ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" січня 2021 р. справа № 300/2877/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради Богородчанського району Івано-Франківської області про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,-
22.10.2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Богородчанської селищної ради Богородчанського району Івано-Франківської області (надалі - відповідач, Богородчанська селищна рада) про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Богородчанської селищної ради від 06.10.2020 року за №1239, яким ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1037 га (кадастровий номер 2620455100:01:001:1417), що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати зазначене рішення, зобов'язати відповідача прийняти рішення про погодження проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки.
23.11.2020 року від Богородчанської селищної ради надійшов відзив на адміністративний позов за №897/02-39 від 17.11.2020 року. У відзиві представник відповідача зазначив, що до компетенції суду не входить зобов'язання відповідача приймати на сесії будь-яке конкретне рішення. Оскільки, на переконання представника відповідача, відповідно до чинного законодавства України суд не має права здійснювати повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування, позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
У поданій суду відповіді на відзив від 26.11.2020 року позивач зазначив, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли наявний лише один правомірний та законно обгрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Вказав, що законом передбачено підстави, за яких державний орган може відмовити у затвердженні проекту, в разі відсутності таких підстав, відповідач зобов'язаний погодити проект землеустрою. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.02.2019 серії ННМ834500, є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1037 га, кадастровий номер 2620455100:01:001:1417, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком відділу містобудування та архітектури Богородчаснської районної державної адміністрації за №105/01-19 від 09.09.2019 в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, уповноважений орган містобудування та архітектури погодив проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у межах ч.2 ст. 186-1 Земельного кодексу України.
У відповідності до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 01.10.2019 за №12752/88-19 даний проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим нормативно-правовим актам. Підсумкова оцінка проекту - погоджується.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року у справі №300/532/20 було зобов'язано Богородчанську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2019, зареєстровану відповідачем за №Ш-644, та за наслідками її розгляду прийняти рішення відповідно до статті 59 Закону України Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 20 Земельного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідач, розглянувши рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року у справі №300/532/20, рішення Восьмого апеляційного суду від 21.08.2020 року за №300/532/20, заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , з метою зміни цільового призначення земельної ділянки, керуючись ст.ст. 12, 20, 89, 126, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.25 Закону України «Про землеустрій», ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняв рішення від 06.10.2020 року за №1239 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки.
Позивач, вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його права, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 вищевказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Приписами частин 1, 2, 3, 10 статті 59 Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
У відповідності до частини 3 статті 20 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом та погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У відповідності до положень частини 2 статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Частинами 4 та 5 статті 186-1 Земельного кодексу України, передбачено, що Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Відповідно до частини 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно з частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1037 га (кадастровий номер 2620455100:01:001:1417), яка розташована по АДРЕСА_1 . Дана обставина згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає, як така, що визнається учасниками справи і у суду немає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.
Як вже зазначено вище, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року у справі №300/532/20 було зобов'язано Богородчанську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2019, зареєстровану відповідачем за №Ш-644 та за наслідками її розгляду прийняти рішення відповідно до статті 59 Закону України Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 20 Земельного кодексу України.
Однак, з рішення від 06.10.2020 року за №1239 Богородчанської селищної ради вбачається, що суб'єктом земельних правовідносин за наслідками розгляду Проекту землеустрою хоча і прийнято відповідний акт у формі спірного рішення, проте відмова в затверджені проекту землеустрою не мотивувалася та не обґрунтовувалася.
Вищезазначене рішення містить тільки посилання на норми законодавства, якими керувався відповідач відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак без визначених конкретно положень відповідної норми права, що не дає змоги встановити дійсну фактичну і правову підставу, яка(які) слугувала(и) для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1037 га (кадастровий номер 2620455100:01:001:1417), що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Одночасно суд приймає до уваги те, що відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Богородчаснської районної державної адміністрації за №105/01-19 від 09.09.2019 в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, уповноважений орган містобудування та архітектури погодив проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 виключно у межах ч.2 ст. 186-1 Земельного кодексу України. Також, згідно з висновком експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 01.10.2019 за №12752/88-19 даний проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим нормативно-правовим актам. Підсумкова оцінка проекту - погоджується.
Жодних інших правових підстав, ніж ті, які передбачені частини 6 статті 186-1 Земельного кодексу України, для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми Земельного кодексу України не містять.
У зв'язку із зазначеним суд вважає, що відповідач порушив наведені норми чинного законодавства щодо розгляду та вирішення заяви позивача шляхом прийняття оскаржуваного рішення про відмову у затвердженні вищезазначеного проекту землеустрою.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
При цьому суд, приймаючи дане рішення, жодним чином не втручається в дискреційні повноваження Богородчанської селищної ради Богородчанського району Івано-Франківської області.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 186-1 Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Крім того, відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Всупереч вимогам цієї статті, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності проекту землеустрою вимогам чинного законодавства України, а отже, не довів та не обґрунтував правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведене, на переконання суду рішення відповідача від 06.10.2020 року за №1239 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню. Відтак, з метою захисту порушених прав позивача, Богородчанську селищну раду слід зобов'язати ухвалити рішення про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1037 га (кадастровий номер 2620455100:01:001:1417), яка розташована по АДРЕСА_1 , з метою зміни цільового призначення на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в загальному розмірі 840,80 грн. згідно квитанції за №63/18953/1/350580109 від 21.10.2020 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Богородчанської селищної ради підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.
На підставі ст.ст. 19, 129-1 Конституції України, ст.ст. 20, 186-1 Земельного кодексу України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Богородчанської селищної ради Богородчанського району Івано-Франківської області про відмову ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за №1239-34 від 06.10.2020 року.
Зобов'язати Богородчанську селищну раду Богородчанського району Івано-Франківської області ухвалити рішення про затвердження ОСОБА_1 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1037 га (кадастровий номер 2620455100:01:001:1417), яка розташована по АДРЕСА_1 з метою зміни цільового призначення на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Богородчанської селищної ради Богородчанського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. судових витрат зі сплати судового збору.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
відповідач: Богородчанська селищна рада Богородчанського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04357035, вул. Шевченка, 66, селище Богородчани, Івано-Франківська область, 77701.
Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.