27 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5809/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року згідно довідки №164 від 20.02.2020 року, виданої ТУ ДСА України в Кіровоградській області у розмірі 90% від суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Ухвалою судді від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.28).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.09.2020, яке набрало законної сили 06.10.2020, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі заяви від 27 лютого 2020 року та відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Кіровоградській області від 20 лютого 2020 року №164, здійснити з урахуванням виплачених сум. Зазначав, що його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було призначено 01.10.2016 року, а розмір складав 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. 06.12.2016 року постановою Ульяновського районного суду Кіровоградської області встановлено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської нагороди судді, який працює на відповідній посаді. Однак, відповідач, прийняв, на переконання позивача, абсолютно незаконне рішення, що суперечить закону та виходить за межі його компетенції, встановленої законом, оскільки зробив новий розрахунок, а не перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та встановив його у розмірі 50% від грошового утримання діючого судді.
У встановлений судом строк відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.32-33), в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-рп/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ряд положень розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 зі змінами, зокрема пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, яким було введено диференціацію у визначенні розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання, визнано неконституційним та втратив чинність з дня ухвалення цього рішення. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення Закон №1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та відсоткової ставки 90%. Таким чином, на переконання відповідача, діючою нормою є ч.3 ст. 142 Закону № 1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Вказував, що відсотковий розмір, який має виплачуватися, після проведеного перерахунку міститься в ч.3 ст.142 Закону №1402, і це саме 60 %. Саме в такому розмірі, 60 відсотків, і проводиться виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як це передбачено ч.3 ст.142 Закону №1402.
Позивачем надана до суду відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов (а.с.112-115).
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 01.10.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.37).
Постановою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2016 по справі №385/1489/16-а зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 (дев'яносто) відсотків суддівської винагороди (зарплати) працюючого судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області, згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області від 30 вересня 2016 року №951, без обмежень максимальним розміром, починаючи з наступного дня після звільнення, тобто з 01 жовтня 2016 року, з правом на перерахунок в наступному щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв'язку із зміною розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (а.с.17-21).
20 лютого 2020 року ТУ ДСА України в Кіровоградській області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №164, згідно змісту якої дана довідка видана на підставі положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 (а.с.23).
З вищевказаної довідки вбачається, що станом на 01.01.2020, суддівська винагорода позивача, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 100896 грн., в тому числі: посадовий оклад 63060 грн., доплата за вислугу років 37836 грн.
27.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області №164 від 20.02.2020 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області від 03 березня 2020 року №10 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу проведено виходячи із розміру суддівської винагороди встановленої на 01 січня 2020 року та обчисленої згідно діючих, на момент проведення такого перерахунку, законодавчих норм.
Позивач вважаючи безпідставною таку відмову у перерахунку йому довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020 року, звертався до суду з позовом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №340/1183/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №10 від 03 березня 2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі заяви від 27.02.2020 та довідки про розмір суддівської винагороди від 20.02.2020 №164. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі заяви від 27 лютого 2020 року та відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Кіровоградській області від 20 лютого 2020 року №164, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.14-16).
В даному рішенні суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок у розмірі 90% та без обмеження граничного розміру є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №10 від 03.03.2020 р. не змінювався відсотковий розмір довічного грошового утримання та не обмежувався граничний розмір такого утримання, а тому між сторонами не виник спір у цій частині. Натомість, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає лише порушене право. При цьому суд не здійснює захист прав на майбутнє, без встановлення фактичного порушення, ґрунтуючись лише на припущенні про можливість неправомірної поведінки суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з 60% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, про що повідомлено позивача листом №3085-3528/К-03/8-1100/20 від 10.11.2020 (а.с.13, 110).
Позивач, вважаючи, що дії відповідача, якими зменшено розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 60% та проведено перерахунок належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 60% є протиправними, порушує його права та інтереси, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою та третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно ч.ч.4, 5 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, суд враховує, що позивачу призначено довічне грошове утримання на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, де ч.3 ст.138 передбачала "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
До того ж, суд зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Так, у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зокрема зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку має визначатись у відповідності до ч.3 ст. 142 Закону № 1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Однак, суд звертає увагу на те, що зміна відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що призначалася позивачу відповідно до Закону №2453-VI, відбулася вже після призначення та перерахунків щомісячного довічного грошового утримання позивача, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що з 01.10.2016, з урахуванням постанови Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2016 по справі №385/1489/16-а, ОСОБА_1 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.65-зв.-104).
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 05.04.2001 року №3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині 3 статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Таким чином, при перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі положень Закону №2453-VI, його розмір має обчислюватися, виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у відсотках, право на які особа набула на момент виходу у відставку, і їх розмір не може бути зменшений наступними змінами в законодавстві.
Отже, застосування відсоткового показника, передбаченого частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
До того ж, суд зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці змінною величиною є лише розмір довічного грошового утримання, натомість відсоткове значення розміру довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні, є незмінним.
Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а.
З урахуванням наведеного, відповідач, здійснюючи з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці у зв'язку з підвищенням суддівської винагороди, протиправно зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, призначеного та виплачуваного у розмірі 90% відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, до 60% відповідних сум суддівської винагороди, що призвело до порушення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі, встановленому законодавством.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування".
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд звертає увагу, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 60% відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, при здійсненні перерахунку з 19.02.2020 є необґрунтованими та протиправними.
Таким чином, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1 , виходячи з 90% відповідних сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
При цьому, суд зазначає, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч.4 ст.372 КАС України).
У разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".
У разі можливих зловживань з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Щодо клопотання позивача про допущення рішення суду до негайного виконання, суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
У цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум пенсії та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць відсутні. Рішення суду в частині зобов'язання Головного управління ПФУ в Кіровоградській області виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії не може бути допущено до негайного виконання, оскільки це зобов'язання відповідача є похідним від виконання ним рішення суду про здійснення перерахунку пенсії та подальшого визначення різниці між сумою перерахованої та раніше виплаченої пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 840,80 грн. (а.с.7) слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ: 20632802) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні його перерахунку з 19.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1 , виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки №164 від 20.02.2020 року, виданої ТУ ДСА України в Кіровоградській області, та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина