26 січня 2021 року № 320/13329/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії приватного виконавця Говорова Павла Володимировича щодо винесення постанови від 23.10.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 61272950.
- зобов'язати приватного виконавця Говорова Павла Володимировича усунути порушення прав позивача шляхом скасування постанови від 23.10.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 61272950.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.03.2019 Броварський міськрайонний суд Київської області на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2018 р., видав виконавчий лист № 361/3560/17, яким вирішив: «зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у вільному доступі до квартири АДРЕСА_1 ».
Виконавчий лист було пред'явлено до виконання Приватному виконавцю Говорову Павлу Володимировичу , на підставі чого 13.02.2020 було відкрито виконавче провадження № 61273201.
У березні 2020 року заявниця оскаржила вказану постанову.
Ухвалою суду від 11.06.2020 по справі №361/1544/20 у задоволенні скарги було відмовлено.
27.03.2020 приватний виконавець Говоров П.В. виніс постанову про накладення штрафу на боржника у сумі 1700 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.
Вказану постанову було оскаржено до Броварського міськрайонного суду Київської області, але у задоволенні скарги було відмовлено через звернення до неналежного суду.
Також позивач зазначає, що 22.06.2020 приватний виконавець Говоров П.В. зателефонував боржнику ОСОБА_2 і повідомив про призначення виконавчих дій на 24.06.2020 о 12.00. Боржники в цей день залишились вдома, але виконавець та стягувач не з'явилися.
30.11.2020 вона отримала поштове відправлення з постановою приватного виконавця Говорова П.В. від 23.10.2020 про накладення штрафу на боржника у сумі 3400 грн. за повторне невиконання судового рішення без поважних причин.
Позивач вказує, що невиконання рішення суду боржниками полягало б у чиненні перешкод у вільному доступі стягувача ОСОБА_3 до спірної квартири. Але стягувач жодного разу до квартири не з'являвся. Отже рішення суду не виконане боржником з поважних причин, відтак оскаржувана постанова приватного виконавця Говорова П.В. від 23.10.2020 про накладення штрафу є протиправною і підлягає скасуванню.
Представником відповідача адвокатом Ковалем Р.О. подано пояснення на позовну заяву та долучено копії Акту приватного виконавця від 27.03.2020 та від 23.10.2020, копію постанови про накладення штрафу від 27.03.2020. У поданій заяві посилається на систематичне оскарження ОСОБА_1 дій приватного виконавця в рамках ВП № 61272950, що свідчить про її намір не виконувати рішення суду. Зазначає про правомірність постанови приватного виконавця від 23.10.2020, оскільки ОСОБА_1 станом на 23.10.2020 не виконано рішення суду у встановлений строк. У зв'язку з цим просить суд відмовити у задоволенні її позовних вимог.
Від учасників справи до суду жодних клопотань не надходило.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.
У судове засідання, призначене на 25.01.2021, сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили, у зв'язку із чим, керуючись ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд на місці ухвалив, подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватним виконавцем Говоровим П.В. при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 27.03.2019 Броварським міськрайонним судом Київської області № 361/3560/17, про зобов'язання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у вільному доступі до квартири АДРЕСА_1 , прийнято постанову від 23.10.2020 про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Положеннями статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті даної справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений приватним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника поклали штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №821/1568/16.
Як встановлено під час розгляду справи, приватним виконавцем Говоровим П.В. складено Акт від 27.03.2020 та прийнято постанову від 27.03.2020 про накладення на боржника - позивача штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 1700 грн., зобов'язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.
23.10.2020 відповідачем складено Акт про те, що боржником не виконано рішення суду про зобов'язання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у вільному доступі до квартири АДРЕСА_1 , за участю понятих: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та на позивача накладено штраф з підстав повторного невиконання рішення суду.
Крім того, згідно з Інформацією про виконавче провадження відповідачем 26.11.2020 було залучено працівників поліції Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області до участі у проведенні виконавчих дій 01.12.2020 в рамках ВП № 61273201 (а.с.9-10).
Позивач не заперечує обставин невиконання рішення суду, проте зазначає, що рішення не виконане нею з поважних причин, а саме: стягувач ОСОБА_3 не з'являвся до спірної квартири.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо поважності причин тривалого невиконання рішення суду про зобов'язання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у вільному доступі до квартири АДРЕСА_1 . Натомість відповідач довів правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваної постанови.
Водночас, суд зважає на ті обставини, що виконавче провадження відкрито ще 13.02.2020, станом на 23.10.2020 рішення суду боржником не виконане, об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником в даному випадку, відсутні. При цьому постанова приватного виконавця про накладення штрафу належить до видів відповідальності за невиконання рішення без поважних причин, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
З огляду на встановлені у суді обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для застосування до позивача санкції відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.