27 січня 2021 року справа №360/5317/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Суддя-доповідач Першого апеляційного адміністративного суду Гаврищук Т.Г. розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського кружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №360/5317/19 (суддя І інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №360/5317/19 з апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського кружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року.
Апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області підлягає залишенню без руху за наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що повний текст оскаржуваного рішення отримано податковим органом 23 липня 2020 року, апеляційна скарга подана до відділення поштового зв'язку для відправлення 11 січня 2021 року. В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що постановами КМУ від 20.05.2020 року №392 та від 22.07.2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» у територіальних органах Пенсійного фонду України на період карантину запроваджено новий графік роботи. Також, працівники управління під час дії карантину працювали дистанційно.
Суд вказує, що особи які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010р., заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006р., заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989р. у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2018 року в справі № 808/418/17.
Що стосується зауважень апелянта, що розповсюдження на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) ускладнило своєчасне апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX, який набрав чинності 17 липня 2020 року, пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції:
«3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Таким чином, відповідно до чинного процесуального законодавства продовження строку на усунення недоліків можливе за рішенням суду на підставі клопотання апелянта.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Податковий орган не надав належних та допустимих доказів, що обмежувальні заходи, запроваджені в зв'язку із введенням карантину унеможливило своєчасне звернення з апеляційною скаргою.
Крім того, на території України запроваджено адаптивний карантин, при цьому робота державних органів та виконання їх функцій не припинена.
Зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач, -
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського кружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №360/5317/19 - залишити без руху.
2. Встановити Управлінню Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надіслання на адресу Першого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтованими причинами такого пропуску та відповідними доказами.
3. Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
4. Роз'яснити, що в разі невиконанні вимог даної ухвали, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, що позбавляє апелянта права повторного звернення до апеляційного суду з цього питання.
5. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) та оскарженню не підлягає.
6. Ухвала складена та підписана “27” січня 2021 року.
Суддя-доповідач: Гаврищук Т.Г.