати, що зазначаючи про відсутність у позивача, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, взагалі права для застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді, суд апеляційної інстанції водночас посилається на те, що вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням 90 % суддівської винагороди працюючого судді є передчасною, оскільки, а ні в заяві про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а ні в рішенні відповідача про відмову у здійсненні такого перерахунку, не йшлося про відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача.
Проте, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права для застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді, фактично, на мою думку, є вирішенням по суті спору, якого не існує, та формально надає пенсійному органу при повторному розгляді заяви позивача на підставі постанови апеляційного суду змінити відсотковий розмір такого щомісячного довічного утримання, за відсутності при цьому відповідної норми закону.
Так, у зразковій справі №620/1116/20 (№Пз/9901/5/20) щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в рішенні від 16.06.2020 року, яке набрало законної сили 07.08.2020 року (ЄДРСР №89872243), Верховний Суд, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому в межах зразкової справи №620/1116/20 (№Пз/9901/5/20) Верховний Суд не розглядав, а ні позовних вимог, що стосуються відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а ні обрання позивачем такого способу захисту порушеного права як зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням певного відсоткового значення такого грошового утримання.
За таких обставин, вважаю, що у разі наявності сумніву щодо належного способу захисту порушеного права позивача, зокрема шляхом зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням певного відсоткового значення такого грошового утримання, за відсутності при цьому спору щодо відсоткового значення грошового утримання, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави надавати правову оцінку правовідносинам які не є предметом спору, та встановлювати відсутність у позивача певного права, яке сторонами у справі не оспорюється.
Також, на мою думку, є помилковим застосований апеляційним судом спосіб захисту порушеного права позивача, зокрема шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Справа № 540/1725/20 є типовою по відношенні до зразковій справі №620/1116/20 (№Пз/9901/5/20), в якій Верховний Суд відновив порушене право, шляхом зобов'язання пенсійного органу здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою відповідного Територіального управління Державної судової адміністрації, виданої після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Враховуючи викладене, вважаю, що оскаржуване рішення мало б бути змінене в резолютивні частині, шляхом викладення абзацу третього в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 р. № 163/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р.»
На мою думку, зазначення у резолютивній частині рішення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при зобов'язанні провести перерахунок такого утримання, за відсутності при цьому спору між сторонами безпосередньо щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, є по суті встановленням порядку виконання судового рішення.
За приписами п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України, суд у разі необхідності у резолютивні частині також вказує про порядок виконання судового рішення.
Проте, матеріали справи не містять доказів, за наявності яких можливо дійти висновку про необхідність встановлення порядку виконання рішення в самому рішенні.
За таких обставин, вважаю, що у апеляційного суду були відсутні правові підстави для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції саме з тих підстав та саме таким чином, які зазначені в постанові апеляційного суду від 19.01.2021 року у справі №540/1725/20, проте як зміна рішення суду першої інстанції мала б бути обґрунтована відсутністю підстав для встановлення порядку виконання судового рішення в самому оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, та встановленням способу відновлення порушеного права з урахуванням рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 (№Пз/9901/5/20).
Суддя С.Д.Домусчі