П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 814/170/18
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шляхтицького О.І.
суддів: Семенюка Г.В. , Домусчі С.Д.
секретар - Недашковська Я.О.,
за участю: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року по справі № 814/170/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Миколаївській області про відмову у розгляді заяви про перегляд судового рішення від 04.03.2019 за нововиявленими обставинами, -
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області в особі Ліквідаційної комісії управління МВС України в Миколаївській області, в якій просив суд визнати протиправними дії відповідача, які полягали у невнесенні до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, всіх складових грошового забезпечення та зобов'язати відповідача виготовити та направити до пенсійного органу нову довідку, до якої включити перелічені позивачем складові грошового забезпечення.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 31 січня 2019 року у задоволенні позову відмовив.
01 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 814/170/18.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 814/170/18 за нововиявленими обставинами, відмовив.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження перегляду рішення за нововиявленими обставинами, одночасно при поверненні справи на новий розгляд просив передати справу № 814/170/18 на розгляд іншому судді.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції порушене процесуальне право апелянта на участь у судовому засіданні, оскільки повістку про дату судового засідання він не отримував;
- у зв'язку з невизначеністю дати проведення судового засідання та неотримання відзиву поштою, апелянт був позбавлений права подати відповідь на відзив, при тому, що станом на 03.07.2020 термін, встановлений судом в ухвалі від 12.05.2020 (не може бути меншим, ніж строк дії карантину) не закінчився;
- апелянт незаконно був позбавлений судом права на подання доказів (вх. Суду № 15589 від 05.08.2020) - довідки Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області № 3926-4015/4-02/8-1400/20 від 15.07.2020 про види грошового забезпечення; на витребування доказів (вх. Суду № 15588 від 05.08.2020) - довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2016, яка була виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Миколаївській області у 2018 році;
- через порушення судом норм процесуального права вказані нововиявлені обставини стосовно апелянта не з'ясовувалися, не перевірялися та судом не оцінювалися, а рішення про відсутність нововиявлених обставин було прийнято на підставі пояснень відповідача та виключно на його користь, що є грубим порушення завдання адміністративного судочинства, визначеного частиною 1 статті 2 КАС України;
- суд не дав належну оцінку стосовно довідки громадянина ОСОБА_2 , оскільки при відкритті провадження за нововиявленими обставинами, суд виходив із того, що довідка, видана громадянину ОСОБА_2 стосується не тільки його особисто, а й всіх інших пенсіонерів міліції.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не наведено нововиявлених обставин в розумінні приписів статті 361 КАС України, а лист УМВС України в Чернігівській області, на який позивач посилається в якості обґрунтування наявності нововиявлених обставин, виданий іншим територіальним органом МВС, ніж відповідач в даній справі, і він стосується грошового забезпечення іншої особи, ніж позивач. В той же час, нововиявлені обставини повинні безпосередньо стосуватись саме сторін спору в даній адміністративній справі, а тому, на переконання суду першої інстанції, суд не може розповсюдити вищезазначені обставини на даний спір.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, в обґрунтування підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначав, що оскільки підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій справі, послугував висновок суду про те, що станом на 1 січня 2016 року позивачу не виплачувались надбавки за спеціальні умови проходження служби, а тому і не було підстав для їх включення до складу поданої відповідачем до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення, а лист УМВС України в Чернігівській області доводить протилежне, слід вважати, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову на підставі хибно встановлених обставин.
В матеріалах справи дійсно мається запит ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області, яким ця особа просить надати їй документи, на підставі яких визначені додаткові види грошового забезпечення. Також заявник просить видати довідку про грошове забезпечення з 1 січня 2016 року, яка б підтверджувала, що грошове забезпечення з наведеної дати не змінювалось.
У відповідь на цей запит, 28 грудня 2018 року УМВС України в Чернігівській області за підписом голови ліквідаційної комісії, надіслало лист, з якого слідує, що станом на 1 січня 2016 року грошове забезпечення, з якого розрахована пенсія вказаної особи, не змінювалась (а. с. 80).
Наведені у цій довідці обставини, на думку заявника, є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частин першої та другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.
До того ж не вважається нововиявленими обставини зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Так, ОСОБА_1 наголошує, що нововиявленою обставиною в цій справі є те, що станом на 01 січня 2016 року міліцейське грошове забезпечення ОСОБА_2 (та, відповідно, ОСОБА_1 й всіх інших пенсіонерів міліції) не скасовувалось, не змінювалось та виплачувалось.
Про це йому стало відомо під час участі в судовому засіданні про перегляд Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зразкової справи № 802/2196/17- а за заявою ОСОБА_2 , який в якості доказів надав до суду відповіді на його інформаційний запит письмових відповідей від Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 28 грудня 2018 року № 30/У-609л/к-3 та від 29 березня 2019 року № 30/У-32л/к-1 про реальні розміри його міліцейського грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року.
Зазначена обставина на момент розгляду справи та прийняття рішення не була встановлена судом та, відповідно, не оцінювалась у якості доказів.
У зв'язку із зазначеним, на переконання скаржника, висновок суду першої інстанції про те, що вказана обставина не є нововиявленою, оскільки існувала на час прийняття рішення, суперечить статті 361 КАС України, тобто вочевидь є незаконною, оскільки ознака “існування на час прийняття рішення” є обов'язковою для нововиявленої обставини.
При цьому з матеріалів справи встановлено, що в контексті спірних правовідносин, з огляду на їх предмет, судом першої інстанції з'ясовувалось виключно, чи виплачувалися саме зазначені види грошового забезпечення та у яких розмірах станом на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Водночас у заяві заявник не вказав, яким чином зазначені ним обставини, які, на його думку, є нововиявленими в цій справі, могли вплинути на результат розгляду справи з огляду на висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, висловленні в рішенні від 12 березня 2018 року та постанові від 12 грудня 2018 року відповідно.
Колегія суддів вважає, що обґрунтування, вказані ОСОБА_1 у заяві, свідчать про його фактичну незгоду з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду та суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в цій справі.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, як убачається з рішень ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі “Pravednaya v. Russia” (Праведна проти Росії), та рішення від 06 грудня 2005 року у справі “Popov v. Moldova” № 2 (Попов проти Молдови № 2), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі “Христов проти України” Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі “Ryabykh v. Russia” (Рябих проти Росії) та від 09 червня 2011 року у справі “Желтяков проти України”).
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що зазначені ОСОБА_1 обставини не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням, не впливають на правильність рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 та не мають істотного значення для правильного вирішення спору.
Доводи ОСОБА_1 про те , що він на протязі 2017 -2018 року фактично отримував ці доплати, та які фактично підтверджують інформацію Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що не виконується умова, передбачена пунктом 1 статті 361 КАС України, а саме : " що ці обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи". А, як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду у січні 2018.
Разом з цим, неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року, справа № 454/3003/14-ц, ЄДРСРУ № 72378039).
Доводи апелянта щодо порушення судом норм процесуального права під час постановлення процесуальних рішень, суд відхиляє, оскільки такі порушення не впливають на правильність рішення суду по суті питання.
Не вбачається ґрунтовним і довід апеляційної скарги щодо не отримання апелянтом судової повістки про дату судового засідання у суді першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджується направлення ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження (а.с.99), а також судової повістки (а.с.116-117), але відповідний лист було повернуто, у зв'язку із відсутністю адресата за адресою.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
До того ж, як зазначено у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 , якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Натомість, колегія суддів зазначає, що заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи, розгляд заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами у відсутності позивача та його представника не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
На спростування доводів апелянта, що судом не надано жодної правої оцінки листу Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 15.07.2020 б/н ( а.с. 131-132), який повністю підтвердив заявлені нововиявлені обставини, колегія суддів зазначає, що це доказ (лист пенсійного органу) датований після ухвалення рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог.
Також колегія суддів відхиляє доводи щодо не витребування судом першої інстанції довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2016, яка була виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Миколаївської області у 2018 році, та яка в порушення частини 5 статті 44 КАС України відповідачем була прихована від суду , з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні об'єктивні дані про існування такої.
Твердження апелянта, що суд не дав належну оцінку стосовно довідки громадянина ОСОБА_2 , оскільки при відкритті провадження за нововиявленими обставинами, суд виходив із того, що довідка, видана громадянину ОСОБА_2 стосується не тільки його особисто, а і всіх інших пенсіонерів міліції, колегія судів також відхиляє, оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження суду достатньо наявність ознак нововиявлених обставин, рішення про наявність чи відсутність нововиявлених обставин суд ухвалює під час вирішення спірного питання по суті й постановлення ухвали про задоволення або відмову у задоволенні заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються неправильності рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, а відтак не можуть свідчити про наявність новововиявлених обставин. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року по справі № 814/170/18 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 27 січня 2021 року.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.