ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 січня 2021 року м. Київ № 640/12830/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомКомунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03 березня 2020 року №00002520502,-
Комунальне підприємство «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 березня 2020 року №00002520502.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки на думку позивача, останнім не було порушено норм податкового законодавства, натомість зі своїми контрагентами позивач укладав реальні договори, на підставі яких відбувались реальні господарські операції, також вказував на те, що оскільки придбана сіль та пісок не були використані при виконанні робіт, згідно умов цільового фінансування, то й на сьогоднішній день, суми в розмірі 658 651,78 грн. з ПДВ та 246 500,00 грн. з ПДВ не включені у дохід. Відповідно, вказані суми будуть включені у дохід виключно при використанні придбаного товару: солі та піску.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
У визначений судом строк відзиву від відповідача, а також інших заяв, клопотань, пояснень до суду не надійшло.
Відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва зареєстровано Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві 05.10.1998 за №03244; взято на облік в контролюючих органах 18.03.1997 за №01161; станом на 13.01.2020 перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві.
Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва є комунальним підприємством, отримує з бюджету міста Києва цільове фінансування, головними функціями є:
-забезпечення безпечного руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі;
- виконання необхідного комплексу робіт з технічного нагляду, утримання та ремонту шляхів, вуличної зливної каналізації та інших споруд;
- забезпечення виконання робіт по ремонту та утриманню шляхів іншим підприємствам та організаціям на основі договорів.
Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі направлень, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України , плану-графіка проведення планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 01.11.2019 №2736 проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» міста Києва з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 30.09.2019 року, валютного законодавства - за період з 01.04.2017 року по 30.09.2019 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2017 року по 30.09.2019 року.
За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва від 31.01.2020 № 9/26-15-05-02-03/05446166, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:
підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, пункт 5, 15- 19 П (С) БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, пункт 5, 7 П (С) БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 174 133,00 грн. в тому числі за періоди: ІІ-ІV кв. 2017 року на суму 109 936,00 грн., за ІІІ кв. 2019 року на суму 64 197,00 грн. та його завищення в 2018 році на суму 18 462,00 грн.
На підставі акту перевірки від 31.01.2020 № 9/26-15-05-02-03/05446166 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.03.2020 № 00002520502 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 261 200,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 174 133,00 грн. та за штрафними санкціями - 87 067,00 грн.
Позивач, скориставшись своїм правом на адміністративне оскарження, подав до податкового органу скаргу на податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.03.2020.
Рішенням про результати розгляду скарги від 15.05.2020 №16276/6/99-00-08-05-01-06, податковий орган залишив без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивач не погоджуючись з вказаними санкціями, які встановлені в податковому повідомленні-рішенні, звернувся із вказаним адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, досліджуючи матеріали по справі та на підставі чинних норм закону, суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Відповідно до частини другої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 140.5. Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:
підпункт 140.5.9. на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об'єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об'єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі по тексту- П (С)БО) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до п. 15 - 19 П (С) БО 15 «Дохід»:
« 15. Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
16. Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.
17. Отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.
18. Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.
19. Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.»
Крім того, відповідно до листа Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.02.2005 №042/165/1-541було направлено методичні рекомендації щодо порядку відображення зазначених операцій в бухгалтерському обліку та розкриття їх у фінансовій звітності, частиною другою яких встановлено, що відповідно до пунктів 16. 17 П (С) БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Відповідно до пункту 5 П (С) БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П (С) БО 16 «Витрати») - витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Відповідно до пункту 7 П (С) БО 16 «Витрати» - витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Пунктом 11 П(С)БО 16 визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 9, запаси - активи, які утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб (пункт 6 П(С)БО 9).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, судом встановлено, що для здійснення своїх функцій, а саме для забезпечення безпечного руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі позивач за рахунок цільового фінансування та власних коштів, закуповує сіль та пісок, який потім (у осінньо-зимній період) використовує для посипання автомобільних доріг та тротуарів.
Як вказано в акті перевірки, позивач, у період з II - IV кварталу 2017 року отримав кошти з бюджету в сумі 48 778 400,00 грн., з них:
- на заробітну плату - 22 199 998,34 грн.,
- на матеріали й послуги - 26 578 401,66 грн. (в тому числі ПДВ 4 429 733,61 грн.)
В 2018 році отримав кошти з бюджету в сумі 60 046 400,00 грн., з них:
на заробітну плату - 33 711 029,14 грн.;
на матеріали та послуги - 26 335 370,86 (в тому числі ПДВ 4 389 3228,47 грн.).
В І - III кварталі 2019 року позивач отримав кошти з бюджету в сумі 57 740 992,00 грн., з них:
- на заробітну плату - 33 885 192.00 грн.;
- на матеріали та послуги - 23 855 800 грн. (в тому числі ПДВ 3 975 966,67 грн.).
Так, 15 лютого 2017 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСТАНЗА» (код ЄДРПОУ 39822094) був укладений Договір №2/17-т про закупівлю товарів (далі - Договір №2/17), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник (TOB «КОСТАНЗА») зобов'язується на протязі 2017 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю (позивачу) товар, зазначений в п. 1.2. цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Товар поставляється згідно потреб покупця окремими партіями.
Відповідно до п. 1.2. Договору №2/17-т предметом закупівлі є: кам'яна сіль - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 14410000-8 (сіль для промислового перероблення).
Товар за договором №2/17-т був отриманий позивачем відповідно до видаткових накладних:
- № РН-0001566 від 06 квітня 2017 року;
- № РН-0001588 від 08 квітня 201 7 року:
- № РН-0001820 від 25 квітня 2017 року;
- № РН-0002019 від 22 травня 2017 року;
- № РН-0002083 від 26 травня 2017 року;
- № РН-0002143 від 31 травня 2017 року;
- № РН-0002236 від 07 червня 2017 року;
- № РН-0002508 від 28 червня 2017 року;
- № РН-0002788 від 18 липня 2017 року;
- № РН-0002956 від 26 липня 2017 року;
- № РН-0002978 від 28 липня 2017 року.
Придбана за договором 2/17-т сіль була використана позивачем для посипання вулично-шляхової мережі Дніпровського району (автомобільних доріг, тротуарів, тощо) у січні 2018 року, що підтверджується актом на списання матеріалів від 30 січня 2018 року та карткою по 201 рахунку за січень 2018 року.
Загальна вартість використаної солі для посипання вулично-шляхової мережі Дніпровського району у січні 2018 році склала 732 899,98 гривень з ПДВ або 610 749,98 грн. без ПДВ.
Отже, позивач виконав умови цільового фінансування (використання придбаного товару за договором №2/17-т) саме у січні місяці 2018 року (період, в якому позивач зазнав витрат, пов'язаних з виконанням умов цільового фінансування), а тому користуючись правилами, встановленими п.16 та 17 П(с)БО 15 «Дохід», відніс в дохід суму у розмірі 732 899,98 гривень з ПДВ, що підтверджується карткою рахунку: 3611 за січень місяць 2018 року.
20 лютого 2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСТАНЗА» (код ЄДРПОУ 39822094) був укладений договір №1/18-т про закупівлю товарів (далі - Договір №1/18-т), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник (TOB «КОСТАНЗА») зобов'язується на протязі першого півріччя 2018 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Покупцю (Позивачу) товар, зазначений в п. 1.2. цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Товар поставляється згідно потреб Покупця окремими партіями.
Відповідно до п. 1.2. Договору №1/18-т предметом закупівлі є: кам'яна сіль - за кодом СРУ за ДК 021:2015 - 14410000-8 (сіль для промислового перероблення).
Товар за договором №1/18-т був отриманий позивачем відповідно до видаткових накладних:
- № РН-0000963 від 20 лютого 2018 року;
- № РН-0001058 від 26 лютого 2018 року;
- № РН-0001067 від 27 лютого 2018 року;
- № РН-0001122 від 02 березня 2018 року;
- № РН-0001124 від 05 березня 2018 року;
- № РН-0001181 від 06 березня 2018 року;
- № РН-0001233 від 13 березня 2018 року;
- № РН-0001253 від 14 березня 2018 року;
- № РН-0002368 від 29 червня 2018 року;
- № РН-0002369 від 30 червня 2018 року;
- № РН-0002401 від 02 липня 2018 року;
- № РН-0002402 від 03 липня 2018 року.
12 вересня 2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСТАНЗА» (код ЄДРПОУ 39822094) був укладений Договір №23/18-т про закупівлю товарів (далі - Договір №23/18-т), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник (TOB «КОСТАНЗА») зобов'язується на протязі другого півріччя 2018 року в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю (позивачу) товар, зазначений в п. 1.2. цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Товар поставляється згідно потреб покупця окремими партіями.
Відповідно до п. 1.2. Договору №23/18-т предметом закупівлі є: кам'яна сіль - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 14410000-8 (сіль для промислового перероблення).
Придбана за договором №1/18-т та договором №23/18-т сіль була використана позивачем для посипання вулично-шляхової мережі Дніпровського району (автомобільних доріг, тротуарів, тощо) у січні 2019 року, що підтверджується актом на списання матеріалів від 31 січня 2019 року та карткою по 201 рахунку за січень 2019 року.
Загальна вартість використаної солі для посипання вулично-шляхової мережі Дніпровського району у січні 2019 році склала 526 473,00 гривень з ПДВ.
Так, як вбачається з зазначеного, позивач виконав умови цільового фінансування (використання придбаного товару за договором №1/18-т та договором №23/18-т) саме у січні місяці 2019 року (періоді, в якому позивач зазнав витрат, пов'язаних з виконанням умов цільового фінансування), а тому користуючись правилами, встановленими п.16 та 17 П(с)БО 15 «Дохід», відніс в дохід суму у розмірі 526 473,00 гривень з ПДВ, що підтверджується карткою рахунку: 3611 за 31.01.19-31.01.19 року.
25 лютого 2019 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСТАНЗА» (код ЄДРПОУ 39822094) був укладений договір №2/19-т про закупівлю товарів (далі - Договір №2/19-т), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник (TOB «КОСТАНЗА») зобов'язується на протязі першого півріччя 2019 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Покупцю (Позивачу) товар, зазначений в п. 1.2. цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Товар поставляється згідно потреб Покупця окремими партіями.
Відповідно до п. 1.2. Договору №2/19-т предметом закупівлі є: кам'яна сіль - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 14410000-8 (сіль для промислового перероблення).
Товар за договором №2/19-т був отриманий позивачем відповідно до видаткових накладних:
-№2650 від 02 липня 2019 року;
-№2710 від 08 липня 2019 року:
Отримана за Договором №2/19-т сіль була оплачена позивачем, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:
- №444 від 04.07.2019 року;
-№443 від 04.07.2019 року;
-№476 від 08.07.2019 року;
- №511 від 17.07.2019 року;
Загальна вартість оплаченої солі склала 658 651,78 грн. з ПДВ.
27 травня 2019 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЖУР-Д» був укладений договір №13/19-т про закупівлю товарів (далі - Договір№13/19-т), відповідно до п. 1.1. якого постачальник (TOB «АЖУР-Д») зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти й оплатити пісок.
Товар за договором №13/19-т був отриманий позивачем відповідно до видаткової накладної №355 від 28.08.2019 року.
Отриманий за договором № 13/19-т товар був оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №640 від 29 серпня 2019 року на суму 295 800,00 гривень.
Однак, як зазначає позивач, отриманий за договором №2/19-т товар (сіль) та за договором №13/19 товар (пісок) на сьогоднішній день не був використаний, оскільки зима 2019-2020 року була аномально теплою й необхідності у посипанні автомобільних доріг та тротуарів практично не було.
На підтвердження аномально теплої зими 2019-2020 року та не використання солі з піском шляхово-експлуатаційними управліннями міста Києва, крім іншого, позивач вказує на статтю у газеті «Хрещатик» №36 від 22 травня 2020 року, у якій зазначено, що «Із минулої зими місто зекономило понад 44.5 тисячі тон солі. І наступного сезону дорожники витратять значно менше коштів на закупівлю посипальних матеріалів. Мер зазначив, що підготовка осінньо-зимового періоду починається завчасно, на початку літа. І ніхто наперед не знає, якою буде зима - сніжною чи ні. Кожне столичне ШЕУ має план заготівлі посипальних матеріалів. І сіль закуповують протягом літа та осені. Минула зима була несніжної і, зрозуміло, що не всі запаси солі були використані. Вона зберігається в сховищах. І залишається на наступну зиму, а це понад 44.6 тисячі тон. Тому в наступному сезоні місто значно менше витратить коштів на закупівлю солі, - наголосив Кличко.».
Разом з тим придбання (заготівля посипальних матеріалів: солі, піску, фракційних матеріалів, тощо) в літній період зумовлено наказом комунальної корпорації «Київавтодор» №64 від 27 травня 2019 року «Про підготовку підприємств комунальної корпорації «Київавтодор до роботи в осінньо-зимовий період 2019-2020 років»».
Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах зазначено, які послуги (постачання товару) надавалися, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає, що при проведені перевірки податковий орган дійшов хибного висновку стосовно заниження податку на прибуток, оскільки придбана сіль та пісок не були використані при виконанні робіт згідно умов цільового фінансування, а отже суми у розмірі 658 651,78 грн. з ПДВ та 246 500,00 грн. з ПДВ позивачем у дохід правомірно включені не були.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина друга статті 77, частина четверта статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03 березня 2020 року №00002520502.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва витрати зі сплати судового збору у сумі 3 918,00 грн (три тисячі дев'ятсот вісімнадцять гривень 00 копійок).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов
Позивач: Комунальне підприємство «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва (02089, м. Київ, Броварський проспект, 2, код ЄДРПОУ 05446166)
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)