26 січня 2021 року № 320/10912/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування Акту про результати камеральної перевірки, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Акт про результати камеральної перевірки дотримання вимог Закону України № 592 від 25.09.2020 № 8375/10-36-51;
- зобов'язати ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) нарахування з єдиного соціального внеску у сумі 18276 грн. 72 коп. шляхом виключення даних про наявність недоїмки з ЄСВ.
Ухвалою суду від 09.11.2020 року відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебував на обліку в Бориспільському управлінні ГУ ДПС у Київській області як фізична особа-підприємець. 14.02.2019р відбулось припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням. 27.08.2020 року, керуючись ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за кодом платників», позивачем була подана до Бориспільського управління ГУ ДПС у Київській області заява про списання сум недоїмки, а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017р до дня набрання чинності Закону №592.
25.09.2020р ним було отримано Акт про результати камеральної перевірки дотримання вимог Закону України № 592, від 25.09.2020 року № 8375/10-36-51.
У даному акті Головний державний ревізор-інспектор Оксана Бандурка зазначила, що ОСОБА_1 не дотримано умов, передбачених пунктом 9-15 ЗУ від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі- Закон №2464-VI), а саме: платником подана заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до введення в дію Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон № 592-ІХ), заява на припинення підприємницької діяльності подана до 03.06.2020 р. (14.02.2019р). Позивач посилається на те, що відповідачем при здійснені перевірки не виконано вимоги положень Податкового кодексу України, і, як наслідок, вказаний акт перевірки є незаконним, а отже, він підлягає скасуванню.
Позивач також зазначає, що 16.10.2020 р. ним було отримано лист ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 року № 33110/ФОП/10-36-10-02-14.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає про правомірність прийнятих ним рішень. Вказує, що станом на 25.09.2020 року за даними інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн., у т.ч.: за 2017 рік - 8448,0 грн.; за 1 кв 2018 року - 2457,18 грн.; за 2 кв 2018 року - 2457,18 грн.; за 3 кв 2018 року - 2457,18 грн.; за 4 кв 2018 року - 2457,18 грн. Таким чином, враховуючи викладене контролюючий орган діяв виключно в межах законодавства, прав позивача порушено не було, у зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, з 20.04.2015 року позивач перебував на обліку в Яготинській ДПІ Бориспільського управління ГУ ДПС у Київській області як фізична особа-підприємець, на загальній системі оподаткування. 14.02.2019 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за власним рішенням.
Згідно інформації контролюючого органу, позивач перебуває в стані 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
27.08.2020 року позивачем була подана до Бориспільського управління ГУ ДПС у Київській області заява про списання сум недоїмки, а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017р до дня набрання чинності Закону №592.
25.09.2020 року контролюючим органом прийнято Акт № 8375/10-36-51 про результати камеральної перевірки дотримання вимог Закону України № 592, за заявою платника у порядку, визначеному Законом №2464, несплачених станом на день набрання чинності Закону №592 недоїмки, штрафних санкцій та пені за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592 (а.с. 11).
За результатами камеральної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не дотримано умови, передбачені пунктом 9-15 Закону № 2464-VI, а саме: платником подана заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до введення в дію Закону № 592-ІХ, до 03.06.2020р (14.02.2019р). Підстави для скасування заборгованості по єдиному внеску за період з 01.01.2017року відсутні.
28.08.2020 року позивачем було подано звітність з єдиного соціального внеску за 2017, 2018 та 2019 роки, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Станом на 25.09.2020 року за даними інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн.
По суті спірних правовідносин судом встановлено наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
02.06.2020 року було опубліковано Закон №592-IX, пунктом 1 прикінцевих положень якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з положеннями пункту 5 розділу I Закону №592, який набрав чинності з 03.06.2020 року, передбачено, внести до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" такі зміни, зокрема, у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнити пунктом 9-15 такого змісту:
"9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню".
Окрім цього, Міністерство фінансів України листом від 26.08.2020 №11220-16-62/26150 надало роз'яснення щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону №2464-VI, згідно якого обов'язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону №2464, зокрема, подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску.
Враховуючи вищенаведене, дія пункту 9-15 Закону №2464 поширюється на фізичних осіб-підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону України від 13.05.2020 №592.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що підставою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску є факт відсутності отриманого фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування доходу у період з 01.01.2017 року, своєчасне звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності та подання звітності з єдиного внеску.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 14.02.2019 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням, 28.08.2020 року позивач подав звітність з ЄСВ, 27.08.2020 року звернувся до Головного управління ДПС у Київській області із завою про списання заборгованості, матеріали справи не місять доказів отримання позивачем доходів за період з 01.01.2017 року по 14.02.2019 року.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено у задоволенні заяви позивача про списання сум недоїмки з єдиного внеску з посиланням на той факт, що заява про припинення підприємницької діяльності ним була подана до 03.06.2020 року - 14.02.2019 року.
Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, №71917/01 та №10260/02).
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Оскільки станом на 25.09.2020 року за даними інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн., з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом зобов'язання Головне управління ДПС у Київській області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 нарахування з єдиного соціального внеску шляхом виключення даних про наявність недоїмки з ЄСВ у відповідності до приписів Закону №592 за період з 01.01.2017 року по 14.02.2019 року.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акту про результати камеральної перевірки дотримання вимог Закону України № 592 від 25.09.2020 № 8375/10-36-51 суд зазначає наступне.
Підпунктами 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України визначено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Між тим, відповідно до підпункту 61.1.3 пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
В розрізі положень пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Як зазначено у пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого контролюючим органом може бути прийняте податкове рішення.
Контролюючий орган не позбавлений права фіксувати в акті перевірки обставини та викладати власні висновки щодо таких обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, складених на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.
Враховуючи викладене, дії податкового органу щодо складення акту перевірки є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності фактів, які самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.
Разом з тим, оцінка висновків акту перевірки надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17 січня 2018 року у справі № 1570/7146/12.
З огляду на зазначені обставини, суд дійшов до висновку, що оскаржуваний акт перевірки контролюючого органу не порушує права чи інтереси позивача, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність рішення контролюючого органу про відмову у списанні заборгованості критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання ГУ ДПС у Київській області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 нарахування з єдиного соціального внеску у сумі 18276 грн. 72 коп. шляхом виключення даних про наявність недоїмки з ЄСВ.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1681,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 20.11.2020.
Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень в розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) нарахування з єдиного соціального внеску у сумі 18276 грн. 72 коп. шляхом виключення даних про наявність недоїмки з ЄСВ.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.