26 січня 2021 року м. Дніпросправа № 204/1303/20(2-а/204/48/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу головного спеціаліста -інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Даргеля Михайла Вікторовича на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2020 року (головуючий суддя Мащук В.Ю.) у справі № 204/1303/20 за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста -інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Даргеля Михайла Вікторовича, комунального підприємства «Місткавтопарк» Дніпровської міської ради, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області третя особа Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного спеціаліста -інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Даргеля Михайла Вікторовича, комунального підприємства «Місткавтопарк» Дніпровської міської ради, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа - Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного спеціаліста -інспектора з питань паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Даргель Михайла Вікторовича,
скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ІД №00040379 від 12.12.2019 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 штраф у розмірі 510 грн.,
зобов'язати КП «Міськавтопарк» ДМР сплатити на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 894 грн., в рахунок відшкодування матеріальних збитків.
Позові вимоги обґрунтовані неправомірністю притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення. Крім того, оскільки 24.10.2019 автомобіль позивача було тимчасово затримано та доставлено на спеціальний майданчик КП «Міськавтопарк» ДМР, позивач, маючи крайню необхідність у користуванні автомобілем, сплатив сплачено усі необхідні кошти для свого транспортного засобу.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії ІД №00040379 від 12.12.2019 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510 грн.
Стягнуто з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1119 грн.
Суд встановив, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП.
Також суд зазначив, що стосовно позовних вимог про стягнення завданої майнової шкоди (збитків), у загальному розмірі 1788 грн., яка включає витрати на оплату евакуатора, зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику, сплату штрафу за неправильну парковку, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення. Суд, посилаючись на ч.1 ст.1166, ст.1174 ЦК України та враховуючи встановлену протиправність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, зазначив, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду фізичній особі покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. З огляду на те, що відповідач є службовою особою інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР, суд встановив, що за його дії повинен нести відповідальність орган, в якому він працює. Тому кошти на відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди у загальній сумі 1119 грн. (сплачені позивачем штраф - 255, 00 грн., витрати за транспортування транспортного засобу - 720,00 грн., зберігання транспортного засобу - 144,00 грн.) належить стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, головний спеціаліст-інспектор з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Даргель Михайло Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга фактично мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що висновки суду суперечать правовій природі пп. «д» п. 15.10 ПДР та п. 3 ч.3 ст. 265-4 КУпАП і свідчать про порушення судом вимог щодо законності оскаржуваного рішення під час його ухвалення. В свою чергу неправильне та неповне дослідження судом доказів, стало підставою стягнення з інспекції на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суми у розмірі 1119 грн., тоді як матеріали справи містять належні докази вчинення позивачем
правопорушення, які є підтвердженням винесення постанови серії ІД №00040379 та тимчасового затримання відповідачем транспортного засобу у чіткій відповідності до приписів законодавства, що свідчить про те, що неправомірні дії відповідачем не вчинялись, будь-яка шкода для позивача - відсутня, причинний зв'язок також відсутній, а тому підстави для стягнення шкоди - відсутні.
Сторони (їх представники) в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Даргелем Михайлом Вікторовичем прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення від 12.12.2019 серії ІД № 00040379, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. на підставі ч.3 ст.122 КУпАП.
Підставою для прийняття означеної постанови стале те, що 24 жовтня 2019 року об 11 год. 54 хв. за адресою: м.Дніпро, вул. Южная, 8, транспортним засобом «FORD FIESTA», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, здійснено стоянку у місці, де транспортний засіб, що стоїть, створює перешкоду для руху пішоходів, чим порушено вимоги пп. «д» п.15.10 ПДР.
Відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №1563 прим.2 від 24 жовтня 2019 року, в присутності двох понятих, транспортний засіб «FORD FIESTA», державний номерний знак НОМЕР_1 , доставлено на спеціальний майданчик КП «Міськавтопарк» (арк.с.6).
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Спірним в межах даної справи є правомірність притягнення позивача до відповідальності на підставі ч.3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, відповідно до п. 15.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, стоянка забороняється:
а) у місцях, де заборонена зупинка;
б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);
в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;
г) ближче 50 м від залізничних переїздів;
ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;
д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;
е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства.
Частиною 2 статті 265-4 КУпАП передбачено, що тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та шостою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 -цього Кодексу.
За приписами ч.3 ст.265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб, зокрема, своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками (п.3).
При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов'язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) - ч.5 ст.265-4 КУпАП.
В спірному випадку оскаржуваною постановою серії ІД №00040379 від 12.12.2019 позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог пп. «д» п.15.10 Правил дорожнього руху, яке полягає у здійсненні стоянки у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП. Так, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У примітці до ст.14-2 КУпАП зазначено, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Отже, належним чином оформлені матеріали фото/відео фіксації є допустимим доказом
В матеріалах справи містяться фотографії місця події із зображенням автомобіля позивача у різних ракурсах, із відображенням дати, часу та місця фотофіксації, за якими достеменно можливо встановити розміщення автомобіля позивача і з яких вбачається, що належний позивачу автомобіль FORD FIESTA, державний номер НОМЕР_2 , 24.10.2019 о 11:54 год. здійснив стоянку з блокуванням нормального руху (проходу) пішоходів по тротуару біля будинку, що відповідно до п. 3 ч.3 ст.265-4 КУпАП створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками і в повній мірі підпадає під норму пп. «д» п. 15.10 ПДР.
При цьому фотозйомка, як зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ІД №00040379 від 12.12.2019, здійснювалась за допомогою технічного засобу LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K80V2.
Отже, надані до матеріалів справи фотознімки є належними доказами, що фіксують і підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що стало підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП.
З приводу встановлених судом першої інстанції обставин, покладених в основу висновку про протиправність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, що з наданих копій фотознімків від 24.10.2019 неможливо встановити відстань між транспортним засобом позивача та будівлею прилеглою до тротуару, відповідачем не зазначено, якою стрічною проводилося вимірювання, її довжина, яка відстань від будівлі до автомобіля, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Застосована відповідачем норма пп. «д» п. 15.10 ПДР не містить будь-яких умов щодо відстані і не передбачає проведення будь-яких замірів при фіксації правопорушення. Також не встановлює відповідних вимог і п.3 ч.3 ст.265-4 КУпАП.
Отже, висновки суду першої інстанції про недоведеність в установленому порядку факту скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, є помилковими, базуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення серії ІД №00040379 від 12.12.2019, відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування цієї постанови.
Відповідно, за відсутності в оскаржуваних діях відповідача ознак протиправності, відсутні правові підстави для задоволення решти, похідних, позовних вимог.
Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову .
Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу головного спеціаліста -інспектора з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Дергеля Михайла Вікторовича задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2020 року у справі № 204/1303/20 скасувати.
Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, оскарженню не підлягає (ст..272, ч.5 ст.328 КАС України).
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко