ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" січня 2021 р. справа № 300/2955/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу в сумі 30 962,40 грн, -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також - позивач) 27.10.2020 звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі, також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 30 962,40 грн.
Підставою звернення до суду слугувала реалізація позивачем підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України в зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, що сплачується власниками об'єктів житлової нерухомості.
До суду, 02.11.2020 надійшла відповідь від управління ДМС в Івано-Франківській області на запит органу державної влади щодо доступу до персональних даних, якою підтверджено, що починаючи з 06.02.2013 ОСОБА_1 зареєстрований за такою адресою місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.21).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 (а.с.22-23) позовну заяву Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом: - подання належного документального підтвердження надіслання ОСОБА_1 копії позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами рекомендованим листом з повідомленням про вручення на поштову адресу, що відповідає зареєстрованому місцю проживання (перебування) відповідача; - подання належним чином засвідчених копій документів, які підтверджують узгодженість грошового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальному розмірі 30 962 гривні 40 копійок.
Від позивача, 12.11.2020 надійшла заява про надання доказів та долучені до неї документи, якими усунуто недоліки позовної заяви (а.с.29-39 та зворотна сторона).
Ухвалою суду від 27.11.2020 відкрито провадження у даній справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.40-41).
До суду, 02.11.2020 надійшла відповідь від управління ДМС в Івано-Франківській області на запит органу державної влади щодо доступу до персональних даних, якою підтверджено, що починаючи з 06.02.2013 ОСОБА_1 зареєстрований за такою адресою місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.21).
Відповідач у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) строк відзиву на позовну заяву не подав.
Ухвала про відкриття провадження у відповідності до частини 10 статті 171 КАС України направлена сторонам із дотриманням вимог статті 126 КАС України.
Зазначена ухвала суду, направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , однак ним не отримана, про що свідчить наявний в матеріалах справи конверт поштового відправлення із відміткою відділення поштового зв'язку про повернення рекомендованого листа відправнику у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.43-48).
Відповідно до частини 11 статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Разом з цим, пунктом 4 частини 1 статті 127 КАС України встановлено, що часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на те, що поштову адресу, на яку судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі підтверджено листом управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 04.11.2020 №2601.4-5632/26.2-20 (а.с.27), в силу приписів вищенаведених правових норм, копія ухвали вважається врученою відповідачу належним чином.
Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №241924252 від 27.01.2021 (а.с.50-54), у власності відповідача перебував житловий будинок з приміщеннями громадського призначення площею 754,3 м2 (житлова площа 226,5 м2), який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . У власність вказаний об'єкт отримано відповідачем 21.04.2015, відповідно до свідоцтва про право власності №36575766 від 22.04.2015, виданого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №20825727 від 22.04.2015. Державну реєстрацію припинення права власності зареєстровано 13.01.2018.
Позивачем щодо ОСОБА_1 винесено податкове повідомлення-рішення, від 31.05.2018 №0043407-5502-0915, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості за 2017 рік в сумі 30 962,40 грн (а.с.9).
Вказане податкове повідомлення-рішення направлялося відповідачу за поштовою адресою місця проживання, що зазначена у витязі з інформаційної бази даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області - Автоматизованої інформаційної системи ДПС України «Податковий блок», а також, у витязі з Державного реєстру фізичних осіб (а.с.13, 37-38), а саме: АДРЕСА_3 . Проте, податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 не отримано з незалежних від контролюючого органу причин, що підтверджується копією поштового конверта, який повернувся позивачу з довідкою Укрпошти про повернення відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с.9-11).
Окрім цього, 21.02.2020 позивачем складено податкову вимогу форми «Ф» №2354-54, якою визначено податковий борг ОСОБА_1 в загальному розмірі 104 670,50 грн (а.с.7), та направлялася відповідачу, проте не вручена з незалежних від контролюючого органу причин, що підтверджується копією поштового конверту, який повернувся позивачу з довідкою Укрпошти про те, що адресат за вказаною адресою не проживає (а.с.8).
Виконуючи вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02.11.2020 (а.с.22-23), представницею ГУ ДПС в Івано-Франківській області 12.11.2020 подано до суду заяву про надання доказів (а.с.29-32), у якій зазначено про те, що за відомою суду адресою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , позивач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з інформаційної бази даних ГУ ДПС. Підприємницьку діяльність ОСОБА_1 припинив 30.12.2016, однак обов'язку повідомити контролюючий орган протягом одного місяця з дня припинення діяльності про місце реєстрації/зміну місця проживання, не виконав. Враховуючи зазначене, представниця наголосила, що з моменту припинення діяльності фізичної особи-підприємця, місце реєстрації фізичної особи відповідатиме адресі, зазначеній в Державному реєстрі фізичних осіб - платників, якою, як уже зазначено вище, є АДРЕСА_3 .
Податкове зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 31.05.2018 №0043407-5502-0915 у встановлений законом строк відповідач не сплатив, в результаті чого виникла податкова заборгованість в сумі 30 962,40 грн, що підтверджується довідкою про суму податкового боргу за платежами ФО ОСОБА_1 від 22.10.2020 (а.с.6) та відомостями інтегрованої картки платника податку станом на 30.10.2018 (а.с.12).
У зв'язку із несплатою заборгованості ОСОБА_1 , позивач, реалізовуючи свої повноваження, звернувся до суду з метою стягнення податкового боргу.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом. Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Суд зазначає, що в даній адміністративній справі застосовує приписи Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України (надалі, також ПК України) визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та у строки, визначені податковим законодавством.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Стаття 8 ПК України визначає види податків та зборів. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.
Положеннями статті 36 ПК України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 ПК України. Згідно з пунктом 38.1. статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2).
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 даної статті цього ж Кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 даного Кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з абзацом 2 пункту 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із пунктом 87.1. статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Як встановлено судом ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об'єкт нежитлової нерухомості та у відповідності до вимог пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з чим позивачем правомірно винесено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення про сплату податку за 2017 рік, яке позивачем направлялося відповідачу на відому адресу реєстрації, яка зазначена в базі Державного реєстру фізичних осіб, проте не вручене з незалежних від контролюючого органу причин, а тому вважається таким, що вручене належним чином. Докази оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення у матеріалах справи відсутні.
Податкова вимога, яка направлена відповідачу не відкликана та не погашена платником податку, а тому надалі підстав направляти нову податкову вимогу в контролюючого органу не було.
Таким чином, контролюючим органом дотримано процедуру визначення податкового зобов'язання, повідомлення відповідача про наявне податкове зобов'язання та набуття податковим зобов'язанням статусу податкового боргу.
Отже, враховуючи те, що податковий борг в розмірі 30 962,40 грн виник в результаті порушення відповідачем вимог податкового законодавства, останнім не подано жодного доказу його сплати або оскарження його нарахування, суд дійшов висновку про підставність, обґрунтованість вимог позивача та наявність підставі для їх задоволення в повному обсязі.
Згідно з приписами частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що позивачем у справі підтверджено тільки сплату судового збору, судові витрати не підлягають розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг в розмірі 30 962 (тридцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 43142559;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.