ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 січня 2021 року справа №640/17737/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорн Сістемс УА» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Юнікорн Сістемс УА»)
доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2019 року №00008051401
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправним визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про таке: для погашення зобов'язання за позикою ТОВ «Юнікорн Сістемс УА» повинен сплатити позикодавцю - Юнікорс Сістемс а.с. (Прага, Чеська Республіка) відповідно до умов договору суму основного боргу і нараховані відсотки; проте, з акта перевірки вбачається, що при визначенні теперішньої вартості заборгованості по позиці засновано формулу для одноразового платежу в кінці строку, без погашення відсотків за позикою. Позивач звертає увагу, що термін погашення позики, отриманої ТОВ «Юнікорн Сістемс УА», становить більше 12 місяців, а тому це довгострокове зобов'язання, однак ГУ ДФС самостійно визначило методику нарахування і оцінки фінансових зобов'язань та застосувало стандарт бухгалтерського обліку ПСБО 28 «Зменшення корисності активів», який не розповсюджується на спірні відносини. На думку позивача, у контролюючого органу відсутні повноваження самостійно приймати рішення про визначення застосовуваної методики та встановлювати формулу і відсоткову ставку при розрахунку суми дисконтування.
Ухвалою від 25 вересня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/17737/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12 червня 2019 року №00008051401 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України ТОВ «Юнікорн Сістемс УА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 664 490,00 грн., у тому числі за основним платежем на 531 592,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 132 898,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта 24 травня 2019 року №342/26-15-14-02-06/37177306 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Юнікорн Сістемс УА» (код 37177306) податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску а загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2018 року (далі по тексту - акт перевірки).
У висновку акта перевірки встановлено, зокрема порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 531 592,00 грн.
Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані відсутністю операцій з дисконтування отриманої ТОВ «Юнікорн Сістемс УА» позики від нерезидента - засновника Юнікорс Сістемс а.с. (Прага, Чеська Республіка), згідно укладеного договору позики від 25 вересня 2015 року №30-15.
За даними бухгалтерського обліку по субрахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» за ТОВ «Юнікорн Сістемс УА» обліковуються суми довгострокової заборгованості щодо зобов'язання із залучення позикових коштів в іноземній валюті, отриманих за договорами позики з Юнікорс Сістемс а.с. (Прага, Чеська Республіка).
З акта перевірки вбачається, що ТОВ «Юнікорн Сістемс УА» (позичальник) укладено з Юнікорс Сістемс а.с. (Прага, Чеська Республіка) (позикодавець) договір позики від 25 вересня 2015 року №30-15, за умовами якого позикодавець надає позичальнику позику у розмірі 1 000 000,00 євро.
Позика, що є предметом цієї угоди, може перераховуватись позикодавцем на поточний рахунок позичальника частинами і поетапно. Позика, що є предметом цієї угоди, надається позичальнику на поповнення обігових коштів. Погашення суми позики і відсотки проводиться позичальником до закінчення терміну позики. За згодою сторін відсоткова ставка за користування позикою встановлюється з розрахунку 10% річних. Позичальник щомісячно здійснює нарахування відсотків станом на останній день поточного календарного місяця на підставі самостійно складеного позичальником відповідного розрахунку.
Термін погашення позики і відсотків становить не пізніше 31 грудня 2017 року.
Відповідно до додаткової угоди від 10 листопада 2017 року №2 до угоди про позику від 25 вересня 2015 року №30-15 внесено зміни в наступній редакції: термін погашення позики і відсотків становить не пізніше 31 грудня 2019 року.
Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року позикодавець перерахував на адресу позивача грошові кошти на загальну суму 311 691,55 євро (станом на 31 грудня 2018 року еквівалент 16 703 536,79 грн.).
Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «Юнікорн Сістемс УА» за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року не сплачувало відсотки за користування позикою та не погашало заборгованість за позикою.
Відповідно до картки рахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті станом на 31 грудня 2016 року кредиторська заборгованість становить 526 690,55 євро, станом на 31 грудня 2018 року еквівалент 16 703 536,79 грн.
Таким чином, станом на 31 грудня 2018 року за ТОВ «Юнікорн Сістемс УА» обліковується кредиторська заборгованість, яка є довгостроковою, у сумі 16 703 536,79 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі - 14 969 916,93 грн., за 2017 рік в сумі - 17 509 669,33 грн. та за 2018 рік в сумі - 16 703 536,79 грн.
Вказані обставини щодо відносин позики та відповідних сум визнаються сторонами та не є спірними у межах цієї справи.
Посилаючись на норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 (далі по тексту - П(С)БО 11), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові Інструменти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559 (далі по тексту - П(С)БО 13), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №9 (далі по тексту - П(С)БО 12) та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року №817 (далі по тексту - П(С)БО 28), відповідач розрахував дисконт кредиторської заборгованості та визнав фінансовий дохід від дисконтування за 2016 рік у сумі 2 953 290,00 грн.
В результаті наведеного відповідач вказав, що в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України позивач занизив показники рядку 01 декларації «Дохід від будь-якої діяльності», визначений за правилами бухгалтерського обліку, та занизив податок на прибуток на суму 531 592,00 грн.
Однак, на думку позивача, ГУ ДФС неправомірно визначило методики, формулу і відсоткову ставку при розрахунку суми дисконтування.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить із таких міркувань.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі по тексту - П(С)БО 15).
Як вказано у пункті 5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Таким чином, дохід визнається за правилами бухгалтерського обліку, якщо він призвів до збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Підпункт 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.
Згідно із пунктом 10 П(С)БО 11, довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю.
За приписами пункту 4 П(С)БО 11, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.
Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 9 (далі - П(С)БО 12), визначено терміни:
Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).
Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) та вартості її погашення.
Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.
У пункті 4 П(С)БО 12 зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.
Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.
Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно (пункт 8 П(С)БО 12).
Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.
За приписами пункту 10 П(С)БО 12, різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.
Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п'яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п'яти років.
Згідно з пунктом 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.
При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12, сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.
Враховуючи вищенаведене, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.
З вищевикладеного вбачається, що при здійсненні бухгалтерського обліку заборгованості за отриманою позикою першочерговим є визначення її статусу.
Як зазначено вище, згідно з П(С)БО 11, зобов'язання поділяються на довгострокові та поточні. Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.
У свою чергу дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов'язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11, довгострокові зобов'язання - це всі зобов'язання, які не є поточними.
Пункт 8 П(С)БО 11 передбачає, що зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.
Отже, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою, обов'язковою визнана сукупність двох умов: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців.
Для вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов'язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов'язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.
Аналогічну позицію у подібних правовідносинах неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №640/4003/19 та від 04 грудня 2019 року у справі №826/16321/18.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №640/4003/19 вказав на необхідність застосування загальних методів здійснення розрахунку дисконтування, а саме на Міжнародні стандарти для розрахунку дисконту.
Як вбачається із викладених в акті перевірки обставин щодо договору позики між позивачем та нерезидентом від 25 вересня 2015 року №30-15, спірні зобов'язання за договором позики є довгостроковими.
Отже, такі зобов'язання в бухгалтерському обліку мають відображатись за теперішньою вартістю, а не за сумою погашення. При цьому, для погашення зобов'язання за позикою позивач повинен сплатити позикодавцю відповідно до умов договорів суму основного боргу і нараховані відсотки.
Водночас відповідач при визначенні теперішньої вартості заборгованості за позикою застосував формулу для одноразового платежу в кінці строку, без урахування необхідності погашення також відсотків за позикою. Здійснювати ж перерахування цієї суми суд не вправі, оскільки це є дискреційними повноваженнями податкового органу.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №640/19241/18.
Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки акта перевірки про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 531 592,00 грн. не підтверджуються нормативно, тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12 червня 2019 року №00008051401 є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Юнікорн Сістемс УА» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорн Сістемс УА» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12 червня 2019 року №00008051401.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорн Сістемс УА» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 967,36 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень тридцять шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікорн Сістемс УА» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10; ідентифікаційний код 37177306);
Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).
Суддя В.А. Кузьменко