27 січня 2021 року Справа № 280/7443/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттафт» (вул. Набережна, буд. 28, м. Енергодар, Запорізька область, 71502) про стягнення заборгованості з рахунків у банках, -
19.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттафт» (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: стягнути з відповідача грошові кошти до бюджету в розмірі 21386,00 грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 29.07.2020 №31933/10/55.8-16 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттафт» становить 21386,50 грн., а саме: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 20366,50 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1020,00 грн. Зазначає, що на адресу відповідача надсилалась податкова вимога форми «Ю» № 78292-17 від 07.08.2018. Вказує, що на даний час суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу. Оскільки платником податків не вживаються заходи щодо погашення заборгованості, просить стягнути її у судовому порядку.
Ухвалою від 26.10.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 19.11.2020 без виклику (повідомлення) учасників справи.
На адресу суду повернулась судова кореспонденція, яка направлялась відповідачу за місцем реєстрації, з відміткою поштового відділення: неправильно зазначена (відсутня) адреса.
Місце державної реєстрації відповідача підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8-12).
Також відомості щодо адреси відповідача перевірені судом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вимог статей 205, 229 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Венттафт» (код ЄДРПОУ 41413008) є юридичною особою та знаходиться за адресою: 71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Набережна, буд. 28.
Згідно даних про банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттафт» у відповідача наявні відкриті рахунки в установах банків.
Згідно довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 29.07.2020 №31933/10/55.8-16 податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттафт» станом на 29.07.2020 становить 21386,50 грн., а саме: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 20366,50 грн. (основний платіж - 10601,00 грн., штрафна санкція - 9765,50 грн) та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1020,00 грн. (штрафна санкція - 1020,00 грн.).
Суд встановив, що податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) приватних підприємств становлять самостійно нараховані суми коштів, як зазначені у податкових деклараціях:
- від 19.07.2018 у розмірі 721,00 грн.;
- від 23.08.2020 у розмірі 9880,00 грн.
Крім того, податковий борг складається з нарахованої контролюючим органом суми коштів відповідно до податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Львівській області:
- № 0215061231 від 23.08.2018, яким визначено суму грошового зобов'язання розмірі 170,00 грн.;
- № 0180321231 від 24.07.2018, яким визначено суму грошового зобов'язання розмірі 3239,83 грн.;
- № 0261751231 від 24.09.2018, яким визначено суму грошового зобов'язання розмірі 160,00 грн.;
- № 0261761231 від 24.09.2018, яким визначено суму грошового зобов'язання розмірі 884,00 грн.;
- № 0049095212 від 17.07.2019, яким визначено суму грошового зобов'язання розмірі 4080,00 грн.;
- № 0099495504 від 24.11.2019, яким визначено суму грошового зобов'язання розмірі 1231,67 грн.
Заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств становлять нараховані контролюючим органом суми коштів відповідно до податкового повідомлення- рішення № 0025815212 від 02.04.2019, яким визначено суму грошового зобов'язання розмірі 1020,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлялось контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією.
Відповідачу направлялась податкова вимога форми «Ю» № 78292-17 від 07.08.2018 на суму податкового боргу 6741,00 грн.
Докази, які б підтверджували ту обставину, що вищезгадані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідачем оскаржувались у матеріалах справи відсутні, відповідно, визначені у них зобов'язання є узгодженими.
Відомості про сплату податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттафт» у матеріалах справи відсутні.
Вважаючи, що суми грошових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, контролюючий орган звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як встановлено в абзаці 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З аналізу наведених положень слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими.
Таким чином, враховуючи, що доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та станом на момент розгляду даної справи, заявлені позивачем до стягнення грошові зобов'язання відповідача вважаються узгодженими.
У той же час, зазначені грошові зобов'язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу.
Доказів на спростування вказаного факту відповідачем не надано.
Згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Докази вжиття Товариством з обмеженою відповідальністю «Венттафт» заходів щодо погашення податкового боргу в сумі 21386,00 грн. в матеріалах справи відсутні.
Як визначено п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Із матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача надіслана податкова вимога форми «Ю» від № 78292-17 від 07.08.2018 на суму 6741,00 грн.
У матеріалах справи відсутні відомості, що податковий борг до моменту розгляду справи переривався, або є погашеним відповідачем у справі.
Доказів оскарження та скасування зазначеної податкових вимог та визначених у ній суми податкового боргу відповідачем не надано.
Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу.
Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу платника податків за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Отже, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.
Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, а відтак і дотримана встановлена Податковим кодексом України процедура, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу, а тому вимоги позивача про стягнення податкового боргу за рахунок грошових коштів на банківських рахунках платника податків, відповідають приписам чинного законодавства.
З огляду на наведене, а також враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми податкового боргу, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Натомість, відповідач по справі не надав жодного доказу на спростування позовних вимог.
Отже, з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттафт» (вул. Набережна, буд. 28, м. Енергодар, Запорізька область, 71502) про стягнення заборгованості з рахунків у банках, - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттафт» грошові кошти до бюджету в розмірі 21386,00 грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 27.01.2021.
Суддя Р.В. Кисіль