про повернення позовної заяви
26 січня 2021 року м. Київ № 320/13913/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу № 1620 від 09.06.2020 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: доказів, які підтверджують факт того, що строк звернення до адміністративного суду не був пропущений або ж заяву про поновлення такого строку із доказами поважності причин його пропуску.
До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2021.
Вирішуючи питання щодо приведення представником позивача позовної заяви у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд в ухвалі від 04.01.2021 вказав, що позов подано позивачем після закінчення строків, встановлених законом.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач, зокрема, не погоджується з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування за фактом розукомплектування ТРМ-А-80 №899, ТРМ-А-80 №784 мотопіхотного батальйону" від 09.06.2020 №1620 в частині покладення збитків на майора ОСОБА_1 та притягнення його до повної матеріальної відповідальності.
Зі змісту позовної заяви слідує, що оскаржуваний наказ винесено 09.06.2020, тоді як з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду через засоби поштового зв'язку лише у грудні 2020 року, тобто за межами місячного строку звернення до адміністративного суду для даної категорії спорів.
За наведених обставин суд наголосив, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем, зокрема, шляхом подання до суду доказів поважності причин пропуску такого строку.
При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).
Як вбачається зі змісту поданої представником позивача заяви, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом він посилається на епідеміологічну обстановку в країні.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, Кабінетом Міністрів України постановою від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22.05.2020 року до 31.07.2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Згідно з підпунктом другим пункту 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ (далі за текстом Закон № 540-ІХ), який набрав чинності з 02.04.2020, розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3, яким передбачено, що під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 49, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення або пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, строк звернення до адміністративного суду був продовжений на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
У зазначеній редакції пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України діяв до 17.07.2020.
17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ" (далі за текстом Закон № 731-ІХ).
Вказаним Законом пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено у наступній редакції:
"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону № 540-ІХ, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, у силу положень Закону № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону № 540-ІХ, у тому числі строки, встановленні для звернення до адміністративного суду, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом № 731-IX, тобто 06.08.2020.
При цьому, з матеріалів доданих до позовної заяви та заяви на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2021 вбачається, що за правовою допомогою щодо оскарження наказу № 1620 позивач звернувся до Білоцерківського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги 13.07.2020.
Однак, до суду, через засоби поштового зв'язку, представник позивача звернувся лише 22.12.2020, тобто за межами процесуальних строків, встановлених статтею 122 КАС України.
У цьому контексті, суд зазначає, що з набранням чинності Законом № 731-IX поновлення процесуального строку, у тому числі строку звернення до адміністративного суду, здійснюється судом за заявою учасника справи та лише у випадку, якщо причини пропуску визнано поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У свою чергу, право на поновлення процесуального строку з підстав, передбачених Законом № 731-IX, не є абсолютним, і особа, яка звертається до суду з відповідним клопотанням, повинна належним чином обґрунтувати наявність цих підстав.
Суд враховує, що в Україні загалом та у м. Києві та Київській області зокрема встановлено адаптивний карантин, під час якого діють лише окремі обмеження. Ця обставина додатково свідчить про обов'язок учасника справи, який заявляє клопотання про поновлення (продовження) процесуального строку у зв'язку з карантином, належним чином пояснити, які саме карантинні обмеження перешкоджають в реалізації процесуальних прав.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає змогу дійти висновку, що заява про поновлення процесуального строку, у даному випадку, має містити обґрунтування щодо того, які саме карантинні обмеження унеможливили звернення до адміністративного суду.
Загальні твердження представника позивача про епідеміологічну обстановку в країні, що в свою чергу, на його думку зумовлює те, що строк звернення до адміністративного суду пропущено позивачем з поважним причин, суд вважає необґрунтованими.
Суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України та іншими законами, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17.04.2018 року у справі № 9901/473/18, від 11.03.2019 року у справі № 9901/95/19 та від 08.04.2019 року у справі № 9901/138/19.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги ту обставину, що представником позивача не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, - повернути позивачу.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.