ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 січня 2021 року справа №640/22855/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» (далі по тексту - позивач, ДП «ЗАВОД 410 ЦА»)
доПівнічного офісу Держаудитслужби (далі по тексту - відповідач)
про1) визнання необґрунтованою, та скасування вимоги в частині здійснення відповідних заходів щодо відшкодування збитків за неподання вимоги щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Інтербанк», в наслідок чого втрачено активів у вигляді акцій вказаного банку на загальну суму 1 110,00 грн., зазначену в акті ревізії Північного офісу Держаудитслужби від 05 липня 2019 року №09-30/432; 2) визнання необґрунтованим та таким, що не має свого фактичного відображення висновок ревізії Північного офісу Держаудитслужби від 05 липня 2019 року №09-30/432 в частині прийняття неефективних управлінських рішень, внаслідок яких Заводом сплачено за надані юридичні послуги 76 000,00 грн., які в 4,75 рази перевищують суму позову (який дорівнює 159 994,04 грн.) або на 600 005,96 грн. більше
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про необґрунтованість висновків акта ревізії ДП «ЗАВОД 410 ЦА». На думку позивача, висновки акта ревізії не відповідають дійсним обставинам справи, а посадові особи ДП «ЗАВОД 410 ЦА», відповідальні за порушення, вчинені у 2014 році, звільнені, що виключає притягнення їх до відповідальності.
Ухвалою від 27 грудня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі №640/24849/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства, оскільки такі рішення прийняті за результатами ревізії, якою встановлено ряд порушень вчинених ДП «ЗАВОД 410 ЦА».
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За результатами проведення Північним офісом Держаудитслужби ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ЗАВОД 410 ЦА» за період з 01 березня 2016 року по 01 квітня 2019 року складено акт ревізії від 05 липня 2019 року №09-30/432.
На підставі акта ревізії Північний офіс Держаудитслужби склав вимогу від 07 серпня 2019 року №26-09-14-14/6666-2019 «Щодо усунення порушень законодавства», відповідно до якої встановлено наступні порушення:
вимог статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: підприємством протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії на своєму офіційному сайті, а також у газеті «Голос України» (29.07.2014 року) не подано вимоги щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Інтербанк», внаслідок чого втрачено активів у вигляді акцій вказаного банку на загальну суму 1 110,0 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) ДП «ЗАВОД 410 ЦА» на вказану суму, у зв'язку з чим: визначити винну особу та здійснити відповідні заходи щодо відшкодування збитків, не допускати зазначеного порушення в подальшому та дотримуватись вимог чинного законодавства;
пункту 6 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності» від 08 листопада 2007 року №1314, а саме: при відсутності дозволу органу управління - ДК «Укроборонпром», ДП «ЗАВОД 410 ЦА» 30 листопада 2017 року виключено зі списку зі складу активів об'єкти незавершених капітальних інвестицій балансовою вартістю 350,9 тис. грн., що призвело до втрати майна, та відповідно до частини 2 статті 224 та частини 1 статті 255 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436 - ІV, є збитками, заподіяними підприємству, у зв'язку з чим: забезпечити поновлення первинних документів по об'єктах незавершених капітальних інвестицій балансовою вартістю 350,9 тис. грн. з подальшим направленням їх на погодження органу управління відповідно до Порядку списання об'єктів державної власності», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності» від 08 листопада 2007 року №1314;
частини 7 статі 65 від 16 січня 2003 року №436 - ІV, абзацу 1 статті 5 та статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01 липня 1993 року №996-XVІ, а саме: підприємством не проведено зменшення корисності активів на основні засоби, які знаходяться на неконтрольованій Україною території АР Крим (Адміністративна будівля в Ялті), яке в подальшому призвело до внесення неправдивих даних та викривлення фінансової звітності форми 1 «Баланс» у рядку 1010 за 2017, 2018 рік І квартал 2019 року на загальну суму 10,86 тис. грн., у зв'язку з чим: забезпечити на дату річного балансу оцінку негативного впливу змін у економічному і правовому середовищі, у якому діє підприємство та визнати суми втрат від зменшення корисності щодо основних засобів, які знаходяться на тимчасово окупованій території АРК Крим (Адміністративна будівля в Ялті), а також відобразити вказану операцію в фінансовій звітності підприємства.
Вказано, що вичерпну інформацію про вжиті заходи щодо недопущення порушень в подальшому разом із завіреними копіями, розпорядчих та інших документів надати до Північного офісу Держаудитслужби в термін до 11 вересня2019 року.
Зазначена вимога від 07 серпня 2019 року №26-09-14-14/6666-2019 «Щодо усунення порушень законодавства» винесена відповідачем на наслідком проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ЗАВОД 410 ЦА» за період з 01 березня 2016 року по 01 квітня 2019 року, за результатами якої складено акт ревізії від 05 липня 2019 року №09-30/432.
Не погоджуючись із вказаним актом, позивачем подано відповідні заперечення (зауваження) на акт від 05 липня 2019 року №09-30/432, за результатом розгляду яких, відповідачем складено висновок на заперечення (зауваження) до акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ЗАВОД 410 ЦА» за період з 01 березня 2016 року по 01 квітня 2019 року, від 05 липня 2019 року №09-30/432, яким не прийнято заперечення позивача в частині висновків щодо прийняття неефективних управлінських рішень при отриманні юридичних послуг, а саме сплата за надані юридичні послуги 76 000,00 грн., які в 4,75 рази перевищують суму позову (який дорівнює 159 994,04 грн.) або на 600 005,96 грн. більше.
Не погоджуючись з зазначеними вимогою та висновком в частині, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступними мотивами.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №868 «Про утворення Державної аудиторської служби України», яка набрала чинності 03 листопада 2015 року, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.
За пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі по тексту - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Пунктом 7 Положення №43 визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №266 «Про утворення міжрегіональних органів Державної аудиторської служби» до складу органів Державної аудиторської служби України входять Держаудитслужба та такі міжрегіональні територіальні органи: Північний офіс Держаудитслужби, Північно-східний офіс Держаудитслужби; Західний офіс Держаудитслужби та Східний офіс Держаудитслужби, які також наділені вищевказаними повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.
Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов'язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень; реалізацією інвестиційних проектів.
Пунктом 6 зазначеного Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; вертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пунктів 7, 10 та 13 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно із якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Частиною другою статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» обумовлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, у органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов'язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.
Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №1440/1820/18, від 10 грудня 2019 року у справі №808/6509/13-а.
У справі, що розглядається, поставлено питання про визнання необґрунтованою, та скасування вимоги в частині здійснення відповідних заходів щодо відшкодування збитків за неподання вимоги щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Інтербанк», в наслідок чого втрачено активів у вигляді акцій вказаного банку на загальну суму 1 110,00 грн., зазначену в акті ревізії Північного офісу Держаудитслужби від 05 липня 2019 року №09-30/432, що пов'язані із завданням необґрунтованої матеріальної шкоди (збитків).
Разом з тим, враховуючи, що орган фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання без додаткових заходів лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов'язаних зі стягненням виявлених в ході перевірки збитків.
Однак, з огляду на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає цей позов, то заявлена позивачем позовна вимога є передчасною.
Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №520/2759/19.
При цьому, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання необґрунтованим та таким, що не має свого фактичного відображення висновок ревізії Північного офісу Держаудитслужби від 05 липня 2019 року №09-30/432 в частині прийняття неефективних управлінських рішень, внаслідок яких Заводом сплачено за надані юридичні послуги 76 000,00 грн., які в 4,75 рази перевищують суму позову (який дорівнює 159 994,04 грн.) або на 600 005,96 грн. більше, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Таким чином, акт ревізії, заперечення, зауваження до акта ревізії та висновки на них є службовими документами, які містить інформацію про певні обставини, встановлені під час проведення ревізії.
Ці документи самі по собі не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Такі документи стверджують лише факт проведення перевірок дотриманням вимог законодавства і є лише носіями доказової інформації.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2018 року у справі №822/2087/17.
Так, правова позиція Верховного Суду полягає в тому, що не підлягають задоволенню в суді позовні вимоги, які стосуються виключно визнання неправомірними та скасування акту ревізії, документів, складених за наслідками перевірки, які не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків для позивача, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП «ЗАВОД 410 ЦА» задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Державному підприємству «ЗАВОД 410 ЦА» відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Державне підприємство «ЗАВОД 410 ЦА» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94; ідентифікаційний код 01128297);
Північний офіс Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18; ідентифікаційний код 40479560).
Суддя В.А. Кузьменко