26 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4013/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636; адреса: вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - відповідач) №11-6068/14-20-СГ від 13 квітня 2020 року щодо відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, яка розташована на території Добронадіївської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520382600:02:000:9139;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності рішенням суду по даній справі, за наслідками розгляду такого звіту вирішити питання про накладення на керівника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області штрафу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує, що маючи намір отримати земельну ділянку у власність, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, яка розташована на території Добронадіївської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520382600:02:000:9139, долучивши до заяви усі передбачені законом документи. Натомість, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з посиланням на те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, перебуває у користуванні інших осіб. Наголошуючи на тому, що згіднл з відомостями Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка є вільною та вважаючи відмову протиправною, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року відкрите провадження в адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву та позовних вимог не визнав. Наголосив, що спірний Наказ прийнято правомірно, на підставі вимог чинного земельного законодавства, вказавши, що земельна ділянка площею, за рахунок якої ОСОБА_1 бажає отримати у власність ділянку площею 2.0 га, перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 відповідно до Державного акту від 11 березня 1998 року серії КР №00158. Отже, що позивачеві належало додати до заяви погодження землекористувача на вилучення земельної діялнки.
У відповіді на відзив представник позивача наполягав нга задоволенні позовних вимог та послався на відомості з Публічної кадастрової карти України, які свідчать про перебування спірної земельної двлянки у землях запасу та відсутність прав користування третіх рсіб щодо неї.
Розглянувши заяви по суті справи, подані сторонами, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Представник позивача за довіреністю 10 березня 2020 року звернувся до відповідача із заявою про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, яка розташована на території Добронадіївської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 3520382600:02:000:9139.
До цієї заяви додані: копія паспорта позивача, копія РНОКПП ОСОБА_1 , графічні матеріали щодо бажаного розташування земельної ділянки та копія довіреності на ім'я представника позивача.
Наказом від №11-6068/14-20-СГ від 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Відмова мотивована тим, що земельна ділянка, зображена на доданих позивачем графічних матеріалах, перебуває у користуванні (оренді) іншої особи, тому подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме - до клопотання не додано погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Статтею 14 Конституції України та статтею 373 Цивільного кодексу України земля визнається основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частинами першою, другою, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, зокрема, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Так, зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більш 2,0 гектара (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).
При цьому законом чітко та постадійно визначена процедура надання зацікавленим громадянам земельних ділянок у власність, зокрема, алгоритм дій уповноваженого на це органу.
У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17 листопада 2016 року, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України, належить саме до повноважень відповідача як територіального органу Держгеокадастру.
Так, відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Вказана норма містить застереження, за яким органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У свою чергу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).
Вказаною нормою передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що позивач виконав визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, скерувавши до відповідача заяву та передбачені статтею 118 ЗК України документи. Однак, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач у спірному Наказі зазначив, що земельна ділянка, зображена на доданих позивачем графічних матеріалах, перебуває у користуванні (оренді) іншої особи.
У відзиві на позов представник відповідача уточнив, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 відповідно до Державного акту від 11 березня 1998 року серії КР №00158. За таких умов відповідач вважає, що позивачеві належало додати до заяви погодження землекористувача на вилучення земельної діялнки.
Водночас матеріали справи не містять належних доказів про те, що бажана для позивача земельна ділянка наразі дійсно перебуває у користуванні іншої особи, оскільки з самого лише посилання на Державний акт не є можливим встановити, яку саме земельну ділянку було передано тій чи іншій особі, та чи перебуває така земельна ділянка у користуванні цих осіб дотепер (чи було припинене відповідне право).
Натомість і з відомостей, що містяться у Публічній кадастровій карті України, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520382600:02:000:9139 належить до державної власності, цільове призначення якої: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Разом із тим, в силу приписів статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За таких умов суд дійшов висновку, що відповідач належними і допустимим доказами не довів тієї обставини, що спірна земельна ділянка перебуває у законному користуванні інших осіб - громадян, у зв'язку з чим необхідна згода таких осіб на вилучення земельної ділянки. Відтак, спірний Наказ не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, винесений відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже - є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд вважає, що з огляду на визнання протиправним наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-6068/14-20-СГ від 13 квітня 2020 року, прийнятого за заявою позивача, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заявою є зобов'язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення з питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням висновків суду.
Водночас, керуючись частиною шостою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили
Також суд наголошує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає безумовного подальшого прийняття позитивного рішення про надання її у власність, а є лише одним із етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.
Аналогічна правова позиція міститься у висновках Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 23.01.2020 року у справі №0840/2979/18.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає таке.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС України)
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З огляду на встановлені у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення. Наведені позивачем судові рішення щодо повторної відмови відповідачем у наданні громадянам дозволів на розробку проектів землеустрою, на переконання суду, не свідчать про те, що у спірних правовідносинах відповідач ухилятиметься від виконання судового рішення.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 840,80 грн) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши позивачеві 840,80 грн з бюджетних асигнувань відповідача. Докази понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу наразі не подані та зважаючи на відповідну заяву представника позивача, мають бути подані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636; адреса: вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-6068/14-20-СГ від 13 квітня 2020 року щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, яка розташована на території Добронадіївської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520382600:02:000:9139 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень, вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд (а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук