22 січня 2021 року Справа № 280/8323/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Прус Я.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати висновок комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, оформлений протоколом від 30.07.2020 № 110 щодо відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги;
зобов'язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як особі, яка отримала захворювання під час виконання обов'язків військової служби, пов'язане із захистом Батьківщини, що призвело до часткової втрати працездатності у розмірі, встановленому ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги від 30.07.2020 № 110, з підстав, що позивача звільнено з військової служби 15.08.2019, а ступінь втрати працездатності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з захистом Батьківщини та проходження військової служби встановлено 24.06.2020, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, встановлений пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач зазначає, що відповідачем не враховано те, що наявність хвороб, які були причиною його звільнення зі служби, пов'язані із захистом Батьківщини за висновком військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2019 №587, діагностовано в серпні 2019 року, а у подальшому їх наявність підтверджена. Крім того, на думку позивача, безпідставними є посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою, оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги, в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, про що свідчить судова практика Верховного Суду, зокрема к постановах від 04.03.2020 у справі №826/6846/16 та від 29.04.2020 у справі №760/9823/16-а.
Ухвалою судді від 23.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначене на 17 грудня 2020 року без виклику учасників справи. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 08 грудня 2020 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (вх. №59472), у якому пояснює, що пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, визначено термін для призначення та виплати одноразової грошової допомоги - три місяці між звільненням з військової служби та втратою працездатності, тому отримання позивачем захворювання (24.06.2020) під час виконання ним обов'язків військової служби та в подальшому пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби (15.08.2019) не дає право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, наголошує, що у відповідності до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. На підстави наведеного, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України, має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , дата видачі 24 травня 2016 року
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 14.02.2019 №46, з солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби за контрактом на 6 (шість) місяців з 14.02.2019 по 14.08.2019, з 14 лютого 2019 року зараховано до списків особового складу, та на всі види забезпечення.
Згідно з довідкою №587 від 01.08.2019 вбачається, що 01 серпня 2019 року проведено медичний огляд госпітальною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 та встановлено стан після загострення спондилогенної люмбоішалгії праворуч з помірним больовим синдромом без порушення функції, захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Потребує лікування в порядку реабілітації в обласному госпіталі для ветеранів війни м. Святогірськ на 15 календарних днів.
Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №240 від 15.08.2020 солдата ОСОБА_1 , старшого водія-оператора 1 взводу протитанкових керованих ракет 2 батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 15.08.2020 №205-РС (по особовому складу) відповідно до пункту "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважати таким, що справи та посаду здав, з 15 серпня 2019 року виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної придатності у відсотках серії АГ №0015201, виданої на підставі акта огляду МСЕК №227 від 24.06.2020, ступінь втрати позивачем професійної працездатності у відсотках: двадцять (20%), причина втрати професійної працездатності: захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини, дата встановлення страхового випадку: витяг ЦВЛК (з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку з захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв) №272 від 24.04.2020.
Зі змісту пункту 38 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №110 від 30.07.2020 вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції Закону України в 06.09.2018 №2522-УІІІ) передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Заявника звільнено з військової служби 15.08.2019, а 24.06.2020 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби (підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII).
За приписами частини 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2014 № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Абзацом четвертим пункту 7 Порядку №975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Пунктом 11 Порядку №975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.
Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Згідно із пунктом 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Судом встановлено, що позивача звільнено у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Також, судом встановлено, що згідно довідки від 24.06.2020 серії АГ №0015201, позивачу встановлено втрату працездатності 20%, причина втрати професійної працездатності захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини.
Суд наголошує, що підставою для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є дотримання сукупності умов: отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювання військовослужбовця із виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності.
У разі встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, від 25.04.2019 у справі 806/2192/18, від 26.06.2019 у справі 641/8966/16-а.
Абзацом 2 пункту 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-XII законодавство пов'язує з часом встановлення особі ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги. При цьому, отримання особою одноразової грошової допомоги на підставі даної статті Закону пов'язується із часом встановлення відсотка втрати працездатності, що впливає на розмір такої допомоги.
Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної придатності у відсотках серії АГ №0015201, виданої на підставі акта огляду МСЕК №227 від 24.06.2020, ступінь втрати позивачем професійної працездатності у відсотках: двадцять (20%), дата встановлення страхового випадку - витяг ЦВЛК №272 від 24.04.2020.
Отже, у довідці медико-соціальної експертної комісії серії АГ №0015201 зазначена дата, яка в розумінні пункту 3 Порядку №975, вважається днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі його виникнення.
Доводи позивача, викладені як в позові, що наявність хвороб було діагностовано в серпні 2019 року за висновком військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2019 №587, а тому відповідач дійшов помилкового висновку щодо встановлення позивачу відсотку втрати працездатності після спливу 3 місяців з моменту звільнення зі служби, суд вважає помилковими, оскільки датою встановлення втрати працездатності є дата, зазначена в довідці медико-соціальної комісії. Проте як висновок Центральної військово-лікарської комісії встановлює пов'язаність наявних у особи хвороб із проходженням військової служби та не встановлює відсоток втрати працездатності.
Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 04.03.2020 по справі № 826/6846/16 та від 29.04.2020 по справі № 760/9823/16-а суд вважає помилковими, оскільки правовідносини, що склались у вказаних справах не є тотожними правовідносинам у справі, що розглядається.
У справах № 826/6846/16 та № 760/9823/16-а вирішувалося питання щодо наявності права у осіб на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності. Натомість у справі, що розглядається, позивачу встановлено часткову втрату працездатності без установлення інвалідності.
Таким чином, враховуючи вимоги пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII комісія Міністерства оборони України, до повноважень якої віднесено вирішення питання призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги після спливу трьохмісячного терміну з моменту звільнення позбавлена можливості прийняти інше рішення, окрім відмови в її призначенні.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак