27 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3084/20
Головуючий в 1 інстанції: Теренчук Ж.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 вересня 2020 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні о 12:33 год. в м. Роздільна, Одеської області, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до заступника головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Кривошеєнка Володимира Євгеновича, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У квітні 2020 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 24.03.2020 року № 131-ДК/0070По/08/01/-20, складену заступником головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Кривошеєнка В.Є., відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правовопорушення, передбаченого ст.. 53-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дана постанова підлягає скасуванню як незаконна, так як в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.53-1 КУпАП. Позивач орендувала землю на підставі рішення органу місцевого самоврядування Новоукраїнської сільської ради та договору оренди, які до цього часу не визнанні недійсними, є чинними. Крім цього, позивач орендувала земельну ділянку на платній основі та сплачувала до сільської ради орендну плату у розмірі, визначеному законодавством. Також позивач вказує на порушення процесуальних норм відповідачем при притягненні її до адмінвідповідальності, а саме на те, що постанову про накладення адміністративного стягнення було винесено на громадянку ОСОБА_1 , тоді як протокол, на підставі якого було винесено постанову, складений на ФОП ОСОБА_1 , що є неприпустимим з огляду на судову практику по даному питанню; з актом обстеження від 05.03.2020 року № 131-ДК/83/АО/Ю/01/-20, який є підставою для складення відносно неї протоколу, позивач ознайомлена не була та його не отримувала; в порушення вимог ст.285 КУпАП постанову про накладення стягнення їй не було оголошено і вона особисто не отримувала копію постанови. Примірник постанови від 24.03.2020 року одержав її чоловік ОСОБА_2 в цей же день, що підтверджується його підписом на даній постанові. Тому позивач просить суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 24.03.2020 року №131-ДК/0070По/08/01/-20, складену заступником Головного державного інспектора у сфері державного контролю використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Кривошеєнко Володимиром Євгеновичем, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн та провадження по справі закрито. В позові до заступника головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Кривошеєнка Володимира Євгеновича відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управлінняДержгеокадастру вОдеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що Головним управлінням не порушено обов'язку контролюючого органу щодо належного сповіщення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Апелянт вказує, що
Листом Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 07.07.2020 р. № 276/02-15 повідомлено Головне управління про скасування рішення Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 24.12.2015 р. № 47-VII «Про надання в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 94 га ріллі, згідно поданої заяви ПП ОСОБА_1 », на підставі якої укладено договір ор5енди землі. З огляду на те, що при укладенні типового договору оренди землі від 01.02.2016 р. та додатковій угоді до нього не дотримані загальні умови для чинності правочину, передбачені ст.. 203 Цивільного кодексу України, такий правочин є нікчемним і не може бути належним та допустимим доказом у розумінні ст. 72 КАС України. Апелянт зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення заступником головного державного інспектора всебічно, повно та об'єктивно досліджено всі обставини справи та надані докази об'єктивно винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.Апелянт зазначає, що відповідно до наданої копії ордеру Роздільнянський районний суд Одеської області не відноситься до установ, в яких адвокатом Ковальчуком О.М. надається правова допомога ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Ковальчук О.М. зазначає, що позивач не підписувалась на постанові про накладення адміністративного стягнення №131-ДК/0070По/08/01/-20 від 24.03.2020 року, а підписалась інша особа. Тобто, це є фактичним порушенням вимог ст. 285 КУпАП. Відповідач (апелянт) не враховував, що постанову було складено на громадянку ОСОБА_1 , а протокол, на підставі якого було винесено постанову, складений на ФОП ОСОБА_1 . Також, представник позивача зазначає, що всі угоди на оренду земельної ділянки були укладені з ФОП, свою діяльність за даним договором також здійснювала ФОП, протокол №131ДК/0065П/07/01/-20 від 12.03.2020 року був складений на ФОП ОСОБА_1 , однак постанова про накладення адміністративного стягнення №131-ДК/0070По/08/01/-20 від 24.03.2020 року, в порушення ст. 283 КУпАП та п. 105 Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом міністерства аграрної політики та продовольства України 19.01.2017 № 65 складено на звичайну фізичну особу. Представник позивача зазначає, що позивачем первісно позов подавався до Одеського окружного адміністративного суду, куди і було виписано ордер, проте ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року справу було направлено за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області. Спори про підсудність - не допускаються. Отже, посилання відповідача про відсутність запису в ордері є необгрунтованим. З огляду на зазначене, представник позивача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
27 січня 2021 року від представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до суду надійшло клопотання про відкладення справи, в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату. Зазначне клопотання обґрунтовано тим, що у зв'язку із погіршенням руху транспорту на окремих ділянках доріг, яке викликане погіршенням метеорологічних умов (хуртовина, ожеледиця, значні пориви вітру) Головне управління не може забезпечити явку представника на судове засідання. Погіршення метеорологічних умов підтверджується Попередженням про небезпечні метеорологічні явища по Україні № 15 від 26.01.2021 р., згідно якого визначено І рівень небезпечності.
Розглянувши подане клопотання колегія суддів прийшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки оскільки Головне управління Держгкокадастру в Одеській області розташоване у м. Одесі, рух транспорту не зупинено, сторони у інших справах з'явились до приміщення П'ятого апеляційного адміністративного суду, представник позивача мала право звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення Skype, ZOOM, EasyCon.
Проте, таким правом не скористалась, а надала клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, колегія суддів звертує увагу на особливості розгляду справи цієї категорії, а саме, що у відповідності до ч.5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в межах наданих законодавством повноважень, Головним управлінням на підставі наказу від 18.02.2020 року № 131-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність, користування (оренду), а саме: земельної ділянки орієнтовною площею 100 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянської району Одеської області, поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5123984200:01:003:0058.
Згідно даних, наданих відповідачем земельна ділянка державної форми власності із цільовим призначенням - землі запасу відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.
В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зайнято вказану земельну ділянку, яку вона використовує для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Дані обставини підтверджені актом обстеження земельної ділянки від 05.03.2020 року №131-ДК/83/АО/10/01/-20 із якого встановлено, що вказана земельна ділянка використовується, а саме: ділянка не огороджена, доступ на ділянку вільний земельна ділянка засіяна озимою культурою, на момент обстеження будь які особи, техніка відсутні.
Також судом встановлено, що рішенням Новоукраїнської сільської ради від 24.12.2015 № 47-V1I згідно поданої заяви ФОП ОСОБА_1 » останній було надано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 94,0 га ріллі.
На підставі зазначеного рішення укладено типовий договір оренди землі від 01.02.2016 року який укладено між Новоукраїнською сільською радою в особі голови сільської ради ОСОБА_3 та ФОП « ОСОБА_1 » терміном на 1 рік та зареєстрований в Новоукраїнській сільській раді Роздільнянського району Одеської області за № 15. Окрім того з ФОП ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до вищезазначеного типового договору оренди від 10.01.2020 року, на земельну ділянку загальною площею 106 га, яка розташована також на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області терміном до 31.12.2020 року. Додаткова угода зареєстрована у книзі записів догорів оренди Новоукраїнської сільської ради за№ 16 від 28 січня 2020 року.
По результатам перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області складено протокол №131ДК/0065П/07/01/-20 від 12.03.2020 року стосовно ФОП ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП. Згідно відмітки в протоколі ОСОБА_1 ознайомилась з ним, заперечувала щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення. Була повідомлена про час та місце розгляду протоколу 24.03.2020 року в м. Одеса.
Далі, 24.03.2020 року заступником Голови державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Кривошеєнко В.Є. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №131-ДК/0070По/08/01/-20, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн.
У зазначеній постанові встановлено, що під час перевірки встановлено самовільне зайняття земельної ділянки площею 70 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) поряд із земельною ділянкою (кадастровий номер 5123984200:01:003:0058) громадянкою ОСОБА_1 . Земельна ділянка не сформована, інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиного peєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Національній Кадастровій системі вказану ділянку відсутня.
Вказана постанова 24.03.2020 року була отримана ОСОБА_2 та ним же було сплачено штраф в розмірі 340 грн., що було встановлено під час розгляду справи і сторонами не спростовувалось.
Допитаний по справі в якості свідка ОСОБА_4 в суді пояснив, що 24.03.2020 року він з ОСОБА_1 прибули до офісу відповідача на вул. Канатній м. Одеса, де ОСОБА_1 було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, вона з порушенням була не згодна, однак в цей же день було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340 грн на ОСОБА_1 , однак вона відмовилась отримати постанову, тому він її отримав та сплатив штраф, так як вважав не дуже значним це стягнення, допоки не отримав розмір розрахунку заподіяних начебто ОСОБА_1 державі збитків.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в позові до ОСОБА_5 належить відмовити, так як він є неналежним відповідачем за даним спором, а позов до ГУ Держгеокадастру в Одеській області належить задовольнити.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ст. 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначеніЗаконом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року N 963-IV.
Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.
Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 188/1143/17(2-а/188/69/2017).
Судом встановлено із протоколу про адміністративне правопорушення від 12.03.2020 року, письмових пояснень відповідача, пояснень свідка ОСОБА_2 , що з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 була ознайомлена в день розгляду протоколу 24.03.2020 року, підписала протокол, повідомила в ньому, що не згодна з правопорушенням і відмовилась в цей день отримати постанову про накладення адміністративного стягнення, а тому її отримав ОСОБА_6 .
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розгляді даної справи було порушено право ОСОБА_1 завчасно знати про час та місце розгляду справи та можливість реалізувати права, передбачені ст.268 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при наявності будь-якого рішення місцевої ради чи державного органу про передачу земельної ділянки на будь-якому правовому титулі, притягнути особу до відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки не можливо.
По даній справі існує рішення Новоукраїнськоїсільської ради від 24.12.2015№ 47-V1I згідно поданої заяви ФОП ОСОБА_1 останній було надано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 94,0 га ріллі. Довідкою Новоукраїнської сільської ради підтверджено, що саме спірна земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_1 на підставі рішення Новоукраїнської сільської ради від 24.12.2015 № 47-V1I.
Дане рішення не може бути скасовано самостійно Новоукраїнською сільською радою на підставі клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02.04.2020 року щодо усунення порушень законодавства, так як це акт індивідуальної дії, який на теперішній час виконаний і на підставі цього рішення укладено договір про оренду землі.
Тож на думку суду, проти твердження відповідача про самовільне зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки, свідчить також вчинений щодо земельної ділянки правочин - договір оренди землі та Додаткова угода до нього, які не є нікчемним(тобто недійсним в силу закону) та відносно нього немає рішення суду про визнання цих документів недійсним.
Так, апелянт, вказуючи на самовільний характер зайняття земельної ділянки позивачкою посилається на те, що відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 53-1 КУпАП та при притягненні її до адміністративної відповідальності мали місце порушення порядку накладення адміністративного стягнення.
Щодо стягнення судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так згідно наданих суду документів витрати на правничу допомогу, гонорар адвоката за представництво у суді складав 13100 грн, які вже оплачені на підставі договору ОСОБА_1 згідно прибуткового ордеру в заявленому розмірі 08.04.2020 року. (а.с.- 21-24). Крім цього до судових дебатів ОСОБА_9 зроблено заяву про збільшення витрат на правову допомогу адвокату та гонорару за представництво інтересів у суді в розмірі 12500 грн. (а.с.149-153)
Представником позивача відповідно вищевикладених вимог КАС України було надано докази для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача: 1) опис юридичних послуг 2) додатки №1,2,3,4.5 до Договору про надання правової допомоги та Акти прийому-передачі юридичних послуг Адвокатом ОСОБА_7 клієнту; 3) прибутковий касовий ордер від 08.04.2020 року. 4) Копія договору про надання правової допомоги, яким підтверджується погодження адвоката з клієнтом гонорарних відносин.
З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції врахувавши предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України вважав, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн, а також що підлягають стягнення витрати по сплаті судового збору з відповідача на користь позивача в розмірі 840,80 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судова колегія зазначає, що витрати на ведення справи повинні бути не лише підтверджені, а й співмірні із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг.
Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині стягнення суми витрат на правничу допомогу адвоката.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Роздільнянського районного суду Одеської області ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик